Решение № 136226866, 04.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10729/25

Провадження №: 2/755/6561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року № 631855847 в розмірі 33 989,34 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Також 12 жовтня 2021 року відповідач підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 6180, направленого на номер телефону відповідача.

Отже, між сторонами 12 жовтня 2021 року з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за яким відповідач отримав кредит із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - «RED», мета кредиту - споживчі цілі (для особистих потреб), ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200 000,00 грн, сума встановленої кредитної ліні - 11 000,00 грн, процентна ставка - 35,99 % річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки, тип процентної ставки - фіксована, тип картки - MasterCard Debit World, порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

При цьому, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, з огляду на що в нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 33 989,34 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками - 11 789,61 грн.

У зв`язку з вказаним просить позовні вимоги задовольнити.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

У позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити за відсутності його представника.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що направлявся за адресою місця реєстрації відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк», яке змінено на АТ «Сенс Банк», прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом.

Зі змісту наданого Акцепту, вбачається, що угода про обслуговування кредитної картки укладається на наступних умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED», мета кредиту - для особистих потреб; сума встановленої кредитної лінії складає 11 000,00 грн, максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) складає 200 000,00 грн; процентна ставка - 35,99 %; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World строком дії 5 років; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Також 12 жовтня 2021 року відповідач підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 6180, направленого 12 жовтня 2021 року на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої АТ «Сенс Банк», клієнт ОСОБА_1 ідентифікований АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Підписання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631855847, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду 6180).

12 серпня 2022 року рішенням загальних зборів змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 жовтня 2021 року № 631855847 станом на 13 квітня 2025 року становить 33 989,34 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками -11 789,61 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що у період з 12 жовтня 2021 року по 13 квітня 2025 року у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 33 989,34 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками - 11 789,61 грн.

Також АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушень за договором, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору № 631855847 та погасити заборгованість, яка станом на 21 квітня 2025 року становить 34 144,67 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не відреагував на вимогу та зобов`язань за кредитним договором не виконав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженої судом угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року № 631855847 встановлено, що її укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наданих матеріалів вбачається, що угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року № 631855847 укладена в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів про те, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, а не ним, відповідачем до суду не надано. Відомостей про звернення відповідача, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що укладена між сторонами угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року № 631855847 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач отримав та користувалась кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Враховуючи положення пунктів 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», частин першої, другої статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п. 5.1, п. 5.4, п. 5.6, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердження операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові Вищого Господарського Суду України від 06 квітня 2017 року у справі

№ 905/2009/15).

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 жовтня 2021 року № 631855847 становим на 13 квітня

2025 року становить 33 989,34 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками -11 789,61 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що у період з 12ж жовтня 2021 року по 13 квітня 2025 року у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 33 989,34 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками -11 789,61 грн. Водночас, з даної виписки по рахунку вбачається, що кредитний ліміт періодично змінювався, його розмір було як зменшено так і збільшено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач отримав та користувалась кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Таким чином, на підтвердження обставин укладення кредитного договору позивач надав документи, що у своїй сукупності становлять угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року, паспорт споживчого кредиту, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, розрахунок заборгованості по кредиту, виписку по рахунку.

Відповідач не надав доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також не надав власного контрозрахунку за тілом кредиту.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 22 199,73 грн що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих АТ «Сенс Банк» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитними коштами, нарахованими за ставкою 35,99 % (річних).

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 жовтня 2021 року № 631855847 становим на 13 квітня

2025 року становить 33 989,34 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22 199,73 грн, заборгованість за відсотками -11 789,61 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом остання не скористалась.

Судом перевірено розрахунок відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 11 789,61 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3 268,16 грн підтверджується: договором від 28 січня 2025 року № 1006 про надання послуг, укладеним з АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», довіреністю від 03 лютого 2025 року № 023780/25, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії ЧК № 001086 виданим на ім`я адвоката Лойфер А.О.

Відповідно до меморіального ордера від 22 травня 2025 року № 932704 позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 268,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2021 року № 631855847, що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 199,73 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 11 789,61 грн, що разом складає 33 989,34 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 34 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 268,16 грн (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень 16 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 04 травня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова