Решение № 136160337, 29.04.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/1014/25

Провадження № 2/533/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 квітня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 29.11.2020-100005268 від 29.11.2020 у розмірі 21000 гривень 00 коп.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 27 січня 2026 року (а.с. 38-39).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» протягом 10 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення, докази належності платіжного засобу (картки) відповідачу тощо) за кредитним договором від 29.11.2020 № 29.11.2020-100005268. Копії доказів заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 січня 2026 року витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» протягом 10 днів з дня отримання ухвали докази на підтвердження позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення, докази належності платіжного засобу (картки) відповідачу тощо) за кредитним договором від 29.11.2020 № 29.11.2020-100005268 (а.с. 47-48).

На виконання ухвали суду 30.01.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 55), в якому позивач просив суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 04.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» задоволено, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 29.04.2026 (а.с. 61-62).

24.03.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана ухвалою суд інформація (а.с.70-71).

У судове засідання 29.04.2026 представник позивача ТОВ «Новий Колектор», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився, у позовній заяві просив суд розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 , у розумінні п. 4. ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 68-69, 64), у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив, заяви, клопотання до суду не надав.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 2-5)

Між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 29.11.2020 укладено кредитний договір № 29.11.2020-100005268 (далі за текстом - кредитний договір) шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка), з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання, за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт».

Первинний період користування кредитом 14 днів з дати надання, проценти - 1960,00 грн, які сплачуються до 12.12.2020. Максимальний розмір процентів за договором становить 14000,00 грн. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.

Відповідно до заявки від 29.11.2020 та чеку про електронний переказ коштів від 29.11.2020 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн з первинним строком на 14 днів, а відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн.

Кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000,00 грн, за відсотками - 14000,00 грн.

Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 (далі за текстом -договір факторингу).

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 29.11.2020- 100005268 від 29.11.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 16, 525, 530, 536, 610, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, ЦК України, статті 64, 175 ЦПК України, статті 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції оферти, умови яких є аналогічними за змістом, та підтвердження укладання кредитного договору вбачається, що 29.11.2020 о 19 годині 18 хвилини між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 29.11.2020-100005268 (а.с. 6-7, 8-9, 14).

Зі заявки вбачається, що позичальником є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору, зазначених у заявці: сума кредиту - 7000,00 грн; строк, на який надається кредит - 14 календарних днів з дати його надання. Графік платежів: сума кредиту 7000 грн 00 коп. та проценти 1960 грн 00 коп. сплачуються до 12.12.2020.

Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.

Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів економ та процентів стандарт) становить 14000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.

Фіксована процентна ставка економ (далі - ставка економ) - 2 % за 1 день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Проценти економ розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку економ та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.

Фіксована процентна ставка стандарт (далі - ставка стандарт) - 2,5 % за 1 день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти стандарт розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку стандарт та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.

Графік платежів при пролонгації: сума кредиту у розмірі 7000 грн 00 коп. та проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Неустойка: 140 грн 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 881,64 % річних.

Також зі заявки вбачається, що відповідач підтвердив, що йому надано інформацію, зазначену у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій статті 12, частині другій статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач погодився, що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 29.11.2020-100005268 від 29.11.2020, з яким попередньо уважно ознайомився. Також відповідач погодився, що акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Заявка підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора D6538, надісланого на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронним підписом мишею.

Відповідно до п. 2.1 пропозиції укладення кредитного договору (оферти) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3 пропозиції укладення кредитного договору (оферти)).

Згідно з п. 2.4 пропозиції укладення кредитного договору (оферти) днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Відповідно до п. 2.8 пропозиції укладення кредитного договору (оферти) ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 881,64 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 21000 грн 00 коп.

У відповідності до п. 5.2 пропозиції укладення кредитного договору (оферти) кредитор вправі відступати або іншим чином передавати будь-які та/або усі свої права та обов`язки за цим договором третім особам без згоди позичальника. Позичальник надає згоду кредитору на передачу всіх прав і обов`язків кредитора іншим особам, в тому числі і тих, які можуть виникнути у майбутньому та/або після виконання зобов`язань сторонами.

Згідно з п. 11.7 пропозиції укладення кредитного договору (оферти) даний договір укладено відповідно до правил надання товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» фінансових кредитів за рахунок власних коштів у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора D6538: тип кредиту - фінансовий кредит; сума/ліміт кредиту - 7000 грн 00 коп.; строк кредитування: 14 днів; спосіб та строк надання кредиту - готівковим або безготівковим шляхом; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка, відсотків річних - 881,64 %; графік платежів: сума кредиту у розмірі 7000 грн 00 коп. та проценти у розмірі 1960 грн 00 коп. сплачуються до 12.12.2020. Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором: неустойка за невиконання/неналежне виконання споживачем грошових зобов`язань з повернення суми кредиту: 140 грн 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язань. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 881,64 % річних. Дата надання інформації 29.11.2020, ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 29.11.2020 (а.с. 10).

З копії квитанції від 29.11.2020 № 314218728 (а.с.15) вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти у розмірі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , призначення платежу: «видача по договору №29.11.2020-100005268».

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду від 04.03.2026, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) (а.с. 70).

З виписки за договором за період 29.11.2020-30.11.2020 по картці вбачається, що на картку № НОМЕР_4 29.11.2020 відбулося зарахування переказу у сумі 7000,00 грн (а.с. 71-72).

З картки субконто за період з 29.11.2020-30.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 08.10.2024 (останній день нарахування процентів 19.02.2021) має заборгованість у загальному розмірі 21000,00 грн, яка складається з таких складових: тіло кредиту - 7000,00 грн та нараховані проценти - 14000,00 грн (а.с. 16-18).

З даного розрахунку (субконто) також вбачається, що проценти нараховані за період з 29.11.2020 по 19.02.2021, тобто за 57 днів, з яких нарахування процентів за період з 29.11.2020 по 12.12.2020 (14 днів) здійснювалось з розрахунку 2 % вдень, за період з 13.12.2020 по 19.02.2021 (43 днів) здійснювалось з розрахунку 2,50 % в день.

09.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (фактор) укладено договір про факторингу № СЦ-091024-14 (далі - договір факторингу) (а.с. 19-22).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває вcix прав за ним.

Згідно з п. 2.4 договору факторингу сторони домовилися, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі переліку (додаток 1).

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу за відступлене право вимоги до боржника за кредитним договором фактор зобов`язуються сплатити клієнтові ціну продажу у розмірі 5604442,00 грн без ПДВ, після відповідної дати відступлення i в строк до 09.04.2025 включно.

З акту приймання - передачі переліку № 1 до договору факторингу вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» передало в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді шляхом направлення даного файлу захищеними каналами у зв`язку, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло перелік № 1, права грошових вимог за якими відступаються згідно з договором (а.с. 23).

Відповідно до копій платіжних інструкцій кредитового переказу від 22.10.2024 № 1237 (а.с. 26), від 24.10.2024 № 1238 (а.с. 26 на звороті), від 19.11.2024 № 1333 (а.с. 27), від 21.11.2024 № 1336 (а.с. 27 на звороті) ТОВ «Новий колектор» оплатило ціну продажу за відступлене право вимоги згідно з договором факторингу.

З переліку № 1, що є додатком № 2 до договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, вбачається, що ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.11.2020-100005268 у загальній сумі 21000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 14000,00 грн (а.с. 24-25).

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 29.11.2020-100005268 від 29.11.2020 ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий Колектор» має заборгованість у загальному у загальній сумі 21000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 14000,00 грн (а.с. 29).

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 207 ЦК України ( у редакції чинній на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1-2 ст. 639 ЦКУ).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин - у період нарахування процентів кредитором з 13.12.2020 по 19.02.2021) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.

Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:

«у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Тобто у період з 01.03.2020 по 23.01.2024 споживач звільняється законом від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитним договором підлягають списанню кредитодавцем.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 29.11.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» (первісний кредитор) було укладено кредитний договір № 29.11.2020-100005268, за умовами якого відповідачем отримано кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 14 днів на умовах повернення кредитних коштів у кінці строку.

Договір укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 2 ст. 639, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним позикодавцем не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору та додатку до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання; електронну адресу.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісними кредитодавцем кредиту у сумі 7000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на банківський рахунок відповідача.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 7000,00 грн (тіло кредиту) суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивач станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідача, має законне право вимоги до відповідача, що ґрунтується на договорі, який відповідачем не оспорювався.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 14 днів та відповідна кінцева дата повернення кредиту - 12.12.2020. Через 14 днів сума кредиту, отримана відповідачем від кредитора (первісного кредитора), мала б бути повернута повністю.

У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитом протягом 14 днів (у разі вчасного повернення суми кредиту), а також процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (застосовується після закінчення первинного та пролонгованого строків), тобто процентна ставка, що нараховувалася на прострочену суму позики. Той факт, що така процентна ставка (2,5 % в день) названа в кредитному договорі «стандартною ставкою» її правову природу не змінює, адже з умов договору чітко вбачається. що така ставка застосовується у тому разі, якщо закінчився строк, на який надається кредит, і такий строк не пролонгувався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз`яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).».

У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (14 днів) та як міри відповідальності після настання строку погашення кредиту, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Про таке свідчать і відповідні формулювання умов договору про сплату процентів («розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України», «у разі несплати кредиту та/або процентів у строки, встановлені договором, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем уважається простроченою» тощо).

З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 7000,00 грн; строк правомірного користування кредитом - 14 днів; договірна дата повернення кредиту - 12.12.2020, процентна ставка за правомірне користування кредитом 2,00 % у день; ставка за понадстрокове користування кредитом - 2,50 %.

Проценти нараховувалися до 19.02.2021, а не до 12.12.2020, як це передбачено договором, тобто частково поза межами договірного строку правомірного користування кредитом.

Сума процентів за правомірне користування кредитом за договором буде складати - 1960,00 грн, як про це домовилися сторони, укладаючи договір.

Решта сума процентів, пред`явлена до стягнення, - 12040,00 грн (14000,00 - 1960,00 = 12040,00) - проценти, нараховані на прострочену суму кредиту поза межами строку, встановленого кредитним договором.

Чинна редакція Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє відповідача як споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/договором позики у період з 01.03.2020 по 23.01.2024. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за договором кредиту підлягають списанню кредитодавцем та примусовому стягненню не підлягають.

Отже, суд уважає, що відповідач на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняється від відповідальності перед первісним кредитодавцем, а відповідно й перед позивачем як правонаступником, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту; звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю інші платежі (проценти за період прострочення).

Позивачем не надано доказів пролонгації строку дії договору у порядку, визначеному самим кредитним договором, шляхом сплати відповідачем процентів за весь попередній строк користування кредитом

Отже, за кредитним договором сума процентів 12040,00 грн за період з 13.12.2020 по 19.02.2021 нарахована первісним кредитором та пред`явлена до стягнення позивачем неправомірно. Така сума процентів, нарахована на прострочену заборгованість поза межами строку кредиту, підлягала списанню кредитодавцем, а обов`язок відповідача по сплаті процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом, припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 8960,00 грн (7000,00 (тіло позики) + 1960,00 (проценти)). У задоволенні решти позовних вимог 12040,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 35).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (42,66 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1033,39 грн (2422,40 х 42,66 % = 1033,39).

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором від 29.11.2020 № 29.11.2020-100005268 у загальній сумі 8960 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 12040 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у сумі 1033 гривні 39 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код юридичної особи: 731251025; електронна пошта: info@newcollector.com.ua; тел.: 731251025).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 29.04.2026.

Суддя В.П. Козир