Постановление суда № 136079488, 28.04.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1275/26

Провадження № 2-з/645/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Лисенко О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лисенко Андрій Вікторович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лисенко Андрій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

18.02.2026 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить:

1. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 12 000, 00 євро (дванадцять тисяч євро 00 центів);

2. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 3 % річних у розмірі 497, 10 євро (чотириста дев`яносто сім євро десять центів) за користування 12 000, 00 євро (дванадцять тисяч євро 00 центів) у період з 01.10.24 по 17.02.26;

3. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 5114, 95 грн (п`ять тисяч сто чотирнадцять гривень дев`яносто п`ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу.

27.04.2026 представником позивача адвокатом Лисенко А.В. подано заяву про забезпечення позову, у якій представник просить суд:

1.Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 12 465,00 євро, зокрема:

Картковий рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк»: НОМЕР_3 ;

Картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк» (Монобанк):5375411402746387;

Картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк» (Монобанк):5375411433616898.

2. Накласти арешт на корпоративні права, що належать відповідачу ОСОБА_2 , а саме 100 % частку у статутному капіталі ТОВ «ШЕРВАЙН» (код ЄДРПОУ: 45033392) та встановити заборону державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, обтяження або зміни розміру цієї частки - до набрання законної сили рішенням суду.

Заява обґрунтована тим, що наявний спір має майновий характер, а виконання в майбутньому судового рішення усправі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог,безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої достягнення суми заборгованості. Арешт грошових коштів та майна, як забезпеченняпозову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягненняна таке майно у разі задоволення позову. Тобто, у випадку незабезпечення позову,виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе.

Аналіз листування вказує, що ОСОБА_2 жодного разу не заперечив отримання 12 000, 00 евро від ОСОБА_1 під час неодноразових спроб ОСОБА_1 врегулювати даний спір. Вимога ОСОБА_1 , направлена ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку, повернулась, так як ОСОБА_2 не здійснив жодних дій задля її отримання, хоча був проінформований про її наявність. Вимога ОСОБА_1 , направлена ОСОБА_2 на e-mail, який вказаний у ЄДР залишилась без відповіді. Під час досудового врегулювання спору, ОСОБА_2 неодноразово зазначав про готовність надати підтвердження вчинення дій задля виконання замовлення ОСОБА_1 , проте, жодних дій задля реалізації вказаних обіцянок ОСОБА_2 так і не вчинив. Вищевикладене свідчить не про тимчасові труднощі відповідача, а про умисне затягування виконання зобов`язання без наміру його реального виконання.

ОСОБА_2 отримував грошові кошти від ОСОБА_1 на наступні банківські рахунки: Картковий рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк»: НОМЕР_3 ; Картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк» (Монобанк): НОМЕР_4 ; Картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк» (Монобанк): НОМЕР_5 . Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником (100 %) та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Шервайн», код ЄДРПОУ: 45033392 (надалі ТОВ «ШЕРВАЙН»).

28.04.2026 представником відповідача адвокатом Беспалою Т.С. подано заперечення на заяву про забезпечення позову, обґрунтовані наступним. Представник вважає, що подана заява не містить жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про існування реального, а не гіпотетичного ризику невиконання можливого рішення суду. Доводи позивача зводяться виключно до припущень щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача, що прямо суперечить змісту ч. 2 ст. 149 ЦПК України та усталеній судовій практиці, відповідно до якої забезпечення позову не може ґрунтуватися на абстрактних побоюваннях або загальних міркуваннях. Посилання заявника на наявність інших судових рішень та виконавчих проваджень щодо відповідача не може вважатися належним обґрунтуванням заяви, оскільки такі обставини стосуються інших правовідносин, не пов`язаних із предметом даного спору, та самі по собі не свідчать про наявність ризику невиконання рішення у цій справі. Закон не передбачає можливості обмеження майнових прав особи виключно з підстав існування інших зобов`язань, а відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Крім того, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є очевидно неспівмірними із заявленими вимогами. Накладення арешту на всі грошові кошти відповідача на будь-яких рахунках фактично призводить до повного блокування його фінансової діяльності, а арешт 100 % частки у статутному капіталі товариства взагалі не має безпосереднього зв`язку із предметом спору, який полягає у стягненні грошових коштів. Такі заходи виходять за межі необхідного для забезпечення можливого виконання рішення. Посилання позивача на «патерн поведінки відповідача» є оціночними судженнями, які не підтверджені належними доказами і не можуть замінювати встановлення реального процесуального ризику. Сам факт наявності інших судових рішень або виконавчих проваджень щодо відповідача не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі обставини не підтверджують реального ризику невиконання рішення у конкретній справі. З урахуванням викладеної у відзиві правової позиції відповідача, позовні вимоги позивача не є очевидно обґрунтованими, оскільки між сторонами відсутній укладений договір у розумінні ст. 638 ЦК України, не погоджено істотні умови правочину, відсутній факт порушення грошового зобов`язання у розумінні ст. 612 ЦК України, а також саме позивач не виконав погоджену сторонами умову щодо здійснення повної оплати замовлення. За таких обставин спір є складним та потребує дослідження доказів по суті, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову лише на підставі формального посилання на подання позову. Застосування заявлених заходів забезпечення позову призведе до істотного та непропорційного обмеження майнових прав відповідача, що суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленим у ст. 3 ЦК України, а також порушує баланс інтересів сторін, який повинен забезпечуватися судом при вирішенні питання про забезпечення позову

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як встановлено судом, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та корпоративні права, що належать відповідачу.

Заявник посилається на інформацію наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень, згідно якої: 19.03.25: Cудовим наказом Господарського суду Харківської області по справі№ 922/871/25 з ФО П ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у розмірі 2361,60 грн. на користь ТОВ «Мінеральні води України»; 21.03.25 р: Cудовим наказом Господарського суду Харківської області по справі № 922/961/25 з ФО П ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у розмірі 2361,60 грн. на користь ТОВ «Мінеральні води України»; 14.05.25: Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова по справі № 645/674/25 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 50001,34 грн; 19.12.25: Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова по справі № 645/7336/25 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 6869,00 євро .

Окрім того, заявник посилається на інформації, наявну в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, згідно якої: 22.05.25 Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 78154693 щодо примусового виконання судового рішення на користь ТОВ «Мінеральні води України».

З урахуванням вищевказаної інформації заявник вважає, що базовим паттерном поведінки ОСОБА_2 є нехтування прямими позитивними зобов`язаннями шляхом їх невиконання.

Отже, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та корпоративні права, що належать відповідачу, в обгрунтування зазначає, що є реальні загрози та підстави вважати, що відповідач з урахуванням попередньої своєї поведінки буде ухилятись від виконання рішення суду.

Однак, заява про забезпечення позову не містить доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду.

Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

Зазначені заявником обставини самі по собі та в сукупності жодним чином не обґрунтовують його припущення про наявність ризику вчинення дій відповідачем задля уникнення примусового стягнення заборгованості та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге- стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Звертаючись зі заявою про забезпечення позову, заявником не надано належних та допустимих доказів, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, не надано суду будь-яких доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

Отже, заявником не доведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лисенко Андрій Вікторович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лисенко Андрій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2026.

Суддя О.О. Лисенко