Решение № 136045840, 20.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23262/25

провадження № 2/753/3721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Лазаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва за правилами спрощеного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Доводи позивача

04.11.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що при звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, а саме не нарахував та не виплатив їй у повному обсязі матеріальну допомогу на оздоровлення та у зв`язку з укладенням шлюбу, передбачені колективним договором, а саме: замість передбаченого колективним договором розміру місячної тарифної ставки (посадового окладу) виплачено тільки 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу).

Позов обґрунтовано такими обставинами.

З 17.06.2024 року вона прийнята на посаду менеджера центру адвокації Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» на підставі наказу АТ «Укрзалізниця» за №1374/ос від 14.06.2024 року.

Між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату АТ «Укрзалізниця» укладено колективний договір на 2002 - 2006 роки (зі змінами).

Пунктами 2.6.12. та 2.2.10 колективного договору передбачено, що АТ «Укрзалізниця» повинна сплачувати працівнику матеріальну допомогу у разі укладення шлюбу та при виході у відпустку більш ніж на 14 днів.

04.12.2024 року наказом АТ «Укрзалізниця» за № 5033 «Про надання відпустки», їй була надана щорічна відпустка з 19.12.2024 року по 03.01.2025 року включно з виплатою матеріальної допомоги у розмірі 30 % від місячної тарифної ставки.

Наступного року, 14.05.2025 року наказом АТ «Укрзалізниця» за № 2359 «Про надання відпустки», їй була надана щорічна відпустка з 17.06.2025 року по 30.06.2025 року включно, з виплатою матеріальної допомоги у розмірі 30 % від місячної тарифної ставки.

В обох наказах міститься посилання на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, оформлене протоколом № Ц-82/39, яким з 01.07.2024 року було зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їхніх структурних (виробничих) підрозділів, та передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення у мінімальному розмірі, а саме 30 % від місячної тарифної ставки.

Таким чином, роботодавцем двічі не було здійснено виплату їй допомоги на оздоровлення у розмірі 70 % від місячної тарифної ставки, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості становить 68 600,00 грн (49 000,00 грн ? 70 % ? 2).

У подальшому, 01.06.2025 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_2 , а 16.06.2025 року вона звернулась до Голови правління АТ «Укрзалізниця» із заявою надати матеріальну допомогу у зв`язку з укладанням шлюбу, посилаючись на п. 2.6.12 колективного договору.

Проте у наданні матеріальної допомоги у зв`язку з укладанням шлюбу їй було відмовлено, з посиланням на ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в якій зазначено, що на період дії правового режиму воєнного стану зупинені виплати, передбачені колективним договором, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Вважає таку відмову незаконною, оскільки п. 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, було визнано незаконним та скасовано у судовому порядку.

Виступивши на захист порушених прав позивачки, профспілка також звернулася з листом до АТ «Укрзалізниця», проте вони отримали формальну відмову у здійсненні виплат.

З огляду на викладене, відповідач не виплатив їй 49 000,00 грн. матеріальної допомоги у зв`язку з укладенням шлюбу, що становить один розмір її окладу.

Роботодавець в односторонньому порядку не може погіршувати умови, які встановлені колективним договором.

Надалі, 05.08.2025 року позивачка подала заяву про звільнення за угодою сторін, у якій, зокрема просила провести з нею остаточний розрахунок та здійснити виплату належних, але невиплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, а також матеріальної допомоги у зв`язку з укладенням шлюбу.

Відповідно до наказу № 1939/ос від 08.08.2025 року її було звільнено з посади, однак повний розрахунок при звільненні проведено не було, а вищевказані суми матеріальної допомоги їй досі не виплачено.

Не проведення з вини АТ «Укрзалізниця» остаточного розрахунку з позивачкою, як працівником, у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. За змістом вказаної норми, у разі затримки виплати належних працівникові сум з вини роботодавця, останній зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного проведення розрахунку.

Позивачка зазначає, що середній заробіток за останні два календарні місяці її роботи становить 2 386,55 грн./ роб.день, а тому сума середнього заробітку за час невчасного розрахунку при звільнені станом на 04.11.2025 року становить 210 016,40 грн. (2 386,55 грн. х 88 днів).

З огляду на вищевикладене, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 08.01.2026 року, просить суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 та 2025 роки у розмірі 68 600,00 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі на день ухвалення рішення у справі, але не менше 210 016,40 грн., а всього у розмірі 278 616,40 грн. (а.с. 1-73, 132-170).

Доводи відповідача

18.12.2025 року представником відповідача АТ «Укрзалізниця» подано відзив на позов, у якому позов не визнається з посиланням на такі обставини.

Відповідно до пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затвердженого протоколом № Ц-82/39 Ком.т, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01.07.2024 року ухвалено зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення та здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Зупинення АТ «Укрзалізниця» дії положень колективних договорів, які передбачають право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в повному обсязі на період дії воєнного стану, повністю узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, законом передбачено право роботодавця зупиняти дії окремих положень колективного договору на період дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на наведене, у 2024 та у 2025 році позивачка ОСОБА_1 отримала матеріальну допомогу на оздоровлення саме у розмірі 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу), як передбачено рішенням правління АТ «Укрзалізниця».

Окрім того, іншим протоколом № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, було прийнято рішення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами. Зокрема у пункті 1.1.4 вказано: «… додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики».

Нарахування та виплата матеріальної допомоги при вступі в шлюб згідно колективного договору призупиняється з 24.03.2022 року, відповідно до норм Закону.

Посилання позивачки на те, що рішення правління АТ «Укрзалізниця», оформлене протоколом № Ц-54/31 Ком.т. від 14.03.2022 року, було прийнято до набрання чинності нормою статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і така норма в силу статті 58 Конституції України не має зворотної дій в часі, не спростовує правомірність застосування норми статті 11 до правовідносин, що виникають після набрання нею чинності. У цій справі правовідносини виникли в момент укладення позивачкою шлюбу - 01.06.2025, тобто після набрання нормою чинності.

Разом з тим, листом № ЦСП-18/770н від 09.12.2025 року позивачку було повідомлено, що комісією від 11.11.2025 року прийнято рішення щодо надання їй матеріальної допомоги у зв`язку з укладенням шлюбу у розмірі посадового окладу згідно з пунктом 2.6.12 колективного договору, а також їй запропоновано надати реквізити для перерахування коштів.

Вимогу стягнення з АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач вважає похідною, а отже з огляду на наведені доводи, вважає відсутніми підстави для її задоволення.

З огляду на викладене, просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог та врахувати, що відновлення пошкоджених об`єктів після масованих обстрілів проводиться за рахунок власних коштів товариства (а.с. 105-131, 171-186).

Рух справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 96).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.01.2026 року та просила суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача АТ «Укрзалізниця» - адвокат Лазаренко В.В. заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та запереченні.

Обставини встановлені судом.

17.06.2024 року позивачку, прізвище якої до шлюбу - ОСОБА_3 , прийнято на посаду менеджера центру адвокації Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» на підставі наказу АТ «Укрзалізниця» №1374/ос від 14.06.2024 року. Посадовий оклад (тарифна ставка) становить 49 000,00 грн. (а.с. 14).

Пунктом 2.2.10 Колективного договору на 2002-2006 роки, укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці, передбачено, що АТ «Укрзалізниця» сплачує працівнику матеріальну допомогу при виході у відпустку більш ніж на 14 днів у розмірі місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 15-28, 29-36).

Пунктом 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, оформленого протоколом № Ц-82/39 Ком.т. встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 (зі змінами), починаючи з 01 липня 2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.12.2024 року за № 5033 позивачці надано щорічну відпустку з 19.12.2024 року по 03.01.2025 року включно, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до рішення правління від 27.06.2024 року (протокол № Ц-82/39 Ком.т.) (а.с. 10).

На підставі цього наказу позивачці виплачено 14 700,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, що підтверджується розрахунком заробітної плати за грудень 2024 року (а.с. 48).

Наказом АТ «Укрзалізниця» 14.05.2025 року за № 2359 позивачці надано щорічну відпустку з 17.06.2025 року по 22.06.2025 року включно, з 23.06.2025 по 30.06.2025 року, а всього з 17.06.2025 року по 30.06.2025 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до рішення правління від 27.06.2024 року (протокол № Ц-82/39 Ком.т.) (а.с. 12).

На підставі цього наказу позивачці виплачено 14 700,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України (а.с. 37-40, 41-44).

Посадовий оклад (тарифна ставка) позивачки у період надання їй щорічних відпусток становив 49 000,00 грн. Отже виплата їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 14 700,00 грн. становить 30 % від місячної тарифної ставки (посадового окладу), що визнається сторонами.

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 06.08.2025 року позивачку звільнено з посади менеджера центру адвокації Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) (а.с. 13).

При звільнені, позивачці ОСОБА_1 було виплачено 91 369,47 грн., з яких 13 790,42 грн. - оплата почасовиків, 37,50 грн. - індексація зарплати, 129,87 грн. - матеріальна допомога, що має систематичний характер, 7 105,60 грн. - компенсація звільнення до 1 року з 01.01.2024 року, 98 000,00 грн. - одноразова виплата при звільнені, 27 693,92 грн. - утримано (а.с. 47).

Оцінка суду

Спір виник з приводу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, якій позивачці в період роботи виплачено не у розмірі місячної тарифної ставки (посадового окладу), як це перебачено колективним договором, а у розмірі 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, оформленого протоколом № Ц-82/39 Ком.т.

Позивачка вважає таке обмеження порушенням своїх трудових прав, а відповідач вважає, що має право на встановлення такого обмеження відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Надаючи оцінку кожній із заявлених позовних вимог, суд, виходячи з встановлених обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до ст. 263 ЦПК України, дійшов висновку про обґрунтованість позову з таких підстав.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагає судової процедури визнання їх недійсними.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати, крім основної заробітної плати, входить додаткова заробітна плата, до якої, зокрема, відносяться компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідачем не надано доказів того, що повідомляв позивачку про зміну істотних умов оплати праці в односторонньому порядку, зокрема про призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, хоча пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що в Договір можуть вноситися зміни та доповнення за спільною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим договором.

З огляду на викладене, 70% не виплаченої позивачці в період роботи матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 68 600,00 грн. протиправно не внесена відповідачем до остаточного розрахунку при звільненні позивачки з роботи.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення або, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із положеннями ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо) (правовий висновок Верховного Суду, виснуваний у постанові ВП ВС від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17)

Судом встановлено, що відповідач, звільнивши позивачку, не здійсним з нею повний розрахунок, а саме, не нарахував та не виплатив їй недоотриману у період роботи матеріальну допомогу на оздоровлення.

Зазначена обставина є підставою для застосування, наслідків, передбачених ст.117 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже позов в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Розрахунок середнього заробітку здійснено позивачкою за шість місяців, як це передбачено ст.17 КЗпП України. Розмір розрахунку відповідачем не оспорюється, а тому суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, не дає оцінки розрахунку, наведеному позивачкою.

Щодо строку звернення до суду

Строки звернення до суду з трудовим спором застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити, чи дотримано позивачем строк звернення до суду.

Позивачкою строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, оскільки позов подано протягом трьох місяців з дня звільнення з роботи, що відповідає приписам ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у якій зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Висновок суду

З вказаних вище підстав з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню:

матеріальна допомога у розмірі 68 600,00 грн. з розрахунку: 49 000,00 грн. (розмір посадового окладу) - 14 700,00 грн. (розмір виплаченої матеріальної допомоги) х 2 = 34 300 грн. х 2;

середній заробіток за шість місяців (з 08.08.2025 року по 08.02.2026 року) у розмірі 310 251,50 грн. з розрахунку: 2 386,55 грн. (середньоденний заробіток) х 130 (кількість робочих днів затримки).

Судові витрати

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Судові витрати позивачки у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 2 620,92 грн., шо підтверджується платіжними квитанціями (а.с. 8-9).

Судовий збір позивачкою сплачено у розмірі 2 620,92 грн., виходячи з такого розрахунку: 327 616,40 : 100 х 1 х 0,8 = 2 620,92 грн., де 327 616,40 - ціна позову.

Такий розрахунок відповідає приписам п/п.1 п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд задовольняє позов у загальному розмірі 378 851,50 грн. (68 600,00 грн. + 310 251,50 грн.).

Таким чином, з урахуванням сплаченого позивачкою судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 409,88 грн. (з розрахунку: 378 851,50 : 100 х 1 х 0,8 - 2 620,92 = 409,88 грн.), а на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування витрат на сплату судового збору 2 620,92 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 381 472 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста сімдесят дві) гривні 42 копійки, з яких:

-матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 68 600 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

-середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 08.08.2025 року по 08.02.2026 року у розмірі 310 251 (триста десять тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 50 копійок;

-витрати на сплату судового збору у розмірі 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 92 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 409 (чотириста дев`ять) гривень 88 копіок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.

Суддя: Осіпенко Л.М.