Решение № 136010930, 24.04.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/87/26

№ провадження 2/196/311/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр",

відповідачка ОСОБА_1 ,

представник відповідачки - адвокат Підодвірний Тарас Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ "Коллект Центр" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2021 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено кредитний договір №75587714, відповідно до умов якого загальний розмір кредиту становить 7 500.00 грн., процентна ставка становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.

30.12.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р.

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 75587714 від 12.05.2021 р.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за договором № 75587714 від 12.05.2021 р., тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами не повернула.

Загальний розмір заборгованості за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р. становить 23 269.33 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 500.00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 15 515.75 грн., інфляційні збитки 219.06 грн., нараховані 3% річних 34.52 грн., які позивач просить стягнути з відповідачки, а також судовий збір в розмірі 2 662.40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13 000.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.106).

Представник відповідачки адвокат Підодвірний Т.І. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов зазначено, що відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Доданий до матеріалів справи договір не містить підписів сторін. Позивачем не додано доказів, що долучена до матеріалів справи копія договору створювалась у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалась електронним цифровим підписом. Тому наявна копія договору не може вважатись електронним документом та не є належним доказом укладення договору.

Факт укладення договору між сторонами не доведено, доказів, які б підтверджували встановлення особи, якій направлявся примірник договору відсутні.

Докази отримання коштів в кредит відсутні, належними доказами можуть бути лише первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Матеріали справи не містять повністю зазначений картковий номер, який використовує відповідачка.

Щодо відступлення прав вимог, вважає витяги із реєстру прав вимоги неналежними доказами.

Щодо відсотків по кредитному договору зазначила, що строк кредитування становить 30 днів та зі спливом строку кредитування припиняється право позивача нараховувати відсотки.

Витрати позивача на правову допомогу є неспівмірними із ціною позову.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.112-128).

У відповіді на відзив, який подано через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_2 , остання просила позовні вимоги задовольнити (а.с.136-154).

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що кредитний договір №75587714 від 12.05.2021 р. укладений в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Факт переказу коштів на картку відповідачки підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про здійснення переказу коштів на суму 7 500.00 грн.

Щодо надання виписок з рахунку, то позивач не є фінансовою установою.

Щодо розрахунку заборгованості, то сума позики становить 7 500.00 грн., процентна ставка 1,99%. Згідно п.6.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" /далі - Правила/ проценти за користування позикою нараховуються на суму позики виходячи із її фактичного користування.

Пунктом 7.1 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Згідно п.7.5 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою необмежену кількість разів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачка вносила платежі на погашення заборгованості за відсотками, внаслідок чого продовжувався строк користування.

Останнім днем нарахування позики є 07.12.2021 р., тобто такі нарахування здійснювались в межах 90 днів, що відповідає умовам договору.

Відповідачкою було укладено договір у добровільному порядку та було відомо про реальну відсоткову ставку.

Перехід прав вимоги за кредитним договором №75587714 від 12.05.2021 р. підтверджується договорами факторингу та реєстрами прав вимоги, які не визнані недійсними.

Витрати на правничу допомогу в розмірі 13000.00 грн. є обґрунтованими.

Представник позивача ТОВ "Коллект Центр" в судове засідання не з`явився, в позовній заяві директор ТОВ "Коллект Цкентр" Ткаченко М. просила розглядати справу без участі представника позивача (а.с.2-11).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Підодвірний Т.І. в судове засідання не з`явились, про місце, день та час слухання справи були повідомлені належним чином (а.с. 183, 186-187).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 75587714, відповідно до умов якого сума позики становить 7 500.00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова)/день 1.99%; дата надання позики 12.05.2021 р., дата повернення 11.06.2021 р., знижена процентна ставка 0,59% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2.70%, договір укладено дистанційно в електронній формі (а.с.14).

Договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «6aKL9zSETH».

Згідно довідки від 17.12.2024 р. вих. №КД -000004153/ТНПП ТОВ «ФК «Фінкспрес» підтверджено перерахування суми 7 500.00 грн. 12.05.2021 р. на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до інформації АТ КБ "Приватбанк" від 06.04.2026 р. № 20.1.0.0.0/798348-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника карти: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_6 . По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відбулось зарахування коштів на суму 7 500.00 грн. за період 12.05.2021 - 22.05.2021 р. (а.с.184).

30.12.2021 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р. (а.с. 41-45).

Відповідно до п. 6.1.1 договору, клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Згідно п.6.1.3 договору реєстр боржників (Додаток №3) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта.

Згідно Акту приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021 р. реєстр боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу (а.с. 51).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021 р. ТОВ « Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23015.75 грн. за кредитним договором № 75587714 від 12.05.2021 р., яка складається з тіла кредиту 7 500.00 грн., суми заборгованості за відсотками 15515.75 грн. (а.с.46-49).

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р. (а.с.53-57).

Відповідно до п. 2.1. договору, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги зазначених у Додатках №1, №3 до цього договору (реєстр боржників).

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10/01/20-23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. реєстр боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу (а.с. 64).

Згідно реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 23 269.33 грн. за кредитним договором № 75587714 від 12.05.2021 р., яка складається з тіла кредиту 7 500.00 грн., суми заборгованості за відсотками 15515.75 грн. (а.с.59-63).

За розрахунками заборгованості відповідачки за кредитним договором №75587714 від 12.05.2021 р. вбачається, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем заборгованість в загальній сумі 23 269.33 грн., з яких 7500.00 грн. - основний борг, 15515.75 грн. - відсотки, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 30.12.2021 р. по 23.02.2022 р. в розмірі 34.52 грн., інфляційні збитки за січень та лютий 2022 р. 219.06 грн. (а.с. 19-25).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, договір про споживчий кредит №75587714 від 12.05.2021 р. був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договорів.

У відзиві на позов, який подано представником відповідачки адвокатом Підодвірним Т.І., останній посилається на те, що надана позивачем копія договору не може вважатись електронним документом та не є належним доказом укладення договору

Щодо даного твердження представника відповідачки, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог законодавства, до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.

Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

У відповідності до ч. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі № 554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.

Виходячи із вказаного, ТОВ «Коллект Центр» надано до суду копію вищезазначеного договору у відповідності до вимог законодавства, яка є належним доказом існування правовідносин між відповідачем та первісним кредитором.

Щодо твердження відповідачки, що факт укладення договору між сторонами не доведено та доказів, які б підтверджували встановлення особи, якій направлявся примірник договору відсутні, то в кредитному договорі №75587714 від 12.05.2021 р. зазначені анкетні дані відповідачки, зокрема РНОКПП, адреса місця проживання, що співпадають із інформацією АТ КБ "Приватбанк" від 06.04.2026 р. № 20.1.0.0.0/798348-БТ, в якому зазначено ідентифікаційні дані ОСОБА_1 (а.с.184). Крім того, договір про споживчий кредит № 75587714 від 12.05.2021 р. був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

У відзиві на позов представник відповідачки зазначив про відсутність доказів отримання коштів та первинних документів, оформлених у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Переказ відповідачці коштів підтверджується довідкою від 17.12.2024 р. вих. №КД -000004153/ТНПП ТОВ «ФК «Фінкспрес» щодо перерахування суми 7 500.00 грн. ОСОБА_1 12.05.2021 р. на картку НОМЕР_1 (а.с.16).

Так, відповідно до п.62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Коллект Центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надану позивачем довідку-розрахунок (а.с.20-25), суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, згідно інформації АТ КБ "Приватбанк" від 06.04.2026 р. №20.1.0.0.0/798348-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника карти: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_6 . По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відбулось зарахування коштів на суму 7 500.00 грн. за період 12.05.2021 - 22.05.2021 р. (а.с.184).

Щодо твердження відповідачки про відступлення прав вимог та неналежних витягів із реєстру прав, то суд зазначає таке.

30.12.2021 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р. (а.с. 41-45).

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75587714 від 12.05.2021 р. (а.с.53-57).

Надані копії договорів факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021 р. та №10-01/2023 від 10.01.2023 р. підписані сторонами, що підтверджує укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» та відповідно від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ «Коллект Центр» одержало від первісного кредитора право вимоги по заборгованості до відповідачки.

Крім того, договори факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021 р. та №10-01/2023 від 10.01.2023 р. у встановленому порядку також недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.40) підтверджує, що ТОВ «Коллект Центр» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором № 75587714 від 12.05.2021 р. перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Щодо твердження представника відповідачки про нарахування відсотків по кредитному договору за межами строку кредитування, суд зазначає таке.

Договір позики укладений між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 12.05.2021 р. на строк 30 днів, із 12.05.2021 р. по 11.06.2021 р. (а.с.14).

З довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №75587714 від 12.05.2021 р. вбачається, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем заборгованість станом на 10.01.2023 р. в загальній сумі 23 269.33 грн., з яких 7500.00 грн. - основний борг, 15515.75 грн. - відсотки, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 30.12.2021 р. по 23.02.2022 р. в розмірі 34.52 грн., інфляційні збитки за січень-лютий 2022 р. 219.06 грн. (а.с. 20).

З розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідачкою вносились кошти на сплату кредиту: 09.06.2021 р. -75.48 грн., 09.06.2021 р. - 1163.52 грн., 13.07.2021 р. - 251.49 грн., 13.07.2021 р. - 2248.45 грн., 28.07.2021 р. - 940.28 грн., 08.08.2021 р. - 1537.28 грн., 19.08.2021 р. - 1537.28 грн., 01.09.2021 р. - 1835.78 грн., 24.09.2021 р. - 2394.25 грн. Сплачена загальна сума відповідачкою становить 11 983.81 грн.

Паво кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, то після 11 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не мало законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 75587714 від 12.05.2021 р.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18).

Судом встановлено, що між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір був укладений сторонами в електронній формі.

Як вбачається з умов пункту 2 Договору передбачено, що Товариство надає Клієнту кредит в сумі 7 500 грн строком на 30 днів із процентною ставкою 1.99 % в день.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 11.06.2021 р., тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

Отже, за умовами кредитного договору № 75587714 від 12.05.2021 р. сторони погодили строк його дії до 11.06.2021 р., тому починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.

Отже, відповідачка повинна була сплатити відсотки за 30 днів в розмірі 4 477.50 грн., (7 500 грн. х 1.99% х 30 днів = 4 477.50 грн.).

Позивач у відповіді на відзив посилається на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» /далі - Правила/, розділом 7 яких визначено порядок продовження строку користування позикою. Згідно розрахунку заборгованості відповідачка вносила платежі на погашення заборгованості за відсотками, внаслідок чого продовжувався строк користування (а.с.87-97).

Пунктом 7.1 Правил зазначено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою.

Згідно п.7.2 Правил, умови пролонгації зазначені в особистому кабінеті позичальника.

Згідно п.7.5 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою необмежену кількість разів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Правила розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи кредитний договір №75587714 від 12.05.2021 р.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (mycredit.ua /ua /documents-lscense) неодноразово змінювалися самим Банком, тобто банк міг додати до позовної заяви Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Правила, які надав позивач, відповідачка розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи кредитний договір.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідачкою було сплачено заборгованість за кредитним договором №75587714 від 12.05.2021 р. в розмірі 11 983.81 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.21-25).

Сума відсотків в розмірі 34.52 грн. за період з 30.12.2021 р. по 23.02.2022 р., та інфляція в розмірі 3% за січень-лютий 2022 р. в розмірі 219.06 грн., які зазначені в розрахунку заборгованості (а.с.20) нараховані поза межами строку кредитування, а саме після 11.06.2021 р., тому нарахування таких сум є безпідставним.

Отже, згідно умов кредитного договору відповідачка зобов`язана була сплатити тіло кредиту в розмірі 7 500 грн. та відсотків за 30 днів у розмірі 4 477.50 грн., всього 11 977.50 грн.

Оскільки відповідачкою сплачена сума заборгованості за кредитним договором №75587714 від 12.05.2021 р. в розмірі 11 983.81 грн., то суд приходить до висновку, що відповідачка у повному обсязі виконала зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачкою погашено в повному обсязі фактично отримане тіло кредиту та суму відсотків, а відтак позов про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотками є необґрунтованим, недоведеним, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про покладення судових витрат на відповідачку, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000.00 грн. надано договір № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги (а.с.32-34), прайс-лист АО "Ліга Ассістанс" (а.с.29-31), заявка на надання юридичної допомоги № 338 від 01.12.2025 р. (а.с.28), витяг із акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 р. (а.с.25).

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають, витрати на правничу допомогу залишаються за позивачем.

На підставі викладеного,

керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 265-268, 352 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.П. Бабічева