Постановление суда № 135778064, 15.04.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/669/20

Провадження № 1-кп/577/21/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2026 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200100000703 від 04 жовтня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 23 грудня 2002 року Роменським міським судом Сумської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців; на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки;

2) 26 грудня 2003 року Роменським міським судом Сумської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

3) 12 травня 2011 року Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;

4) 19 вересня 2014 року Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

5) 31 жовтня 2014 року Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією ? частини майна; звільнений з місць позбавлення волі 26 лютого 2019 року по відбуттю строку покарання;

6) 25 травня 2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 , який раніше був засуджений за вчинення злочинів проти власності, обвинувачується в тому, що 08 грудня 2019 року близько 16 год 00 хв перебував за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_8 запропонував його придбати спиртні напої. На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився.

Після цього ОСОБА_8 попрохав ОСОБА_7 сходити до магазину та передав йому свою власну банківську картку № НОМЕР_1 , видану АТ КБ «ПриватБанк», а також повідомив пін-код до неї.

В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний корисливий намір, направлений на викрадення грошових коштів, які належали ОСОБА_8 .

Реалізуючи вказаний злочинний корисливий намір, ОСОБА_7 пішов до найближчого банкомату, яким виявився банкомат АТ «Укргазбанк», розташований за адресою: м. Ромни Сумської області, вул. Маяковського, 76-77, де здійснив чотири банківські операції, знявши із банківського рахунку ОСОБА_9 , який пов`язаний із банківською карткою № НОМЕР_1 , виданою АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти на загальну суму 3 150 грн. 00 коп.

Повернувшись за місцем проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 віддав ОСОБА_8 належну останньому банківську картку, видану АТ КБ «ПриватБанк», не повідомивши про зняття з неї грошових коштів, та через деякий час пішов додому.

У подальшому викраденими у ОСОБА_8 грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Своє клопотання обгрунтовує тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, належить до нетяжких злочинів. За вчинення вказаного злочину санкцією ч. 2 ст. 185 КК України передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин 08 грудня 2019 року, та з часу його вчинення минули визначені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України строки п`ять років. Прохає закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_7 клопотання свого захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України підтримав, прохає звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрити.

Прокурор не заперечує проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин 08 грудня 2019 року та з вказаного часу минули строки, визначені ст. 49 КК України.

Потерпілий ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 31 т. 2).

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, думку прокурора, приходить висновку, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом.

Встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вчиненого 08 грудня 2019 року.

Частинами 2 та 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в редакції Закону України № 1449-VI від 04 червня 2009 року, яка діяла на час вчинення ОСОБА_7 злочину, було передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України в редакції Закону України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року, злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, належав до злочинів середньої тяжкості.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, належить до нетяжких злочинів.

Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону № 1183- VІІ від 08 квітня 2014 року, яка діяла на час вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Чинні положення п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України в редакції Закону № 1183-VІІ від 08 квітня 2014 року перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Частинами 2, 3 ст. 49 КК України, яка є чинною на даний час, передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

При цьому суд враховує, що під ухиленням від досудового розслідування або суду варто розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. При цьому суд має з`ясувати, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі № 5-1кс15).

Встановлено, що у кримінальному провадженні № 12019200100000703 ОСОБА_7 25 січня 2020 року був оголошений у розшук (а.с. 41 т. 1).

ОСОБА_7 був затриманий 30 січня 2020 року о 02 год. 00 хв. (а.с. 248-251 т. 2).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Висловлюючи вищенаведений правовий висновок, Велика Палата Верховного Суду вважала, що встановлені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів. Однак, незалежно від того, ухиляється особа від кримінальної відповідальності чи ні, з плином часу неминуче зменшується гострота сприйняття минулої злочинної поведінки потерпілим та іншими особами, знижується запит суспільства на покарання винного і втрачається актуальність застосування заходів кримінальної репресії. Крім цього, навіть якщо людина уникає несприятливих для себе правових наслідків попередньої злочинної діяльності, невчинення нових правопорушень упродовж багатьох років дає підстави презюмувати її виправлення. Водночас, Верховний Суд зазначив, що підхід, за якого сам лише факт ухилення підозрюваного, обвинуваченого від досудового розслідування або суду повністю нівелює диференційовані строки давності, означав би, що продовження злочинної діяльності тягне кращі правові наслідки, ніж перебування в розшуку.

Як вбачається з вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2021 року ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, 09 вересня 2019 року, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, - 01 жовтня 2019 року, тобто до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вчинення якого йому інкримінується у кримінальному провадженні № 12019200100000703 (08 грудня 2019 року).

Після вчинення 08 грудня 2019 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень не вчинив.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період його ухилення від органів досудового розслідування (з 25 січня 2020 року до 30 січня 2020 року).

З часу вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, (станом на 15 квітня 2026 року) вже минули встановлені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що він розуміє, що закриття кримінального провадження по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України за своєю суттю є нереабілітуючою особу підставою, але прохає його звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 3 ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 734/3220/17, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду в разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК України за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності. При цьому, виходячи з положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, за якими жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою у реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити.

Керуючись ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. ст. 285, 392, 393, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200100000703 від 04 жовтня 2019 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу вручення йому копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1