Решение № 135541017, 06.04.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/157/26

Провадження № 2/168/179/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

13.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 14.01.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» і відповідач ОСОБА_1 уклали у формі електронного документа з використання електронного підпису договір №2023762 про надання споживчого кредиту в розмірі 23000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1% в день.

ТОВ «Селфі Кредит» виконало зобов`язання за договором, перерахувало на зазначений відповідачем банківський рахунок кредитні кошти.

Відповідач ОСОБА_1 виконував зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачував поточні щомісячні платежі з простроченням, сплачуючи щомісячні платежі не у повному розмірі та/або не сплачуючи взагалі, останній платіж здійснив 23.03.2025 року у сумі 3680,01 грн.

Відповідно до Договору факторингу №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року та Додатку Реєстру боржників №1 первісний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» уступив право вимоги за цим кредитним договором позивачу ТОВ «Свеа Фінанс» із визначенням суми заборгованості 78429,95 грн.

На час складання позовної заяви за відповідачем наявна заборгованість в розмірі 78429,95 грн., з них 22999,95 грн. тіло кредиту, 43930 грн. проценти, 11500 грн. пеня.

Ураховуючи наведене позивач просить стягнути з відповідача 78429,95 грн. кредитної заборгованості та 2662,40 грн. судових витрат.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання, в якому вказує, що не заперечує щодо заочного розгляду справи, просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав, у зв`язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст. 280 ЦПК).

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав електронний договір №2037762 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписавши договір одноразовим ідентифікатором С970.

За умовами договору кредит в розмір 2300 грн. (п.1.2) наданий в безготівковій формі (п.2.1) на 360 днів (п.1.3) зі сплатою за узгодженим графіком процентів кожні 15 днів (п.1.4). Стандартна процентна ставка 1% в день застосовується в межах строку кредиту (п.1.5.1). Реальна річна ставка та інша детальна інформація наведена у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився, використовуючи одноразовий ідентифікатор М539.

14.01.2025 ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало відповідачу 23000 грн. на зазначену в заявці платіжну карту НОМЕР_1 , на підтвердження платежу суду надана довідка ТОВ «Пейтек» ( а.с.34).

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с. 30-33) становим на 30.09.2025 року за відповідачем по кредитному договору №2023762 обліковується заборгованість в розмірі 78429,95 грн., з них 22999,95 грн. тіло кредиту, 43930 грн. проценти, 11500 грн пеня.

У розрахунку відображені внесені відповідачем платежі: 28.01.2025 на суму 3450 грн, 04.02.2025 року на суму 1610 грн., 21.02.2025 року на суму 3910 грн., 07.03.2025 року на суму 3220 грн., 23.03.2025 грн. на суму 3680 грн.

Позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 року. Згідно з реєстром боржників заборгованість ОСОБА_1 на день відступлення права вимоги складає 78429,95 грн.

Після придбання права вимоги позивач додаткових нарахувань не проводив.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним рахунок та здійснив платежі на його повернення.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Позивач довів право вимоги за кредитним договором №2037762 від 14.01.2025 року, суду надані договір факторингу №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року, реєстр боржників, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів (а.с.35-50).

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 22999,95 (з урахуванням здійснених проплат 23000-0,01-0,01-0,01-0,01-0,01) грн є підставними.

Окрім тіла кредиту позивач правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами нараховані за період з 14.01.2025 року по 30.09.2025 року за відсотковою 1%, яка відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» в розмірі 43930 грн (з урахуванням здійснених проплат на загальну суму 15870 грн). Арифметично розрахунки відсотків проведені правильно.

Відповідач контррозрахунок чи доказів сплати заборгованості не надав, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентами підлягають до задоволення.

Позивачем до загальної суми стягнення включені 11500 грн. пені.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак загальний розмір задоволених позовних вимог складає 66929,95 грн, з них 22999,95 грн. тіла кредиту, 43930 грн. проценти.

У ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 85,33% (66929,95 х100/78429,95), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2271,82 грн (2662,40х85,33/100).

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1055, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 14, 19, 76-81, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2023762 від 14.01.2025 року в розмірі 66929 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 95 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 82 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса місця знаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Представник позивача: Паладич Аліна Олександрівна, адреса: вул.Іллінська, 8, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 06.04.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона