Постановление суда № 135401989, 01.04.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/228/24

Провадження №4-с/701/2/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2026 р. Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка скарги ОСОБА_1 до старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої Олександри В`ячеславівни, стягувача ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Маньківського районного суду Черкаської області перебувають скарги ОСОБА_1 до старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої Олександри В`ячеславівни, стягувача ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

11.03.2026 року через систему "Електронний суд" від стягувача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами. В оґрунтування клопотання стягувач зазначає, що 26.01.2026 року було відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання рішення. 03.02.2026 року в судовому засіданні Кулібаба А., заявив клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, тому що він ніби-то не ознайомився з позицією стягувача у відзиві обсягом 2 аркуші, при тому, що всі порушені Кулібабою питання вже вирішувались неодноразово як Маньківським районним судом так і Черкаським апеляційним судом. 17.02.2026 року Кулібаба повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він вирішив скористатися правовою допомогою адвоката, при тому, що він сам є адвокатом. Жодних доказів, чому в період з 03.02.2026 до 17.02.2026 року Кулібаба не зміг вирішити питання щодо правової допомоги суду не надано. 02.03.2026 року Кулібаба знову заявив клопотання про відкладення розгляду справи повідомивши суд, що ніби-то лише о 09:45 годині йому було призначено адвоката. При цьому, жодних доказів призначення адвоката та скріна дзвінка, скріна повідомлення центру БПП про призначення Кулібабі адвоката останнім надано до суду не було. Таким чином, Кулібаба, який скаржиться на порушення його конституційних прав державним виконавцем і у своїй скарзі заявляє 24 вимоги, вже 2 місяці не зявляється до суду та подає нічим не обгрунтовані клопотання про відкладення. Станом на 10.03.2026 року жодного доручення про призначення Кулібабі адвоката ЦБПП в матеріалах електронної судової справи в Електронному суді немає. Вказані дії скаржника ОСОБА_1 , спрямовані на затягування розгляду справи суперечать засадам цивільного судочинства, передбаченим статтею 2, 44 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, унеможливлюють своєчасне вирішення спору судом.

Скаржник в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки визнані судом поважними не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутності суду не надав, проте його неявка не перешкоджає розгляду поданого клопотання у його відсутності.

Стягувач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву згідно якої просить розгляд справи проводити у її відсутність.

Суд, розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановления ухвали.

Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені ст. 223 ЦПК України.

Отже, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання процесуальними правами або порушення скаржником процесуального обов`язку визначеного законом чи покладеного судом.

Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням сторони у справі.

Водночас, суд не вбачає достатніх підстав на даний час для застосування до скаржника процесуального примусу, оскільки, судом не встановлено обставин, а також відсутні докази того, що такі дії здійснювались скаржником з метою перешкоджання судочинству або з метою затягування розгляду справи, а тому клопотання стягувача про визнання зловживання процесуальними правами задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 43, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволення клопотання ОСОБА_2 про визнання зловживання процесуальними правами - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Костенко