Решение № 135002821, 19.03.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2113/25

Номер провадження 2/194/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернувся через систему «Електронний суд» до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за договором № 277851286 від 21.12.2021 у розмірі 54975,03 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір кредитної лінії № 277851286, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами якого останньому надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 грн до 50000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності. Але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 54975,03 грн, з яких: 9941,87 грн заборгованість за сумою кредиту, 45033,16 грн заборгованість за відсотками. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 277851286 від 18.12.2021. 02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 277851286 від 18.12.2021 року в розмірі 54975,03 грн.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником відповідача було надано письмові пояснення по справі, в яких проти позову заперечують повністю.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 10:00 год. 19 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статями 4, 5, ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 18.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 277851286 в електронній формі, з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець надає відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн, строком на п`ять років.

Відповідно до п. 1.3. Договору, кредит надається позичальнику в сумі встановленого Кредитного ліміту повністю або частинами (Траншами), з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної Авторизованої операції з використанням Платіжної картки. Кожен Транш, наданий згідно з Договором, є еквівалентний сумі Авторизованої операції, здійсненої Позичальником в рамках цього Договору.

Згідно п.1.4. Договору позичальник в будь-який час, протягом всього строку дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом проведення нових Авторизованих операцій, а також повернути Кредит повністю або частково. Повернення Кредиту в повному обсязі не позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, протягом строку дії Договору.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору, передбаченого п. 1.7. Договору.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступних розмірах: 1.10.1. або 730 % (сімсот тридцять відсотків) річних від суми наданого Кредиту, що становить 2 % (два відсотка) за кожен день користування Кредитом (далі Базова процентна ставка); 1.10.2. або 361,35 % (триста шістдесят одна ціла тридцять п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,99 % (нуль цілих дев`яносто дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування Кредитом (далі Дисконтна процентна ставка), у разі якщо Позичальником здійснено Обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого Траншу за Договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший Транш за Договором нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % (сто сімдесят вісім цілих вісімдесят п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,49 % (нуль цілих сорок дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування Кредитом (п.п.1.10, 1.10.1, 1.10.2 договору).

Проценти за користування Кредитом, в розмірі визначеному п. 1.10. Договору, нараховується на суму кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника, до моменту повного повернення суми наданого Кредиту.

Згідно паспорту споживчого кредиту продукту «ВЕОКАРД» до Договору №277851286 від 18.12.2021 визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

На підтвердження існуючої у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 277851286 від 18.12.2021, позивачем надано розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунок заборгованості кредитора ТОВ «Таліон Плюс».

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому, до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі, щодо продовження терміну дії вказаного договору факторингу. Сторони підписали реєстр прав вимоги №237 від 27.06.2023 року, за яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №277851286 від 18.12.2021 року.

02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24. Сторони підписали реєстр прав вимоги №1 від 02.05.2024 року, за яким ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у цьому реєстрі.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України, яка поширюється на кредитні договори, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2015 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі N 554/4300/16-ц.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В цьому контексті слід звернути увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі № 640/1288/18 зазначив, що розрахунок заборгованості повинен бути чітким, зрозумілим та підтвердженим первинними документами, а у разі невідповідності або відсутності зв`язку між доказами та предметом спору такі докази не можуть бути покладені в основу рішення.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 753/14606/18 зроблено висновок, що суд зобов`язаний перевіряти належність доказів саме до спірного правовідношення, а недоведеність розміру заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позову.

Схожу правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 522/11234/19, де зазначено, що розрахунок, який містить розбіжності у реквізитах договору або не підтверджений належними доказами, не може вважатися належним та допустимим доказом існування заборгованості.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перерахування або видачі відповідачу кредитних коштів.

У матеріалах справи відсутні будь-які первинні фінансові або банківські документи, які підтверджували б фактичне надання кредиту, зокрема: банківські виписки щодо руху коштів по рахунку; платіжні доручення; меморіальні ордери; касові документи; підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача; інші первинні документи, які підтверджують рух грошових коштів.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу руху грошових коштів, який би підтверджував здійснення фінансової операції з надання кредиту відповідачу.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують списання коштів з рахунку кредитодавця та їх подальше зарахування на рахунок відповідача.

Відсутність доказів руху грошових коштів між сторонами виключає можливість встановлення факту фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Надання кредитних коштів є фінансовою операцією, яка повинна бути підтверджена відповідними первинними документами, що відображають рух грошових коштів.

У постанові Верховний Суд від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання своїх обов`язків за кредитним договором, а саме факт надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Отже, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок доведення факту надання відповідачу кредитних коштів.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем (попередніми кредиторами), не є належним доказом фактичного отримання відповідачем грошових коштів, оскільки є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.

Через що суд не може покласти в основу рішення у справі зазначені вище розрахунки заборгованості, оскільки з них не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, надані позивачем розрахунки не є належним доказом суми заборгованості, в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Отже, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним обліковим бухгалтерським документом, його зміст не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як наслідок, не може бути доказом наявності заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Щодо договорів факторингу, то суд зазначає, що дійсно кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судом встановлено, для підтвердження факту відступлення права вимоги позивач повинен надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, що передається кредитором новому кредитору згідно вказаного договору, акт прийому-передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відтак, договором факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, який укладено між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а саме пунктами 2.1 та .4.1, передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги до договору факторингу та право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги за формою наведеною у Додатку 1 до Договору факторингу.

Отже, такі додатки як Реєстри прав вимоги до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за договором факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 долучено до матеріалів справи Реєстр прав вимоги №1 від 02.05.2024 (перелік боржників з №1 до №131, з №3487 до №3605), які не містять інформації щодо вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №277851286 від 18.12.2021.

Тому суд вважає, що у зв`язку з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №277851286 від 18.12.2021.

Суд звертає увагу, що позивач не звертався до суду з будь-яким клопотання про витребування доказів в отриманні яких він має складності, тобто не скористався своїм процесуальним правом, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами порушення його майнових прав відповідачем в рамках кредитного договору №277851286 від 18.12.2021, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул.Іллінська, буд.8, м. Київ, 04070;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Тарковська Тетяна Василівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2474 від 19.03.2012, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19 березня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.І. Соколова