Постановление суда № 134808750, 10.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7552/25

1-кс/0203/1508/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

адвокатів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про передачу в управління речових доказів, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042110001336,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене в рамках кримінального провадження №12025042110001336, в якому поставлено питання про передачу грошових коштів в сумі 50100 доларів США та 100 Євро, вилучених в ході проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління на підставах, в порядку та на умовах, визначених ст.ст.19,20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.

Адвокат ОСОБА_5 , що є захисником підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та представником особи, що вважає себе власником майна ОСОБА_7 , а також адвокат ОСОБА_4 ,, що є представником ОСОБА_7 , в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях.

Заслухавши учасників, перевіривши доводи, викладені в клопотанні слідчого та запереченнях адвокатів, а також дослідивши матеріали за клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001336, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.301, ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.10.2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, за фактом виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України, за фактом створення та утримання місць розпусти з метою наживи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також 22.10.2025 року, під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено, окрім іншого, грошові кошти в сумі 50100 доларів США та в сумі 100 Євро.

Постановою слідчого від 22.10.2025 року останні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025042110001336.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 05.11.2025 року у справі №203/7552/25, провадження №1-кс/0203/4814/2026, на зазначені вище грошові кошти було накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування. з метою забезпечення збереження коштів як речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

В наданому клопотанні слідчий, посилаючись на положення ст.100 КПК України, просив передати грошові кошти в сумі 50100 доларів США та 100 Євро Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління на підставах, в порядку та на умовах, визначених ст.ст.19,20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами 1,2 ст.100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч.6,7 ст.100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили (ч.12 ст.100 КПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що активи приймаються Національним агентством в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду про передачу активів Національному агентству для здійснення заходів з управління активами з метою забезпечення його збереження або збереження його економічної вартості.

Відповідно до ч. ст.20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснюється Національним агентством шляхом: 1) їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», за договором банківського вкладу на вимогу; 2) продовження їх розміщення до закінчення строку дії договору депозиту на депозитному рахунку власника в банку, в якому вони були розміщені на момент накладення арешту, із забороною здійснення видаткових операцій та виплати процентів чи доходу в іншій формі згідно з умовами договору. У разі закінчення строку дії договору депозиту з наступного дня подальше управління відповідними коштами разом з нарахованими після накладення арешту процентами чи іншими видами доходу здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1 цієї частини.

Вирішуючи питання щодо передачі майна в управління Національному агентству, слідчий суддя звертає увагу на те, що обов`язковою умовою передачі майна в управління Національного агентства є забезпечення збереження останнього, як речового доказу або збереження його економічної вартості, що має наслідком покладення обов`язку на слідчого, прокурора щодо доведення обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення таких дій, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 05.11.2025 року у справі №203/7552/25, провадження №1-кс/0203/4814/2026, було накладено арешт на вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 50100 доларів США та 100 Євро, з метою забезпечення збереження коштів як речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Останні передані для зберігання до УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області для подальшого зберігання у банківській комірці уповноваженого банку.

Таким чином за допомогою такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна вже досягнуто завдань кримінального провадження, які полягають у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення КПК України та Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 року №1104, покладаються на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази під час досудового розслідування, обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

До суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність будь-яких ризиків щодо неможливості збереження коштів, а саме по собі визнання їх речовими доказами, не може тягнути за собою їх обов`язкову передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів.

При цьому, ані прокурором, ані слідчим не доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству грошових коштів унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, з урахуванням того, що на теперішній час курс долара США по відношенню до національної валюти збільшується; не доведено обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення передачі вказаного у клопотанні майна в управління Національному агентству, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.

Також слідчий суддя приймає до уваги, що на розгляді слідчого судді перебуває клопотання представника ОСОБА_7 , за місцем мешкання якого проводився обшук та вилучались грошові кошти, про скасування арешту з грошових коштів в сумі 50100 доларів США та 100 Євро, з посиланням на їх належність саме ОСОБА_7 та його дружині, а також їх набуття у законний спосіб.

Таким чином, обставини щодо їх належності та набуття підозрюваним ОСОБА_8 злочинним шляхом, є предметом перевірки та доказування під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке на теперішній час ще триває.

В зв`язку з цим, на переконання слідчого судді, застосування такого порядку зберігання речових доказів, як передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів суперечитиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», ст.ст.98,100,131, 132,170-173,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про передачу в управління речових доказів, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042110001336.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1