Постановление суда № 134808749, 10.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7552/25

1-кс/0203/1559/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м.Дніпра надійшло вищезазначене клопотання представника ОСОБА_5 , в якому поставлено питання про скасування арешту з вилученого під час проведення 22.10.2025 року санкціонованого обшуку автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , ключів від вказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.03.2025 року. В обгрунтування клопотання зазначено, що вказаний транспортний засіб не був знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, належить ОСОБА_5 , яке не є стороною кримінального провадження. На теперішній час остання разом із дитиною, в зв`язку із бойовими діями, виїхала за межі України та в неї виникла необхідність продати транспортний засіб з метою отримання коштів для спокійного проживання з дитиною. Підозрюваний ОСОБА_7 був лише користувачем транспортного засобу та інкриміноване йому кримінальне правопорушення не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 , підтримала клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити останнє.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Перевіривши доводи, викладені в поданому клопотанні, заслухавши представника заявника та прокурора, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001336, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.301, ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.10.2025 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, за фактом виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України, за фактом створення та утримання місць розпусти з метою наживи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також 22.10.2025 року, під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_5 та перебував у користування ОСОБА_7 , було вилучено вказаний транспортний засіб, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 19.03.2025 року.

Постановою слідчого від 22.10.2025 року останні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025042110001336.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 28.10.2025 року у справі №203/7552/25, провадження №1-кс/0203/4727/2025, було частково задоволено клопотання прокурора та, з метою збереження як речового доказу та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, накладено арешт на вилучений під час проведення 22.10.2025 року санкціонованого обшуку автомобіль марки «MITSUBISHI LANCER», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.03.2025 року, з позбавленням права відчуження та розпорядження зазначеним транспортним засобом.

В частині накладення арешту шляхом заборони користування транспортним засобом в задоволенні клопотання відмовлено та повернуто транспортний засіб, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію власнику ОСОБА_5 , в користування та на відповідальне зберігання як речових доказів.

В обгрунтування клопотання про скасування арешту представником власника майна зазначено, що транспортний засіб не був знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, належить ОСОБА_5 , яке не є стороною кримінального провадження. На теперішній час остання разом із дитиною, в зв`язку із бойовими діями, виїхала за межі України та в неї виникла необхідність продати транспортний засіб з метою отримання коштів для спокійного проживання з дитиною. Підозрюваний ОСОБА_7 був лише користувачем транспортного засобу та інкриміноване йому кримінальне правопорушення не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Перевіряючи вказані доводи, слідчий суддя враховує, що з огляду на обставини та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, що полягали у створені та утриманні місць розпусти, виготовлені та розповсюдженні продукції порнографічного характеру, з метою отримання доходу, з використанням аудіо, відеоапаратури, комп?ютерного та іншого обладнання, через мережу Інтернет, ролі ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень відповідно до інкримінованої йому підозри, слідчий суддя вважає, що вилучений транспортний засіб міг використовуватись підозрюваним під час вчинення кримінальних правопорушень для перевезення осіб, які були задіяні у його вчиненні, відповідного обладнання, тощо.

Таким чином, доводи щодо невідповідності арештованого майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, суд вважає передчасними, оскільки це є предметом перевірки під час подальшого досудового розслідування, яке на теперішній час ще триває.

В свою чергу подальше відчуження майна, про наміри чого зазначено в клопотанні власника, унеможливіть подальше виконання завдань, для забезпечення яких було вжито відповідні заходи забезпечення.

При цьому, слідчий суддя також приймає до уваги, що при накладені арешту на транспортний засіб слідчим суддею також було враховано, що власником автомобіля, який перебував на момент вилучення у користуванні підозрюваного ОСОБА_7 , є його дружина ОСОБА_5 , яка не є стороною кримінального провадження.

Тому, виходячи із завдань кримінального провадження та дотримання прав фактичного власника майна, слідчий суддя частково задовольнив клопотання прокурора шляхом накладення арешту на транспортний засіб із забороною його відчуження та розпорядження, без позбавлення прав власника на користування останнім.

Таким чином, заявниця не позбавлена права користуватись належним їй майном

Поряд з цим, слідчий суддя на теперішній час не вбачає підстав для скасування арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом, питання про подальшу долю якого як речового доказу, має вирішуватись у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України, за результатами завершення досудового розслідування або розгляду справи судом по суті.

Керуючись ст.ст.28,131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1