Постановление суда № 134777071, 10.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 березня 2026 року Справа №160/1085/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи №160/1085/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/1085/25 (головуючий суддя Кальник Віталій Валерійович) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.08.2024 №046850015033, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 періоди її роботи з 11.08.1983 по 10.01.1984 та з 11.01.1984 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців, та період з 01.01.1991 по 29.05.1996, а також призначити і виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.07.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн., сплаченого на реквізити: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, Код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155, Рахунок: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998.

На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2026, позивачем 28.01.2026 подано документ про сплату судового збору (квитанція ID: 1593-9577-8410-7987) від 27.01.2026 у розмірі 1 064,96 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1085/26 за цією позовною заявою і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

12.02.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровської області надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

23.02.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позовну заяву.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №483д від 05.03.2026 у зв`язку з призначенням судді Кальника В.В. суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України №165/2026 від 24.02.2026, відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням РСУ №39 від 11.11.2024, погодженого ДСАУ №529 від 29.11.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/1085/26 за позовом ОСОБА_1 , за допомогою автоматизованої системи документообігу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 адміністративну справу №160/31944/25 розподілено судді Туровій О.М.

Частиною 13 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.

При цьому при прийнятті справи №160/1085/26, судом встановлено, що 23.02.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке не було вирішене попереднім складом судом, у зв`язку з чим постало питання щодо наявності підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем-2 зазначено про те, що позивачка 05.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.08.2024 №046850015033 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права позивачка звернулася лише 16.01.2025 (згідно з датою позову), що суперечить чинним нормам КАС України. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Так, у поданій позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046850015033 від 12.08.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи з 11.08.1983 по 10.01.1984 та з 11.01.1984 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців, період з 01.01.1991 по 29.05.1996, а також призначити пенсію за віком з 13.07.2024.

В ухвалі суду від 30.01.2026 про відкриття провадження в адміністративній справі №160/1085/26 судом зроблено висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, встановленого ст. 122 КАС України, проте, при прийнятті справи до свого провадження встановлено, що такий висновок є передчасним, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі №815/91/18.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України №17-рп/2011від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 800/30/17).

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року в справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року в справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року в справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

У постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Як слідує з позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046850015033 від 12.08.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, водночас, з вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 16.01.2026, що підтверджується датою формування позовної заяви в підсистемі «Електронний суд», тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

При цьому, зважаючи на те, що із заявою про призначення пенсії позивачка звернулася до пенсійного органу 05.08.2024, а тому в будь-якому разі вона, неотримуючи протягом тривалого часу (більше року) після цього пенсійних виплат, повинна та могла дізнатися про факт непризначення їй пенсії за поданою заявою та в розумний строк з`ясувати підстави відмови у такому призначенні.

Таким чином, звернувшись з цими позовними вимогами лише 16.01.2026, позивач здійснила це зі значним пропуском строку звернення до суду.

При цьому, отримання позивачем листа-відповіді відповідача-1 №0400-010309-8/197205 від 20.10.2025 на адвокатський запит від 16.10.2025 щодо розгляду її заяви про призначення пенсії від 05.08.2024 не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19).

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі №380/14933/22.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеній нормі кореспондують приписи ч. 6 ст. 161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року в справі №521/21851/16-а).

У даному випадку позивачем не надано разом із позовною заявою зави про поновлення строку звернення до суду, а також не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вищевказаними позовними вимогами та з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, або докази дотримання строку звернення до суду з цими вимогами.

Разом з цим, оскільки позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 161 КАС України, не подано до суду разом із позовною заявою, строк звернення до суду з якою було пропущено, належної заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження поважності цих причин, позовна заява ОСОБА_1 є такою, що подана без додержання вимог, викладених у ст. 161 КАС України.

Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Зважаючи на те, що у даному випадку судом після відкриття провадження у справі №160/1085/26 встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, керуючись приписами ч. 13 ст. 171 КАС України, вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху.

Частиною 15 статті 171 КАС України встановлено, що у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляд.

Таким чином, позивачеві слід подати нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, або докази дотримання строку звернення до суду з цим позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження адміністративну справу №160/1085/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Суддя О.М. Турова