Постановление суда № 134120165, 16.02.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/234/26

провадження № 2/619/617/26

Ухвала

16 лютого 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 619/234/26,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Миколаєнко В.М.

представник відповідачки: Дементьєв В.Ф.

Питання, що вирішується ухвалою.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» 08.01.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № В06.335.70810 від 20.09.2017 у розмірі 71074,18 грн.

У судове засідання сторони не з`явилася. Від представника відповідачки надійшло клопотання, у якому він просить витребувати у ТОВ «ФК «ЄАПБ» докази, які підтверджують факт переходу саме спірної вимоги, обсяг та дату переходу права вимоги, належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги, обґрунтованість та правильність розрахунку заявленої заборгованості.

Дослідивши клопотання суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом із тим, подане представником відповідачки клопотання не містить належного обґрунтування неможливості самостійного отримання запитуваних доказів, не наведено відомостей про вжиття заходів для їх отримання у позасудовому порядку, зокрема звернення до позивача із відповідними запитами чи вимогами, а також не наведено переконливих доводів щодо того, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, не можуть бути встановлені судом без додаткового витребування зазначених документів.

Крім того, заявлене клопотання має загальний характер, фактично спрямоване на повторне отримання та дослідження документів, що стосуються предмета доказування у справі, без наведення обґрунтованих підстав вважати їх відсутніми або недоступними для суду.

З урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу, передбачених статтями 12 та 13 ЦПК України, суд не може підміняти собою сторону у збиранні та поданні доказів.

Відповідно до статей 76-78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, при цьому докази повинні бути належними та допустимими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 83-84, 258-261, 274, 353-354 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у клопотанні представника відповідачки про витребування доказів.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І. М. Нечипоренко