Постановление суда № 1339838, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-9931/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2007 року                                                                                                       м. Київ

                Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді:     Костенка М. І.

суддів:  Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ужгородський Турбогаз” до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді на Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.03.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. у справі №14/20, -

ВСТАНОВИЛА:

            У лютому 2005 року відкрите акціонерне товариство „Ужгородський Турбогаз” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.12.2004р. №0001672341/3 3704/23-1/10/00153608/23745 в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі         2773,57 грн.  та 1386,78 грн. штрафних санкцій з цього податку.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.03.2005р., залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. у справі №14/20 позов було задоволено: було визнано недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.12.2004р. №0001672341/3 3704/23-1/10/00153608/23745 в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 2773,57 грн.  та 1386,78 грн. штрафних санкцій з цього податку.

 Рішення судів мотивовані тим, що податкові накладні, на підставі яких позивачем  віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4524,47 грн., оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Також суди вказують, що документами, наявними у справі, підтверджується зв’язок здійснення витрат по мобільному зв’язку з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ДПІ у м. Ужгороді звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.03.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. у справі №14/20 скасувати та прийняти нове рішення.

В обґрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що рішення та постанова  судів першої та апеляційної інстанції прийняті із порушення норм матеріального законодавства. Так, відповідач вказує на те, що судами не було враховано норми пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” 168/97-ВР від 03.04.1997р., а також вважає, що в порушення ст. 43 ГПК України судами не оцінено всі обставини справи в їх сукупності.

 Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ДПІ у м. Ужгороді було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період 4 квартал 2002р. – 1 квартал 2004р., про що складено акт перевірки  від 06.07.2004р. У акті податковий орган зазначає про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.7 ст.7, пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Податковий орган вважає, що позивачем не надано документального підтвердження використання засобів мобільного зв’язку і пов’язаних з цим витрат на виробничі потреби, що не дає підстав для віднесення відповідних сум до податкового кредиту, а також вказує на неправомірність віднесення суми ПДВ 4524,47 грн. до суми податкового кредиту, оскільки, податкові накладні оформлені із порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7  Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004р. №0001672341/0 1389/23-1/10/00153608/11636, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5700,00 грн.  та  2850,00 грн.  штрафних санкцій. 

За результатами адміністративного оскарження було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.12.2004р. №0001672341/3 3704/23-1/10/00153608/23745, яким  позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4770,00 грн. та  2013,00 грн. штрафних санкцій. Позивач оскаржує спірне повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 2773,57 грн. та 1386,78 грн. штрафних санкцій.

Судами вірно зроблено посилання на пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної;  назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);  місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку;  ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна, відповідно до  пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій, долучені до матеріалів справи засвідчені копії  податкових накладних на підставі яких позивачем було віднесено суми ПДВ у розмірі 4524,47 грн. до податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”. Таким чином, посилання податкового органу на порушення позивачем п. 7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставними. Крім того, суди правомірно вказують, що позивачем у ході розгляду справи було надано документальне підтвердження використання засобів мобільного зв’язку і пов’язаних з цим витрат на виробничі потреби, що надає позивачу можливість включення сум ПДВ згідно вказаних податкових накладних до податкового кредиту.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.03.2005р. та Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. у справі №14/20 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.03.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. у справі №14/20 залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                   М.І. Костенко

судді:                                                                                                            Л.І. Бившева

                                                                                                                      Н.Є. Маринчак

                                                                                                                      О.І. Степашко

                                                                                                                      Н.Г Пилипчук

Головуючий суддя:                            підпис                                                 М.І. Костенко

судді:                                                     підпис                                                 Л.І. Бившева

                                                               підпис                                                 Н.Є. Маринчак 

                                                               підпис                                                О.І. Степашко

                                                               підпис                                                 Н.Г Пилипчук

З оригіналом вірно  відповідальний секретар                                               В.Л. Хрущ