Решение № 133600512, 27.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 р. Справа № 120/12699/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

09.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Чайки Р.О., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії (далі 11 РВЛК).

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 23.07.2025 на постанову Військово-лікарської комісії (далі ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 10.06.2025 за № 2025-0610-1326-1352-0.

У позові зазначається, що з метою визначення ступеня придатності до військової служби позивача було направлено для проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він проходив медичну комісію з 06.06.2025 по 10.06.2025. За результатами огляду прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК, про придатність позивача до військової служби.

На вказане рішення 23.07.2025 позивачем було подано скаргу до НОМЕР_1 РВЛК, але вже листом від 01.08.2025 № 4069 відповідач повідомив про відмову у перегляді оскаржуваного рішення ВЛК.

Позивач вважає, що його скаргу було розглянуто неналежним чином, поверхнево, з порушенням визначеної процедури та при цьому не враховано його дійсний стан здоров`я, який дозволяє зробити висновок про непридатність до військової служби.

Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

01.10.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що постанова позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлена довідкою № 2025-0610-1326-1352-0 від 10.06.2025 (далі Довідка ВЛК), є обґрунтованою, прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та підстав для її скасування немає.

Також відповідач зауважує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Водночас твердження позивача про допущені процедурні порушення під час розгляду його скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормативних положеннях.

Одночасно з відзивом відповідач також подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та поновлення такого строку.

Ухвалою суду від 27.01.2026 вказане клопотання задоволено.

Інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

10.06.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатом медичного огляду військово-лікарською комісією винесено постанову, яка оформлена Довідкою ВЛК. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): на підставі статей 39б, 61б, 64в, 54в графи ІІ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

23.07.2025 на рішення ВЛК позивач подав скаргу до НОМЕР_1 РВЛК.

01.08.2025 на вказану скаргу 11 РВЛК надала відповідь про те, що Довідка ВЛК прийнята відповідно до вимог Положення та підстав для направлення особи на контрольний медичний огляд немає.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги неправомірними, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом частини п`ятої статті 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частини 1, 2 ст. 2 цього Закону).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі ДІВ), компонентами ракетного палива (далі КРП), джерелами електромагнітних полів (далі ЕМП), лазерного випромінювання (далі ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі ЛЛК)) Збройних Сил України (пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК десантно-штурмових військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі ВЛК ТЦК); ВЛК Сухопутних військ ЗСУ; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (пп. 2.5.1 п. 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402).

За пп. 2.5.3, пп. 2.5.4 п. 2.5. глави 2 розділу І Положення № 402 до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів (пп. 2.5.6 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно з пунктом 2.4.5 Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

За приписами пунктів 1.1, 1.2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3).

Відповідно до пункту 6.6 Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Суд також враховує, що за змістом пунктів 20.1-20.2 Положення № 402 Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Як визначено підпунктом "а" пункту 20.3 Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: "придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони". Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці додаткових вимог, придатний (непридатний) до ____ (вказати)".

Згідно з пунктом 20.5 Положення № 402 Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК (пункти 21.1, 21.2 Положення № 402.

Відповідно до пункту 22.1 Положення № 402 постанови ВЛК оформлюються документами в електронній формі, які створюються засобами ІКС.

Довідка про обставини травми (додаток 5), яка видається відповідно до законодавства, формується в електронній формі у вигляді електронного документа, який створюється засобами системи електронного документообігу.

Згідно з пунктом 22.2 Положення № 402 для створення, обліку, передачі, подання та обміну медичними та іншими документами між ВЛК використовується ІКС із дотриманням законодавства про захист персональних даних та захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

Відомості, зазначені в постановах ВЛК, прийнятих щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.9 Положення № 402).

Відповідно до пункту 22.10 Положення № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Судом встановлено, що 10.06.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня його придатності та дійшла висновку, що діагностовані захворювання дають підстави для прийняття за ст.ст. 39б, 61б, 64в, 54в графи ІІ Розкладу хвороб для визнання позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Позивач скористався своїм правом на оскарження вказаного рішення та подав скаргу до НОМЕР_1 РВЛК.

За результатами розгляду скарги відповідач визнав Довідку ВЛК такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для направлення особи на контрольний огляд немає, про що позивача повідомлено листом від 01.08.2025 № 4069

У контексті наведеного суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Відтак надання оцінки діагнозам позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хворіб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. У спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Також у постанові № 806/526/16 від 13.06.2018 Верховний Суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

А згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 820/5570/16 від 12.02.2021, при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, виходячи з наведеного, суд в межах розгляду даної адміністративної справи вправі надавати оцінку саме дотриманню відповідачем встановленої законодавством процедури розгляду скарги позивача на постанову військово-лікарської комісії.

Так, аргументуючи свою позицію, позивач наголошує, що відповідач є штатною ВЛК, рішення якої мають оформлюватись постановами. Тому надана відповідь 11 РВЛК від 01.08.2025 № 4069 не створює конкретних правових наслідків, а носить лише інформаційний характер. Отже, відсутність належно оформленої постанови про результати розгляду скарги позивача свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, та що відповідач фактично по суті не розглянув скаргу позивача на постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте суд з вказаними доводами позивача не погоджується з огляду на таке.

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК передбачений главою 3 розділу І Положення № 402.

Так, відповідно до пункту 3.1 глави Положення вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Пунктом 3.2 Положення передбачено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

Згідно з пунктом 3.3 Положення cкарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до пункту 3.4 Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Аналіз наведених вище норм нормативних положень свідчить про те, що у разі прийняття позаштатною ВЛК постанови, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки ВЛК із визначенням ступеня придатності до військової служби військовослужбовця, така постанова підлягає оскарженню в порядку підпорядкованості спочатку до ВЛК регіону, далі до ЦВЛК, а після проходження зазначених інстанцій у судовому порядку.

Водночас, якщо за результатами розгляду скарги штатна ВЛК визнає звернення необґрунтованим, а постанову ВЛК яка оскаржується правомірною, відповідь надається заявнику у формі письмового роз`яснення, оформленого листом у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

Судом встановлено, що у зв`язку із незгодою з Довідкою ВЛК, позивач через свого представника звернувся зі скаргою до 11 РВЛК.

За результатами розгляду вказаної скарги та вивчення доданих до неї медичних документів відповідач дійшов висновку, що Довідка ВЛК прийнята відповідно до вимог Положення № 402 та підстав для направлення особи на контрольний огляд немає, про що повідомив позивача листом від 01.08.2025 за вих. № 4069.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що скарга позивача на Довідку ВЛК була розглянута відповідачем з порушенням вимог глави 3 розділу I Положення № 402, а також Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, та Закону України "Про звернення громадян".

Щодо тверджень позивача про те, що 11 РВЛК не витребувала Довідку ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є необхідною для прийняття законного і обґрунтованого рішення, то такі також суд визнає помилковими.

Як вже зазначалося вище, Положення № 402 передбачає, що для створення, обліку, передачі, подання та обміну медичними та іншими документами між ВЛК використовується інформаційно-комунікаційна системах.

Тобто висновки та довідки ВЛК формуються та зберігаються в електронному кабінеті військово-лікарських комісій і доступ до всіх медичних документів та можливість ознайомлення з ними, в тому числі для 11 РВЛК, забезпечується дистанційно через відповідну електронну систему.

Таким чином, оскільки 11 РВЛК, розглянувши скаргу ОСОБА_1 , додані до неї медичні та інші документи, які були у розпорядженні ВЛК, як уповноважений суб`єкт у цій сфері публічно-правових відносин, встановила відсутність підстав для її задоволення та з дотримання процедури надала письмову відповідь у формі листа.

При цьому враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а та від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.

Водночас право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Va№ de Hurk v. The №etherla№ds" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spai№" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgi№s a№d others v. Fra№ce" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог адміністративного позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Чайка Роман Олегович (РНОКПП НОМЕР_3 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: 11 Регіональна військово-лікарська комісія (код ЄДРПОУ 24979848, місцезнаходження: вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018).

Повне судове рішення складено 27.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович