Решение № 133388710, 19.01.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/807/2026 Справа № 361/9311/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.

секретар судового засідання Масалова М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №361/9311/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Невольніченко О.О. звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить: виконавчий напис приватного нотаріуса № 4412 від 16.09.2019 вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_3 за Кредитним договором № 11291983000 від 31.01.2008 року, укладеним з ПАТ «УКРСИББАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за Кредитним договором 11291983000 від 31.01.2008 року, вчинений у порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, визнати таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 серпня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Семендяєвим Олександром Сергійовичем, при примусовому виконанні виконавчого напису № 4412, котрий 16.09.2019 видав приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. була винесена постанова про арешт коштів позивача, котра і стала підставою для блокування банківських рахунків. Відповідно до даних виконавчого провадження, виконанню підлягає виконавчий напис № 4412 виданий 16.09.2019 вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з позивача за кредитним договором № 11291983000 від 31.01.2008 року, укладеним з ПАТ «УКРСИББАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА, заборгованості за кредитним договором 11291983000 від 31.01.2008 року. Відповідно до рішення в справі № 2-2856/10 від 06 грудня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Владіс» стягнута заборгованість за кредитним договором №11291983000 від 31.01.2008 року строк стягнення якої настав, як мінімум, в 2010 році. Зі змісту ухвали Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27.12.2017 вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» звертався до суду, як правонаступник ПАТ «УкрСибБанк», в тому числі за договором укладеним між позивачем та ПАТ «УкрСибБанк`з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Оскільки стягнення відбувається на підставі виконавчого листа суду №2-2856/2010 року від 24.01.2011 року, ні про який виконавчий напис нотаріуса, що виданий поза межами трирічного строку звернення позивача і мови йти не могло. Окрім того вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не перевірив безспірність документів, що підтверджують заборгованість. Зокрема, вказаний розмір заборгованості нічим не підтверджений. Таким чином позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений у порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2025 року справу направлено за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.

03 листопада 2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказану справу передано до провадження судді Слобідського районного суду міста Харкова Щепелевої Г.М.

Ухвалою суду від 05.11.2025 заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявникові.

05.11.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суді від 10.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі.

19.01.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Позивач в судове засідання не з?явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч. 5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст. 283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 06.12.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ВЛАДІС» на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором № 11291983000 від 31 січня 2008 року у розмірі 474973, 73 грн. та стягнуто солідарно судові витрати у розмірі 1820,00 грн.

16.09.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис № 4412 про звернення стягнення з ОСОБА_3 за кредитним договором № 11291983000 від 31.01.2008 року, укладеним з ПАТ «УКРСИББАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи 37616221, у розмірі 1241973,70 грн.

18.09.2019 на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєвим О.С. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 4412, що вчинений 6.09.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. (ВП № 60106915).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєвим О.С. від 01.08.2019 накладено арешт на кошти позивача ОСОБА_2 .

Як вбачається із витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи юридична особа із ідентифікаційним кодом 37616221, станом на час розгляду справи має найменування ТОВ "СВЕА ФІНАНС".

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, беручи до уваги той факт, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення чи вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) зазначив, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) та встановивши відсутність доказів направлення позичальнику стягувачем листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником (позивачем) такого листа, що також не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, виконавчий напис вчинено поза межами встановленого законом трьохрічного строку звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з врахуванням наведеного нижче.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).

Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього Закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою (пункт 36 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).

З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду в указаній справі застосувала норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» разом з нормами частини другої цієї ж статті, яка встановлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За змістом зазначеної постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, здійснюючи тлумачення частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

Оскільки після внесення 11 липня 1995 року змін до статті 71 ЦК УРСР, а також після вступу у дію норми статті 257 ЦК України у 2004 році законом був встановлений інший строк (позовної) давності для захисту права за позовами юридичних осіб (строк був змінений з одного на три роки), Велика Палата Верховного Суду, застосувавши частину другу статті 88 Закону України «Про нотаріат», дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису у відносинах між юридичними особами також змінився на три роки.

В постанові від 23.06.2020 року у справі №645/1979/15-ц Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірного виконавчого напису) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 16.09.2019 року.

Як вбачається із вказаного вище рішення суду, згідно із кредитним договором № 11291983000 від 31.08.2008 кредит було надано позичальнику строком до 30.01.2015.

Вказана обставина встановлена рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16.12.2010 у справі № 2-2856/10 та є преюдиційною.

Отже строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочав свій перебіг з 31.01.2015 року та сплив 31.01.2018 року, в той час, коли виконавчий напис вчинено 16.09.2019 року.

Таким чином, станом на момент вчинення виконавчого напису, що мало місце 16.09.2019 року, трирічний строк виникнення права вимоги до позичальника ОСОБА_3 сплив, а відтак виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами встановленого законом строку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, з ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-284, 288 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 4412, вчинений 16.09.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», заборгованості за кредитним договором № 11291983000 від 31.01.2008 року у розмірі 1 241 973,70 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, м. Київ, бульвар Вацлава Навела, 6.

Треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15, під. 5, прим. 6.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович,адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.М.Щепелева