Решение № 133198519, 18.12.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2025Справа № 910/12065/22

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Молот Н. М.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/12065/22

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )

До 1) Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля Олега Костянтиновича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

2) Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» (Україна, 08161, Київська обл., Фастівський р-н, село Тарасівка, Боярська ТГ, вул. Шевченка, будинок 50-А; ЄДРПОУ: 20616074)

За участі третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачів: Київська обласна військова адміністрація (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1; ЄДРПОУ: 38812525):

Про визнання недійсним статуту у новій редакції, скасування реєстраційних дій державного реєстратора

За участі представників сторін:

Представник позивача: Міліруд Є. О. - адвокат, ордер серії АХ №1306219 від 25.11.2025;

Представник відповідача-1: Дубровська І. О. - самопредставництво, виписка з ЄДРПОУ;

Представник відповідача-2: не прибув;

Представник третьої особи: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля Олега Костянтиновича (надалі - відповідач-1) та Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним статуту у новій редакції, скасування реєстраційних дій державного реєстратора. Зокрема, позивач просить суд:

- Визнати недійсним Статут Свято-Успенської парафії Православної церкви України у новій редакції, який має назву «Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області»" (нова редакція)», прийнятий на підставі рішення окремих неповноважних осіб від імені Свято-Успенської парафії Української православної церкви, на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003391070005007748 від 05.10.2022;

- Скасувати реєстраційні дії № 1003391070005007748 від 05.10.2022, вчинені державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 01044, м. Київ, вул. Хрещатик) Шепелем Олегом Костянтиновичем.

Позивач також просив залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Київську обласну військову адміністрацію, а також заявив клопотання про витребування доказів.

14.11.2022 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

25.11.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 14.11.2022.

13.12.2022 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначив на 28.03.2023. Даною ухвалою суд: задовольнив клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Київську обласну військову адміністрацію (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1; ЄДРПОУ: 38812525); задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребував від Київської обласної військової адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1; ЄДРПОУ: 38812525):

- належним чином засвідчену копію заяви за підписом керівника або уповноваженого представника Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074);

- належним чином засвідчену копію статуту (положення) Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074);

- належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074) про внесення змін і доповнень до статуту Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074);

- належним чином засвідчену копію чинного на дату подання документів редакції статуту релігійної громади Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074), до якого внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились);

- належним чином засвідчену копію свідоцтва, виданого органом реєстрації, про державну реєстрацію Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ: 20616074);

- належним чином завірену копію реєстраційної справи Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенька парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» (код ЄДРПОУ: 20616074).

29.12.2022 до суду від відповідача-1 надійшов відзив.

02.01.2023 та 19.01.2023 до суду від третьої особи надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 13.12.2022.

23.01.2023 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

24.03.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про передачу справу на розгляд іншого суду.

28.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.03.2023 суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, (2) відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про направлення справи для розгляду до іншого суду на підставі ч. 6 ст. 30 ГПК України, (3) відкласти підготовче судове засідання на 18.04.2023.

04.04.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.

18.04.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

18.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову шляхом їх розширення.

У судовому засіданні 18.04.2023 суд на місці ухвалив відкласти розгляд заяви про зміну підстав позову та оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.05.2023.

30.05.2023 до суду від представник позивача надійшла заява про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/12065/22.

Розглянувши у судовому засіданні 30.05.2023 заяву позивача про відвід судді, суд відповідною ухвалою відмовив у її задоволенні.

У судовому засіданні 30.05.2023 позивачем подану заяву свідка в особі позивача з проханням викликати ОСОБА_1 до суду для підтвердження своїх свідчень.

У судовому засіданні 30.05.2023 суд протокольними ухвалами ухвалив: (1) прийняти заяву позивача про зміну підстав позову, яка по суті є доповненням обґрунтувань позовних вимог позивачем та не змінює обставин, якими раніше обґрунтовував позовні вимоги позивач, а лише зазначено, що рішення, якими затверджено новий Статут релігійної організації, приймалося членами територіальної громади, а не членами релігійної громади; (2) продовжити відповідачу-2 строк для подачі відзиву на заяву про зміну підстав позову на 10 днів; (3) оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.06.2023.

06.06.2023 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.06.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.07.2023.

24.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження та клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 25.07.2023 клопотання позивача про повернення справи до стадії підготовчого провадження та клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив вказані клопотання, про що постановив відповідну ухвалу.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 вирішено повернутись на стадію підготовчого провадження та зупинено провадження у справі №910/12065/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

21.01.2025 суд ухвалою поновив провадження у справі за власною ініціативою, оскільки підстава, яка зумовлювала необхідність зупинення розгляду справи відпала, підготовче судове засідання призначено на 18.03.2025.

30.01.2025 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.

18.03.2025 від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надійшли заяви про залучення останніх у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

18.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 18.03.2025 суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про залучення останніх у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, (2) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.04.2025.

16.04.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 22.04.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 03.06.2025.

У судовому засіданні 03.06.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 10.07.2025.

04.07.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10.07.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 09.09.2025.

09.09.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Судове засідання призначене на 09.09.2025 не відбулось, у зв`язку тим, що в місті Києві була оголошена повітряна тривога.

10.09.2025 суд ухвалою викликом-повідомленням проінформував учасників справи про визначення нової дати розгляду справи по суті на 21.10.2025.

21.10.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 21.10.2025 учасники справи не прибули, у зв`язку з чим, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 09.12.2025.

18.11.2025 суд ухвалою-викликом повідомив учасників справи про перенесення розгляду справи, розгляд якої призначений на 09.12.2025 та про визначення нової дати розгляду справи на 25.11.2025.

25.11.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

25.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.11.2025 представник позивача, після оголошеної судом технічної перерви для підготовки письмової заяви про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П., подав у судовому засіданні заяву про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/12065/22.

Ухвалою суду від 25.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П.

У судовому засіданні 25.11.2025 суд також на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 18.12.2025.

09.12.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

16.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 18.12.2025 прибули представники позивача та відповідача-1. Інші учасники справи або їх уповноважені представники не прибули. Заслухавши виступ у судових дебатах представника позивача та представника відповідача-1, суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 26.11.1991 №194 (із змінами і доповненнями до Статуту, зареєстрованими розпорядженнями голови Київської облдержадміністрації від 05.12.2011 №1387) зареєстровано Статут Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (надалі - Статут Релігійної громади 1991 року).

Згідно п. 1 Статуту Релігійної громади 1991 року Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви в селі Тарасівка Київської області є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (далі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Київської єпархії.

Згідно пунктів 8, 9, 10 Статуту Релігійної громади 1991 року органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебуваються у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік. Парафіяльні збори у згоді зі Статутом Української Православної Церкви приймає нових членів зборів.

Згідно пункту 14 Статуту Релігійної громади 1991 року парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей.

Згідно підпунктів в), г), ж) пункту 14 Статуту Релігійної громади 1991 року - настоятель: повноважно представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; скликає Парафіяльні збори та головує на них; повноважно представляє парафію перед органами державної влади і управління.

Згідно пункту 38 Статуту Релігійної громади 1991 року зміни та доповнення цього Статуту, а також виправлення або доповнення до договору про використання приміщень можуть вноситися парафією виключно зі згоди єпархіального архієрея.

З 10.09.2020 ОСОБА_1 (надалі - позивач) виконував обов`язки керівника (настоятель) Свято-Успенського храму с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області на підставі Указу Митрополита Київського і всієї України №0879 від 10.09.2020.

Позивач стверджує, що виключний перелік членів Релігійної громади Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви в селі Тарасівка Київської області встановлено рішеннями Парафіяльних зборів, що оформлені Протоколом №1 від 27.01.2019, Протоколом №1 від 19.06.2022 та Протоколом №2 від 21.08.2022, та якими (рішеннями) дійсні члени Релігійної громади с. Тарасівка підтвердили, що зберігають існуючу підлеглість у канонічних та організаційних питаннях в Українській Православній Церкві.

Однак, 21.08.2022, особами, які не є членами Релігійної громади (як стверджує позивач), проведено Загальні збори Релігійної громади Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, що оформлено протоколом № 1 від 21.08.2022 (далі - Протокол №1 від 21.08.2022).

Додатком №1 до Протоколу №1 від 21.08.2022 є список членів, що беріть участь в загальних зборах членів Релігійної громади.

Згідно Протоколу №1 від 21.08.2022 всього до складу Загальних зборів Релігійної громади входили: 692 осіб, присутні: 634 особи.

На Загальних зборах Релігійної громади вирішували наступні питання порядку денного:

1. Про обрання лічильної комісії Загальних зборів.

2. Про обрання голови і секретаря Загальних зборів.

3. Про затвердження порядку денного і регламенту Загальних зборів.

4. Про встановлення списку членів Загальних зборів Релігійної громади.

5. Про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України.

6. Про зміну найменування Релігійної громади.

7. Про внесення змін та прийняття Статуту Релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції.

8. Про зміни у поминаннях під час здійснення богослужінь.

9. Про обрання складу парафіяльної ради Релігійної громади.

10. Про обрання складу ревізійної комісії Релігійної громади.

11. Про припинення повноважень керівника Релігійної громади.

12. Про проведення реєстрації статуту Релігійної громади в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13. Про уповноваження на підписання протоколу Загальних зборів та статуту Релігійної громади в новій редакції.

По питанню п`ятому голосували: «За» - 630; «Проти» - 0; «Утримались» - 2; «Не голосували» - 2. Вирішено: змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних т організаційних питаннях шляхом вхожу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) -

По питанню шостому голосували: «За» - 630; «Проти» - 0; «Утримались» - 2; «Не голосували» - 2. Вирішено: змінити офіційне найменування Релігійної громади, визначити таке нове найменування Релігійної громади:

Повне найменування: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області»

Скорочене найменування: РО «РГ Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Тарасівка Фастівського району Київської області».

По питанню сьомому голосували: «За» - 630; «Проти» - 0; «Утримались» - 2; «Не голосували» - 2. Вирішено: викласти та прийняти Статут Релігійної громади в новій редакції. Подати та прийняти статут Релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), митрополиту Переяславському і Вишневському Олександру (Драбинку).

По питанню одинадцятому голосували: «За» - 630; «Проти» - 0; «Утримались» - 2; «Не голосували» - 2. Вирішено: припинити повноваження керівника Релігійної громади ОСОБА_1 з 21 серпня 2022 року. Визначити, що ОСОБА_1 з 21 серпня 2022 року не може вчиняти юридичні дії від імені Релігійної громади, у тому числі, видавати довіреності, засвідчувати своїм підписом копії документів, підписувати договори, меморандуми, додаткові угоди та фінансові й банківські документи, а також подавати документи для державної реєстрації.

Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» (нова редакція) (надалі - Статут Релігійної громади 2022 року) затверджено єпархіальним архієреєм митрополитом Переяславським і Вишневським Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та вирішено зареєструвати згідно розпорядженням начальника Київської обласної військової адміністрації від 29.09.2022 №679.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Релігійної громади 2022 року Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» (надалі - Парафія) є місцевою релігійною організацією (Релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у складі релігійного об`єднання - Православної Церкви України (ПЦУ).

За умовами пункту 1.2. Статуту Релігійної громади 2022 року Парафія є складовою частиною релігійного об`єднання - Православної Церкви України (ПЦУ). Парафія канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (надалі - "Управління єпархії") та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

3а організаційно-правовою формою Парафія є релігійною організацією. За видом релігійних організацій, згідно Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Парафія є релігійною громадою (пункт 1.3. Статуту 2022 року).

05.10.2022 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Релігійну громаду), номер запису 1003571070002002511, а саме щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, відомостей про органи управління юридичної особи, керівника, найменування, фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Вважаючи, що нова редакція Статуту Релігійної громади 2022 року, яка прийнята за рішенням Загальних зборів Релігійної громади, що оформлені Протоколом №1 від 21.08.2022 та послідуючі реєстраційні дії вчинені всупереч положенням Статуту Релігійної громади 1991 року та Законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову є позовні вимоги позивача до відповідачів про

- визнання недійсним Статуту Свято-Успенської парафії Православної церкви України у новій редакції, який має назву «Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області»" (нова редакція)», прийнятий на підставі рішення окремих неповноважних осіб від імені Свято-Успенської парафії Української православної церкви, на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003391070005007748 від 05.10.2022;

- скасування реєстраційної дії №1003391070005007748 від 05.10.2022, вчиненої державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 01044, м. Київ, вул. Хрещатик) Шепелем Олегом Костянтиновичем.

Фактичними підставами позову є проведення Загальних зборів Релігійної громади 21.08.2022 року неповноважним особами, чим порушено права позивача на свободу світогляду та віросповідання.

Юридичними підставами позову є недотримання Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», пунктів 9, 10, 14, 38 Статуту Релігійної громади 1991 року.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

- загальні збори 21.08.2022 були скликані неуповноваженими особами, оскільки, настоятелем Релігійної громади, тобто позивачем не скликалися та не проводилися Парафіяльні збори щодо зміни канонічного підпорядкування у порядку визначеному пунктами 9, 14 Статуту Релігійної громади 1991 року;

- рішення про зміну підлеглості Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної громади, оскільки їх не було включено до складу такої Релігійної громади Парафіяльними зборами Релігійної громади (пункт 9 статуту), а канонічне підпорядкування Релігійної громади фактично вирішено членами територіальної громади;

- таким чином, при проведенні реєстраційної дії за №1003391070005007748 від 05.10.2022 державним реєстратором не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів чинному законодавству та Статуту Релігійної громади 1991 року;

- враховуючи місцезнаходження релігійної організації, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепель О. К. був позбавлений права приймати рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.10.2022;

- згідно статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» Статут Релігійної громади 2022 року не міг бути зареєстрований Київською обласною військовою адміністрацією за відсутності заяви за підписом уповноваженого представника, яким є позивач (настоятель);

- всупереч положень Статуту Релігійної громади 1991 року (пункту 38) Протокол №1 від 21.08.2022 не затверджений єпархіальним архієреєм - Керуючим Київською єпархією Митрополотим Київським і всієї України Онуфрієм;

- нова редакція Статуту Релігійної громади 2022 року та проведена реєстраційна дія з його реєстрації порушують право позивача на свободу совісті та віросповідання, а також суперечать приписам Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійної громади», положенням чинного Статуту Релігійної громади 1991 року, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У додаткових поясненнях з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 позивач також зазначає, що згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» міркування про те, що для членства особи в релігійній організації та участі її у загальних зборах достатньо лише волевиявлення такої особи, не відповідає дійсності, оскільки, членство в релігійній громаді ґрунтується на вимогах статут (положення). Виключний перелік членів Релігійної громади встановлено рішеннями Парафіяльних зборів, що оформлені Протоколом №1 від 27.01.2019, Протоколом №1 від 19.06.2022 та Протоколом №2 від 21.08.2022, та якими (рішеннями) дійсні члени Релігійної громади с. Тарасівка підтвердили, що зберігають існуючу підлеглість у канонічних та організаційних питаннях в Українській Православній Церкві.

4. Заперечення відповідачів та пояснення третьої особи.

Відповідач-1 в особі Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування - відповідно до вимог частини 3 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

- разом із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.10.2022 було подано, зокрема, Статут, Протокол №1 Загальних зборів Релігійної громади, Додаток до Протоколу, Указ про призначення;

- таким чином, у державного реєстратора були відсутні підстави передбачені статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації, або ж про зупинення розгляду документів;

- позивач не врахував те, що Міністерством юстиції України було прийнято Наказ №3642/5 від 30.08.2022 «Про внесення змін до наказів Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року №898/5 та від 25 листопада 2016 року №3359/5» згідно якого в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація юридичних осіб - релігійних громад, місцезнаходженням яких є місто Київ або Київська область, проводиться уповноваженими суб`єктами державної реєстрації міста Києва та Київської області.

Відповідач-2 (Релігійна організація) заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- жодні права ОСОБА_1 , ні на свободу віросповідання, ні на вільне волевиявлення членства у релігійних організаціях відповідного підпорядкування порушені не були, оскільки на загальних зборах, що відбулись 21.08.2022 не приймалось жодних рішень щодо відвідування церкви;

- Статут Релігійної громади 1991 року не передбачав фіксованого членства в релігійній громаді (у ньому відсутні будь-який врегульований порядок та чіткі критерії щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядок їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади);

- п. 9. Статуту Релігійної громади 1991 року, передбачено, що членом релігійної громади може бути людина, яка: "досягла 18-річного віку, визнає обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідує богослужіння та сповідь, перебуває у канонічному послухові настоятелю і не перебуває під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті";

- ОСОБА_1 не надає доказів того, що загальні збори Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви 21.08.2022 року скликали та в них приймали участь особи, які не досягли 18 років та/або не проживали в місцевості, де діє релігійна громада;

- дійсність рішення загальних зборів Релігійної громади від 21.08.2022 року про зміну підлеглості не залежить від участі в них керівника парафії (настоятеля), так і не залежить від згоди (схвалення) з ними керівника єпархії (ієрарха);

- рішення загальних зборів Релігійної громади, що оформлені Протоколом №1 від 27.01.2019, Протоколом №1 від 19.06.2022 та Протоколом №2 від 21.08.2022 не можуть свідчити про наявність фіксованого членства в релігійній громаді та не спричинили жодних правових наслідків для релігійної громади с. Тарасівка.

Третя особа у своїх письмових поясненнях погодилась із запереченнями відповідачів та просила у задоволенні позову відмовити, а також додатково зазначила, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 29.09.2022 №679, яким зареєстровано Статут Релігійної громади 2022 року, прийняте на підставі норм діючого законодавства України, оскільки, законодавство не встановлює обов`язку для органу, який здійснює державну реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, щодо перевірки процедури прийняття релігійною громадою рішення щодо прийняття статуту у новій редакції.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету та підстав позову, суд констатує, що суду належить надати відповіді на наступні ключові питання:

- Чи порушено рішенням Загальних зборів Релігійної громади від 21.08.2022, що оформлені протоколом №1, зокрема, щодо прийняття Статуту Релігійної громади 2022 року в новій редакції право позивача на свободу світогляду і віросповідання;

- Яким чином приймається рішення, зокрема, щодо внесення змін до статуту Релігійної громади;

- Яким чином визначається правомочність (повноважність) загальних зборів приймати рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, якщо статутом не передбачено фіксоване членство та облік членів релігійної громади?

- Який передбачений порядок реєстрації Статуту Релігійної громади 2022 року та чи дотримано цей порядок відповідачами;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5.1. Щодо наявності підстав для визнання порушення прав позивача передбачених статтею 35 Конституції України.

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, про захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 (підпункт 8.47)).

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, та у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.

Зміна канонічної та організаційної підлеглості є складовою права на свободу думки, совісті та релігії, яке задекларовано, проголошено і гарантовано міжнародним та національним законодавством. Гарантія цього права на національному рівні є складовою конституційних прав та обов`язків (ст. 35 Конституції України), правові механізми та інструменти якого покликані забезпечити Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Саме гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права законодавець відніс до одного із завдань цього Закону.

Станом на 21.08.2022 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» був чинний в редакції Закону України № 2673-VIІI від 17.01.2019 та з подальшими змінами внесені Законом України № 2107-IX від 03.03.2022.

Зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», які були внесені Законом України № 2673-VIІI від 17.01.2019, стосувались, у тому числі, порядку здійснення права реалізації права релігійної громади на вільну зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях (ст. 8 Закону) та порядку реєстрації статутів релігійних організацій (ст. 14 Закону).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами (частина 3 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Отже, з 2019 року запроваджена процедура скликання загальних зборів релігійної громади з питань зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, що надає право ініціативи скликання таких зборів саме членам релігійної громади.

Натомість, Статут Релігійної громади у редакції 1991 року таких винятків не містив, надаючи право виключно настоятелю представляти парафію при вирішенні канонічних, питань (п.п. (в) п. 14), а внесення змін та доповнень до статуту можливе виключно зі згоди єпархіального архієрея (п. 38).

При цьому, Парафіяльні збори у відповідності до п. 9 Статуту Релігійної громади 1991 року скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинного).

Ухвалюючи Закон України № 2673-VIІI від 17.01.2019 законодавець у пункті 3 розділу II «Прикінцеві положення» зобов`язав релігійні організації привести статути (положення) релігійних організацій у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності та передбачив, що до приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, з 2020 року Статут Релігійної громади 1991 року не може застосовуватись в частинах, що суперечать Закону України № 2673-VIІI від 17.01.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 по справі №906/1330/21 (до закінчення перегляду якої було зупинено провадження у даній справі) зробила наступні правові висновки:

- У контексті визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості у канонічних і організаційних питаннях йдеться про те, що встановлений державою механізм реалізації цього права (шляхом ухвалення рішення загальними зборами) не може бути знівельований встановленням вимог, які фактично унеможливлюють реалізацію самого цього права, навіть якщо ці вимоги відповідають ієрархічній та інституційній структурі релігійної організації (пункт 8.27.);

- Тобто йдеться про те, щоб поставити дійсність рішення релігійної громади про зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та визнання державою цього рішення в залежність від умови обов`язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якій громада має намір вийти і яка вочевидь такому її рішенню опирається (пункт 8.28.);

- Однак прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право - ілюзорним (пункт 8.31.);

- Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova», заява № 45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями (пункт 8.32.);

- У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду також ураховує, що законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем) (пункт 8.33.);

- Тому далі Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що самим визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання (пункт 8.34.).

Суд зазначає, що у даному випадку, позивач, звернувся до суду за захистом права на свободу віросповідання (стаття 35 Конституції України), яке вважає порушеним у зв`язку з позбавленням його можливості сповідувати обрану релігію спільно з тими, хто поділяє його переконання, тобто позов поданий на захист цього права саме в його колективному вимірі, а тому визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та внесення змін до статуту з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право позивача, як колишнього настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання.

Відповідно до частини 8 статті Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Відтак, позивач не позбавлений права бути настоятелем релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві, не позбавлений можливості зберігати живий зв`язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах.

Отже, відсутність рішення настоятеля Релігійної громади про скликання Парафіяльних зборів, що прийнято відповідно до статуту Релігійної громади у редакції 1991 року або ж відсутність згоди єпархіального архієрея на внесення змін до Статуту Релігійної громади не є порушенням процедури скликання Загальних зборів Релігійної громади, що відбулись 21.08.2022 року, а тим паче і доводити порушення передбаченого статтею 35 Конституції України права позивача на свободу світогляду і віросповідання, як про те стверджує позивач.

5.2. Щодо порядку проведення Загальних зборів Релігійної громади їх правомочності та членстава в Релігійній громаді.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади (частина 4 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

При цьому, членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням) (частина 2 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.

Згідно пунктів 8, 9, 10 Статуту Релігійної громади 1991 року - Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебуваються у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік. Парафіяльні збори у згоді зі Статутом Української Православної Церкви приймає нових членів зборів.

На переконання суду, Статутом Релігійної громади 1991 року не встановлено чіткого порядку та критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, а також не містить поняття фіксованого членства.

Не визначено такого порядку і Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

За таких обставин, суд відхиляє твердження позивача про те, що список членів Парафіяльних зборів та відповідно Релігійної громади є виключним та затверджений рішенням Парафіяльних зборів, що оформлені протоколом №1 від 27.01.2019 (передбачає 106 осіб), протоколом №1 від 19.06.2022 (протокол не містить зазначення чіткого переліку осіб, що вважаються членами Релігійної громади, проте додаток до протоколу містить перелік осіб у кількості 81 особа) та протоколом №2 від 21.08.2022 (протокол не містить зазначення чіткого переліку осіб, що вважаються членами Релігійної громади, проте додаток до протоколу містить перелік осіб у кількості 87 осіб).

З огляду на відсутність визначеного у Статуті Релігійної громади 1991 року порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, Суд при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени Релігійної громади, які брали участь у загальних зборах Релігійної громади 21.08.2022, враховує встановлені у Статуті Релігійної громади 1991 року критерії членів Парафіяльних зборів (пункт 9) відповідність яким може бути об`єктивно встановлена, а саме: досягнення 18-річного віку і регулярне відвідування богослужіння.

При цьому, з огляду на відсутність даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, судом враховується критерій територіального зв`язку, тобто проживання у місцевості, де діє Релігійна громада, оскільки, відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння.

В контексті вище зазначеного суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у пунктах 8.49.-8.51. та 8.82. постанови від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 Велика Палата Верховного Суду зазначала наступне:

- Релігійні громади в Україні, як правило, створюються в межах одного населеного пункту, поряд з цим існують непоодинокі випадки, коли релігійна громада створена у тісному зв`язку з культовою спорудою, яка є єдиною на декілька населених пунктів, тобто забезпечує спільне задоволення релігійних потреб вірян певної місцевості (пункт 8.49.);

- Зважаючи на ці особливості створення і функціонування релігійних громад, членами релігійної громади можуть також бути особи, які мешкають в іншому населеному пункті, ніж той, у якому знаходиться культова споруда та який не є занадто від неї віддаленим (пункт 8.50.);

- Також у межах однієї територіальної громади можуть діяти декілька релігійних громад (або жодної) різної віри, культу, течії тощо (пункт 8.51.).

- Поняття «релігійна громада» і «територіальна громада» не є тотожними і її висновки, викладені вище, не ототожнюють ці поняття, а лише вказують на те, що в умовах відсутності врегульованого статутом релігійної громади порядку, який би дозволяв установити її членів, вона застосовує критерій територіального зв`язку як такий, що робить об`єктивно можливим виконання визначеної у статуті умови членства - регулярне відвідування богослужіння (пункт 8.82.).

З наявного у матеріалах реєстраційної справи Протоколу № 1 від 21.08.2022 р. та додатків №1 та №2 до нього вбачається, що на Загальних зборах Релігійної громади були присутні 634 особи, з яких 630 осіб брали участь в голосуванні.

Згідно Додатку №2 до Протоколу №1 від 21.08.2022 вбачається, що з 630 осіб, які брали участь у голосуванні 629 осіб шляхом власноручно проставлення підпису підтримали та прийняли рішення змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православна Церква України, а також внести зміни до Статуту Релігійної громади, оскільки одна особа не поставила свого підпису (під порядковим номером 628), що втім не є підставою для висновку суду про те, що Загальні Збори вцілому були скликанні та проведені з порушенням вимог статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Статуту Релігійної громади 1991 року в частинах, що не суперечить чинному станом на серпень 2022 законодавству.

Суд зазначає, що Релігійна громада, як місцева релігійна організація, є юридичними особами, що на відміну від господарських товариств, при проведенні загальних зборів, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень.

У даному випадку, Протокол №1 від 21.08.2022 та додатки до нього містить підписи як голови Загальних зборів, так і секретаря Загальних зборів, що є достатньою підставою для підтвердження дійсності результатів Загальних зборів Релігійної громади, та рішень, що ними прийняті.

Відповідно до інформації, що внесена за результатами зборів до додатку № 1 та додатку №2 до Протоколу № 1 від 21.08.2022, вбачається відповідність всіх голосуючих учасників Загальних зборів Релігійної громади в кількості 629 голосів критерію територіального зв`язку (переважна більшість учасників з села Тарасівка або ж місцевості, що охоплюється Фастівським районом -с. Нове, м. Боярка, м. Вишневе, а також були присутні учасники, що проживають у м. Київ, що з огляду на суміжність з Фастівським районом Київської області, дозволяє таким учасникам брати регулярну участь у богослужіннях в селі Тарасівка), а також досягнення вказаними особами 18-річного віку.

Доказів на спростування наведеного позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ані законодавство України, ані Статут Релігійної громади 1991 року не містить поняття фіксованого членства в Релігійній громаді та визначеної процедури прийняття в члени Релігійної громади, суд відхиляє посилання позивача на те, що рішення Загальних зборів Релігійної громади від 21.08.2022, оформлене протоколом №1, було прийняте не уповноваженими на те особами.

5.3. Щодо реєстрації змін до Статуту Релігійної громади.

Поряд з цим, згідно з частини 1 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" правоздатність релігійної організації визначає її статут (положення), який підлягає реєстрації у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону.

Згідно з частинами 3, 4 статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до частини 19 статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно з пунктом 1 частини 1 стаття 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у ч. 2 ст. 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України № 2673-VIІI від 17.01.2019 встановлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному вебсайті.

У відповідності з частиною 3 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Суд звертає увагу, що підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Дослідивши умови спірного Статуту Релігійної громади 2022 року, судом встановлено, що його умови не суперечать вимогам чинного законодавства. Навпаки, він був прийнятий на Загальних зборах Релігійної громади від 28.07.2022 р. та приведений у відповідність до вимог Закону України № 2673-VIІI від 17.01.2019.

Також судом встановлено, що для реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції уповноважена на підставі рішення Загальних зборів Релігійної громади від 21.08.2022, оформлене протоколом №1 - ОСОБА_7 , дотрималась вимог статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та подала підписану заяву з переліком документів, які визначені вказаною статтею.

Суд додатково враховує, що Міністерством юстиції України було прийнято Наказ №3642/5 від 30.08.2022 «Про внесення змін до наказів Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року №898/5 та від 25 листопада 2016 року №3359/5» згідно якого в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація юридичних осіб - релігійних громад, місцезнаходженням яких є місто Київ або Київська область, проводиться уповноваженими суб`єктами державної реєстрації міста Києва та Київської області.

Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави передбачені статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації, або ж про зупинення розгляду документів.

5.4. Узагальнені висновки суду.

За встановлених вище обставин, рішення Загальних зборів Релігійної громади від 21.08.2022, оформлене протоколом №1 щодо внесення змін до статуту Релігійної громади прийняті повноважними Загальними зборами Релігійної громади з дотриманням статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Статуту Релігійної громади 1991 року в частинах, що не суперечить чинному станом на серпень 2022 законодавству.

Судом не встановлено жодних порушень визначених статтею 35 Конституції України прав позивача, чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи. У свою чергу, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, з огляду на що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Статуту Релігійної громади 2022 року слід відмовити.

Матеріалами справи не встановлено також жодних порушень при проведенні державної реєстрації нової редакції статуту положень статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", у зв`язку із чим, та враховуючи чинність прийнятих рішень на Загальних зборах Релігійної громади від 21.08.2022, що оформлені протоколом №1, суд також не вбачає підстав у задоволенні похідної вимоги про скасування реєстраційної дії №1003391070005007746 від 05.10.2022.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає понесені позивачем судові витрати на останнього.

Відповідачі, а також третя особа на стороні відповідачів про понесення судових витрат суду не повідомляли.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.01.2026.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких