№ 13314874, 06.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

1

Справа № 3412/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Руденко І.В.,

за участю сторін:

-представника позиваач Гринько Т.В. (довіреність від 26.03.2010),

-представника відповідача Шолар О.Ю. (довіреність від 26.10.2010 №050/10-007),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім ТіД»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та від 19.03.2010 №0000082330/0 на суму 26264,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім ТіД»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 №0000072330/0 та від 19.03.2010 №0000082330/0.

Позовні вимоги ТОВ «Торговий Дім ТіД»обґрунтовує тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №673/23-0303/32004949 від 10.03.2010р. невиїзноїдокументальної перевірки та акту №674/23-0303/32004949 від 10.03.2010р. невиїзної документальної перевірки. У вказаних актах зазначено про встановлені порушення ТОВ «Торговий Дім ТіД»п.1.3, п.1.7 та п 1.8 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7, ст..9, п10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР) та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7853,00 грн. за лютий 2009 року та в сумі 26264, 00 грн. за березень 2009, в звязку з відсутністю постачальників товару та сплати до бюджету ними ПДВ за відвантажені товари. Позивач вважає, що висновки вищезазначених актів про порушення ТОВ «Торговий Дім ТіД»Закону України „Про податок на додану вартість” при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, так як ним виконано всі вимоги ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки сплачено податок на додану вартість у ціні придбаних у контрагентів товарів, контрагентами надано ТОВ «Торговий Дім ТіД»належним чином оформлені податкові накладні та до складу податкового кредиту було включено тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ «Технолайн-Південь»та ТОВ «Агро-Метекс». Крім того ТОВ «Торговий Дім ТіД»зазначає, що відповідач у квітні, травні 2009 року проводив позапланові виїзні документальні перевірки заявлених у деклараціях за січень, лютий 2009 року даних, про що складено довідки від 16.04.2009р. №1189/23-0303 та від 28.05.2009 р. №1586/23-0303, у висновках яких підтверджені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за лютий 2009 року, березень 2009 року. Також, позивач звертає увагу суду на те, що порушення з боку контрагентів податкового законодавства не впливає на формування податкового кредиту та право на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого ПДВ ТОВ «Торговий Дім ТіД».

Представник позивача у судовому засіданні позовні підтримала вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позов не визнавав з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов, наполягав, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім ТіД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень, лютий 2009 року, встановлено порушення п 1.3, п.1.7 та п 1.8 ст. 1, п.п.7.2.4 п 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, ст..9, п. 10.1 ст. 10 Закону України " Про податок на додану вартість". Зустрічними перевірками контрагентів позивача ТОВ «Технолайн-Південь»та ТОВ «Агро-Метекс»не підтверджено взаємовідносини з ТОВ «Торговий дім ТіД» та до податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ по операціях, які не відповідають фактичним податковим зобов'язанням зазначених продавців. Таким чином, невідшкодований ПДВ в сумі 34117,00грн. по деклараціям з ПДВ за лютий, березень 2009 року не підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з відсутністю підтвердження відомостей від постачальників товару (шина, ободна стрічка та ріпак ) та сплати ними до бюджету ПДВ за відвантажені товари.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Іллічівську Янко В.А. 10.03.2010р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Торговий Дім ТіД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень, лютий 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 673/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р. (а.с. 17-19) та акт № 674/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р.(а.с.35-37), у висновках яких зазначено, що невідшкодований ПДВ у сумі 7853,00 грн. по декларації з ПДВ за лютий 2009 року та у сумі 26264,00 грн. по декларації з ПДВ за березень 2009 року не підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку із відсутністю постачальників товару та сплати до бюджету ними ПДВ за відвантажені товари, тобто в бюджеті відсутня надмірна сплата (джерело відшкодування даного податку), чим порушено п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п.7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7, ст.9, п.10.1. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки відповідача про встановлені порушення базуються на тому, що під час перевірки ТОВ «Торговий Дім ТіД»на право відшкодування податку на додану вартість згідно декларацій за лютий 2009 року було надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м.Одеси для підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Технолайн-Південь», що є постачальником товару (шина, ободна стрічка) по податковим накладним на загальну суму ПДВ за січень 2009 року у сумі 8504,35 грн., за лютий 2009 року у сумі 4357,07грн.(а.с.128) та отримано відповідь, що за січень 2009 року ТОВ «Технолайн-Південь»надано декларацію з ПДВ загальною сумою податкових зобовязань у сумі 0,00грн., за лютий 2009 року у сумі 49100,00 грн., тобто постачальник не включив у декларацію до складу податкових зобовязань суму податку на додану вартість за відчужені товари ТОВ «Торговий Дім ТіД»по виписаним податковим накладним за січень 2009 року. Для підтвердження права бюджетного відшкодування ТОВ «Торговий Дім ТіД»податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2009 року, сплачену у вартості за товар ТОВ «Агро-Метекс»було надіслано запит до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва для підтвердження взаємовідносин по поставці ріпаку щодо задекларованих показників за вказаний період. На зазначений запит від ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва надійшла відповідь про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агро-Метекс», у звязку з тим, що згідно бази даних АІС ОПП ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва стан підприємства 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Оскільки по ланцюгу постачальниківнеможливо підтвердити факт відвантаження товарів, розрахунки в грошовій формі за відвантажений товар та податковий кредит ТОВ «Торговий Дім ТіД»не підтверджено податковими зобовязаннями ТОВ «Технолайн-Південь», ТОВ «Агро-Метекс», то на думку перевіряючого, ТОВ «Торговий Дім ТіД»порушило вимоги п 1.3, п.1.7 та п 1.8 ст. 1, п.п.7.2.4 п 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, ст.9, п. 10.1 ст. 10 Закону України " Про податок на додану вартість" та неправомірно заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 7853,00 грн., за березень 2009 року в сумі 26264,00 грн.

На підставі висновків вищевказаних актів, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №0000072330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 7 853,00 грн. (а.с. 21) та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №0000082330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 26 264,00 грн.(а.с.39).

Стаття 1 Закону України №168/97-ВР визначає поняття термінів, які вживаються в цьому законі. У п.1.3 ст.1 Закону зазначено, що платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязаназдійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Пунктом 1.8 ст.1 визначено поняття бюджетного відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є сплата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді, у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що у січні та лютому 2009 року між ТОВ «Торговий Дім ТіД»(покупець) та ТОВ «Технолайн- Південь»(продавець) були здійснені господарські операції з поставки товару (шини, ободна стрічка), що підтверджується наступними первинними та податковими документами: рахунки - фактури від 21.01.09р. № СФ-0000010, від 16.02.09 р. № СФ0000032, видаткові накладні від 29.01.09р. РН-0000012, від 20.02.09р. №РН-0000028, податкові накладні від 26.01.2009р. № 11, від 17.02.2009р. № 27, платіжні доручення від 26.01.09 р. № 114, від 16.02.09 р. № 271.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача щодо невідповідності податкових декларацій позивача та постачальника товару, з посиланням на те, що ТОВ «Технолайн-Південь»не відобразив у податковій декларації за січень 2009 року свої податкові зобов'язання, які виникли в результаті здійснення господарської операції з поставки товару позивачу, оскільки результати господарських операцій з поставки товару позивачу, що були здійснені у січні та лютому 2009 року відобразив у декларації ПДВ за лютий 2009 року.

У відповідності до п.7.2.4. Закону України «Про ПДВ»право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону з моменту видачі свідоцтва.

ТОВ «Технолайн-Південь»є платником податку на додану вартість з 26 січня 2009р. (а.с.68), отже право нараховувати податкові зобовязання щодо ПДВ, складати податкові накладні та відображати податковий кредит у порядку, передбаченому Законом України «Про ПДВ» отримало з дати видачі свідоцтва, тобто з 26.01.2009р.

Згідно пп. 7.8.1 Закону України «Про ПДВ», якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, то першим податковим періодом є період, що починається з дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Враховуючи наведене, податкова декларація ТОВ «Технолайн-Південь»з ПДВ за лютий 2009 року відображає дані за період з 26 січня 2009року по 28 лютого 2009 року включно. Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ по операціям поставки товару у січні 2009 року та лютому 2009 року ТОВ «Торговий Дім ТіД»знайшли своє відображення у декларації з ПДВ за лютий 2009 року.

У грудні 2008 року між позивачем та ТОВ «Агро-Метекс»була здійснена господарська операція з поставки товару (ріпак) шляхом укладення договору постачання товару від 05.12.08р. №Х05/12-1По, що підтверджується видатковою накладною від 05.12.08р. РН-0000829, податковою накладною від 05.12.08р. №874 та платіжним дорученням від 08.12.08р. № 1782.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Технолайн-Південь»та ТОВ «Агро-Метекс» відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Відповідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку постачальником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту.

Окрім зазначеного, суд встановив, що ДПІ у м. Іллічівську було проведено позапланові виїзні документальні перевірки заявлених позивачем у деклараціях за січень 2009 року, лютий 2009 року даних, про що складено довідки від 16.04.2009р. № 1189/23-0303 (а.с.84-92) та від 28.05.2009р. №1586/23-0303 (а.с. 93-100). За результатами перевірок, у висновках вищезазначених довідок відповідачем підтверджені, заявлені ТОВ «Торговий Дім «ТіД»до бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість за лютий 2009 року та березень 2009 року.

Отже, відповідач не заперечує правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту позивача у січні 2009року, лютому 2009 року, не встановив порушення порядку надання декларації з ПДВ за лютий 2009 року, березень 2009 року та інших податкових документів, не заперечує, що операції з придбання товару між позивачем та ТОВ «Технолайн-Південь», ТОВ «Агро-Метекс»мали реальний характер. Відповідачем не встановлено, зазначених в актах перевірок від 10.03.2010р. факту неправомірності дій позивача щодо отримання відшкодування сум ПДВ.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд вважає помилковим посилання відповідача в актах перевірки на відсутність джерела відшкодування даного податку як на підставу відмови у бюджетному відшкодуванні, у звязку з відсутністю сплати з ПДВ до бюджету постачальниками товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового зобовязання інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, суд враховує, що придбання товарів ТОВ «Торговий Дім «ТіД»у ТОВ «Технолайн-Південь»підтверджується податковими зобовязаннями постачальника, оскільки суми ПДВ відображені у декларації контрагента за лютий 2009 року, а придбання товару у ТОВ «Агро-Метекс»відбувалося на час коли зазначений контрагент здійснював господарську діяльність та звітував до ДПІ.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи не вбачається порушення вимог чинного законодавства ТОВ «Торговий Дім ТіД, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права звернення за відшкодуванням відємного значення з податку на додану вартість. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За приписами ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ТіД»підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Іллічівську від 19.03.2010р. №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та від 19.03.2010р. №0000082330/0 на суму 26264,00грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім ТіД» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010р. №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та від 19.03.2010р. №0000082330/0 на суму 26264,00 грн. - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 19.03.2010р. №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та від 19.03.2010р. №0000082330/0 на суму 26264,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постановивиготовлений та підписаний суддею 06.12.2010р.

Суддя К.О. Танцюра

06 грудня 2010 року