Решение № 132800280, 11.12.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9106/25

Провадження № 2/204/4308/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

28 серпня 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2017 року у розмірі 56 129 гривень 92 копійки (а. с. 1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29 вересня 2017 року, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачці кредит, а відповідачка зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав надавши відповідачці кредит. Однак відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору в результаті чого станом на 13 грудня 2024 року має прострочену заборгованість у розмірі 56 129 гривень 92 копійки, з яких 39 103 гривні 80 копійок заборгованість по тілу кредиту та 17 026 гривень 12 копійок заборгованість по відсотках, які позивач прохає стягнути з останньої разом із витратами на сплату судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок.

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 годину 09 жовтня 2025 року (а. с. 88), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 23309/25-вих/2/204/4308/25 від 25 вересня 2025 року (а. с. 89).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с.116 та на звороті), в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 112), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву АТ «Альфа Банк» про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговуванням «Прибуткової картки з кредитом» (а. с. 67-69), відповідно до умов якої позивач зобов`язується надати відповідачці кредит, а відповідачка зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Також, 29 вересня 2017 року відповідачкою було підписано оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкритті відновлювальної кредитної лінії (а. с. 65-66), підписавши яку відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Судом також встановлено, що Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 2/2022 від 12 серпня 2022 року вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

17 червня 2025 року позивачем на адресу відповідачки було направлено досудову вимогу (а. с. 7) про повернення, протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надіслання даної вимоги, кредиту у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісії у сумі 56 129 гривень 92 копійки.

Відповідачка не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості (а. с. 80а-80б та на звороті) та виписки з особового рахунку (а. с. 80в-80к).

Судом встановлено, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за Кредитним договором загальний розмір заборгованості відповідачкою перед позивачем за кредитом станом на 13 грудня 2024 року має прострочену заборгованість у розмірі 56 129 гривень 92 копійки, з яких 39 103 гривні 80 копійок заборгованість по тілу кредиту та 17 026 гривень 12 копійок заборгованість по відсотках.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано, що в порушення зазначених норм закону та умов договору, остання зобов`язання за кредитним договором від 29 вересня 2017 року належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 13 грудня 2024 року її заборгованість перед банком становить 56 129 гривень 92 копійки, з яких 39 103 гривні 80 копійок заборгованість по тілу кредиту та 17 026 гривень 12 копійок заборгованість по відсотках.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачка отримала від позивача грошові кошти у розмірі та на умовах визначених договором, однак прострочила погашення поточних платежів за договором та не повернула отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд доходить висновку, що право позивача на повернення його власності кредитних коштів, сплати відсотків, нарахованих за час користування ним та інших платежів у встановлені у договорі строки, порушено, а тому підлягає захисту, банк реалізував це право, звернувшись до суду.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги підтверджені належними, допустимими, чіткими та достатніми доказами, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними, допустимими, чіткими та достатніми доказами, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та із відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2017 року, станом на 13 грудня 2024 року у розмірі 56 129 гривень 92 копійки, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту у сумі 39 103 гривні 80 копійок та заборгованості по відсотках у сумі 17 026 гривень 12 копійок.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2017 року у розмірі 56 129 гривень 92 копійки, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 39 103 гривні 80 копійок та відсотках 17 026 гривень 12 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 вересня 2017 року, станом на 29 вересня 2017 року у розмірі 56 129 (п`ятдесят шість тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 39 103 (тридцять дев`ять тисяч сто три) гривні 80 (вісімдесят) копійок та відсотках 17 026 (сімнадцять тисяч двадцять шість) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна