Решение № 132347730, 04.12.2025, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 748/2286/25

Проваждення № 2/737/297/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2025 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого суддіКоренькова А.А. за участі секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.розглянувши у судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження справу № 747/2286/25за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2 представник позивачаСагаль Сергій Вікторовичдо відповідачаКуликівської селищної радипровизнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами учасники справи та представники:не з`явилися

в с т а н о в и в :

7 липня 2025 року адвокат Сагаль Сергій Вікторович звернувся до суду з позовом в інтересах позивачів в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_3 , а за ОСОБА_2 визнати право власності на 1/2 частину вищевказаного домоволодіння в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Спадкоємцями ОСОБА_3 є позивачі: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт яким все своє майно заповідав ОСОБА_1 .. До спадкового майна, що залишилось після померлого, входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок був побудований ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі. Померлий ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 не оформили право власності на домоволодіння. Нотаріус відмовив у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 липня 2025 року справу передано на розгляд до Куликівського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 8 вересня 2025 року.

В підготовчому судовому засіданні оголошувались перерви у зв`язку з витребуванням доказів та подання позивачами уточненої позовної заяви.

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 11.11.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явились, надали заяви в яких просили розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач Куликівська селищна рада надала відзив на первісний позов, в якому вказувала про визнання позову в повному обсязі, справу просила розглядати без участі представника відповідача. У відзиві на уточнену позовну заяву від 01.10.2025 Куликівська селищна рада вказувала про часткове визнання позовних вимог в частині вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 . Позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання права власності на частину вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 не визнає, оскільки останній все своє майно заповів ОСОБА_1 .. Також вказує, що ОСОБА_2 має право власності на частину у спільній сумісній власності подружжя у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Відзив на уточнену позовну заяву від 16.10.2025 відповідач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяви по суті справи, надані сторонами письмові докази, матеріали спадкової справи № 83/2011 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яку надала завідувач Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієва В.В., судом були встановлені наступні фактичні обставини та правовідносини між сторонами.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 3 лютого 1957 року (а.с.83).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 7).

Згідно з довідкою Орлівського старостинського округу № 74 від 30.05.2025 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з витягами з погосподарських книг Орлівського старостинського округу на 1991 - 2025 роки, головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 та області записаний ОСОБА_3 , а після його смерті ОСОБА_2 (а.с. 12-13).

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений 25 травня 2009 року секретарем Орлівської сільської ради та виконкому, яким все своє майно, заповів дочці ОСОБА_1 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до якої входить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , який був побудований в 1968 році, до складу якого входять житловий будинок літ. А-1, а-1, а2, - загальною площею 49,5 кв.м., житловою площею 19,42 кв.м., сарай літ. Б, б, погріб літ. В літня кухня літ. Г-1 (а.с. 14 16).

За життя померлий ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 не ввели вказаний будинок в експлуатацію та не оформили правовстановлюючі документи на нього.

Спадкоємцем першої черги за законом майна померлого спадкодавця є дружина померлого ОСОБА_2 , за заповітом - ОСОБА_1 . Відомості щодо інших спадкоємців, які претендують на спадщину, у спадковій справі відсутні.

ОСОБА_2 відмовилась від обов`язкової частки в спадковому майні (а.с. 65 на звороті).

Спадщину після смерті батька прийняла ОСОБА_1 (а.с.62).

Нотаріус своєю постановою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом майна померлого на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю оформленого документа, що посвідчує право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 8).

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Чернігівській області ліквідовано Куликівський район та одночасно утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, в тому числі, Куликівської селищної територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №579 від 23.07.2024 «Про перейменування об`єктів топонімії у населених пунктах області» вул. Чкалова в с. Жуківка перейменовано на вул. В`ячеслава Чорновола (а.с. 35 - 36)

Надані докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Щодо визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 суд не погоджується з викладеними представником позивачів правовими підставами для визнання права власності.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.062019 у справі № 924/1473/15 (провадження №12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав та обов`язків, що виникли після набрання ними чинності. Ці права і обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК. Отже, правовий режим майна подружжя регулюється нормативними актами, які були чинними на момент створення або придбання такого майна.

Як встановлено судом з наданих позивачами доказів, будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 було побудовано померлим ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 в 1968 році під час перебування в шлюбі.

Майнові відносини, які виникли між померлим та ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу на момент побудови житлового будинку з надвірними спорудами, що входить до складу спадщини, регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю Української РСР. Статтею 22 вказаного Кодексу було унормоване, що майно, нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України, у випадку виділу частки або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Докази наявності рішення суду або домовленості між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 які б по іншому визначали їх частки у праві спільної сумісної власності, суду не надано.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Отже, за ОСОБА_2 слід визнати право власності на частку у спільному майні подружжя.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 відмовилась від обов`язкової частки в спадковому майні, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 .. Наявність інших спадкоємців судом не встановлена.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Позивачі позбавлені можливості оформити своє право нерухоме майно у нотаріуса у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на таке майно та у зв`язку із відсутністю у позивачів документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем.

За таких умов, враховуючи, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було побудоване до 05.08.1992 року в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але правовстановлюючі документи на будинок не були оформлені, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дочка ОСОБА_1 , суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину у спільному майні подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 визнати право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння в порядку спадкування після ОСОБА_3 ..

Враховуючи, що вирішити даний спір в позасудовому порядку неможливо, вина відповідача у виникненні спору відсутня, суд вважає за необхідне не покладати на відповідача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 141, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

у х в а л и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 ), представник позивачів: ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до Куликівської селищної ради (ЄДРПОУ04412432,Чернігівська область,Чернігівський район,с-щеКуликівка,вул.Миру,буд.67) про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку (означеними в плані технічного паспорту на будинок літерами: житловий будинок літ. А-1, а-1, а2 загальною площею 49,5 кв.м., житловою площею 19,4 кв.м., сарай літ. Б, б, погріб літ. В) садиби АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

3. Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку у спільному майні подружжя житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (означеними в плані технічного паспорту на будинок літерами: житловий будинок літ. А-1, а-1, а2 загальною площею 49,5 кв.м., житловою площею 19,4 кв.м., сарай літ. Б, б, погріб літ. В) садиби АДРЕСА_1 .

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Повний текст рішення складений 4 грудня 2025 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ