Постановление суда № 131991849, 12.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39918/25

Провадження № 1-кс/761/25659/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

22 вересня 2025 року (зареєстровано в системі «Електронний суд» 19 вересня 2025 року) до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 із клопотанням про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, на квартиру загальною площею 42.7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695388880000.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали клопотання та просили задовольнити з підстав наведених у ньому.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, що належить ОСОБА_6 .

Заслухавши доводи власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року, накладено арешт на майно АТ «Сенс Банк» (МФО 300346, код за ЄРДПОУ 23494714), шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, службовим особам АТ «Сенс Банк» вчиняти будь-які дії щодо зміни власників (відчуження) вказаного майна, зокрема, на квартиру загальною площею 42.7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається зі змісту вказаної ухвали, метою накладення арешту на майно АТ «Сенс Банк» (МФО 300346, код ЄРДПОУ 23494714), є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Водночас, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», Державного реєстратора ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Світоч» про визнання дій протиправними, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності залишено без задоволення. Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково, вирішено виселити ОСОБА_6 , ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 .

При цьому, рішенням Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», Державного реєстратора ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Світоч» про визнання дій протиправними, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності задоволено частково, скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» ОСОБА_7 , індексний номер: 44074520 від 15 листопада 2018 року, про реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ: 00039019) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695388880000), у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

Так, статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів вказаного у ст. 170 КПК України.

В той же час, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому, слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, належного ОСОБА_6 , виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним їй майном, закріплене Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України, слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна ОСОБА_6 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати.

Однак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_6 , виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає загальним засадам та свідчить, що таке втручання органу досудового розслідування у володіння майном є тим необхідним фактором, який би міг з урахуванням інших доказів встановити причетність осіб до кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022000000000463 від 14 квітня 2022 року.

Таким чином, враховуючи вище наведене, слідчий суддя, не вбачає підстав для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у зв`язку з чим, дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 та скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 13 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, на квартиру загальною площею 42.7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695388880000.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 28, 98, 132, 170-173, 174, 214, 309, 310, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022000000000463, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, на квартиру загальною площею 42.7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695388880000.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1