Решение № 131681998, 11.11.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5426/25

№ 2/183/3956/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

за участю секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в в:

Короткий зміст позовних вимог.

30.05.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами та страхування № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року та № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року у сумарному розмірі 62625,43 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.12.2020 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С-001-099740-20-980, відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит шляхом встановлення кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 58,80%.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти в межах кредитного ліміту, визначеного у договорі.

В порушення умов договору № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 33041,54 грн., з яких: 14998,90 грн. - заборгованість за основним боргом; 18042,64 грн. - заборгованість відсотками.

20.05.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування С-001-111933-21-980, відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит шляхом встановлення кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48%.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти в межах кредитного ліміту, визначеного у договорі.

В порушення умов договору № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 25583,89 грн., з яких: 14952,13 грн. - заборгованість за основним боргом; 14631,76 грн. - заборгованість відсотками.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено договір факторингу №01.02-31/23, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року та № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року.

Таким чином, позивач зазначає, що набув права кредитора у зазначених договорах, тому звернувся до суду з означеним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалася, надала суду заяву про застосування позовної давності, а також письмові пояснення, у яких звертає увагу суду на виписки по особовому рахунку , які не відповідають, на її думку, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с.94).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.

Відповідач також в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома.

На підставі ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2020 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С-001-099740-20-980, на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 58,80% (а.с. 9).

Позивач наполягає на тому, що банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши кредитні кошти в межах кредитного ліміту, визначеного у договорі.

На підтвердження надання кредиту позивачем надано прибутковий позабалансовий ордер, який містить інформацію про здійснення операції за цим кредитним договором на суму 1 (одна) гривня (а.с. 12).

В порушення умов договору № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, в результаті чого, за розрахунком позивача, станом на дату подання позову, відповідач має заборгованість в розмірі 33041,54 грн., з яких: 14998,90 грн. - заборгованість за основним боргом; 18042,64 грн. - заборгованість відсотками (а.с. 16).

Далі, 20.05.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування кредитної карти та страхування С-001-111933-21-980, відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит шляхом встановлення кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% (а.с. 51-54).

Позивач наполягає, що в порушення умов договору № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на дату подання позову виникла заборгованість в розмірі 25583,89 грн., з яких: 14952,13 грн. - заборгованість за основним боргом; 14631,76 грн. - заборгованість відсотками, що підтверджує довідкою-розрахунком (а.с. 56).

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено договір факторингу №01.02-31/23, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року та № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року (а.с. 62-74).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» №1 від 25.03.2024 року змінено назву Товариства: з «Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 75).

Згідно з частиною 1 статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 599ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано довідки-розрахунок заборгованості за кредитними договорами № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року та № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року та виписки по рахункам: НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 21.12.2020 року по 25.07. 2023 року, НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 20.05.2021 року по 25.07.2023 року.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року станом на 25.07.2023 року заборгованість становить 33041,54 грн., з яких 14998,90 грн. становить заборгованість за основним боргом, 18042,64 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 00,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 16).

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 21.12.2020 року по 25.07.2023 року. Останнє зарахування по рахунку здійснено 02.06.2021 в сумі 10 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку становив 254882,37 та 254882,37 відповідно, вхідний та вихідний 0,00.

Так само, згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року станом на 25.07.2023 року заборгованість становить 29583,89 грн., з яких 14952,13 грн. - заборгованість за основним боргом, 14631,76 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 00,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 56).

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 20.05.2021 року по 25.07.2023 року. Останнє зарахування по рахунку здійснено 25.08.2021 в сумі 750 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку становив 26845,46 та 26845,46 відповідно, вхідний та вихідний 0,00.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від18червня 2003року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від04липня 2018року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Суд вважає, що подані позивачем до позову документи, під назвою «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-099740-20-980 від 21.12.2020 року та № С-001-111933-21-980 від 20.05.2021 року не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення №75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.

Суд звертає увагу, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержаннямстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надана позивачем виписка не є документами первинної бухгалтерської документації.

Між тим, подані позивачем виписки по особовому рахунку також не відповідають вказаним вимогам. З вказаного документу не можливо дослідити суми вхідного залишку за рахунком, суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, оскільки в кінці вони однакові, також немає суми вихідного залишку.

Разом з тим, з наданої виписки вбачається, що з сум, які сплачувала відповідач на погашення заборгованості за кредитом, банк погашав також і нараховані відсотки, штрафи за прострочення термінів погашення кредиту, комісію за обслуговування рахунку, комісію за нефінансові трансзакції, страховку, однак такі не відображені в довідці-розрахунку заборгованості.

Також з виписок вбачається, що на погашення відсотків за кредитними договорами здійснювалось списання коштів кількома траншами в день, однак виписка не містить даних щодо процентної ставки, яка була застосована банком при їх обчисленні.

На думку суду, відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитними договорами, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджував розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення з відповідача.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

За наведених обставин, із врахуванням неодноразового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, суд позбавлений можливості перевірити залишок заборгованості відповідача за договорами, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суду не надано обґрунтованого розрахунку позивачем, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню.

Аналізуючи викладене, суд виснує відсутність належних та допустимих доказів заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а відтак позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід залишити без задоволення.

Відповідно до частинистатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.