Решение № 131444497, 03.11.2025, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 03.11.2025

Справа № 501/2167/17

2/501/902/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого суддіПушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання- Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 8666,46 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28.02.2006 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивач ОСОБА_2 уклали договір кредиту №661/Ф03.14/020.

В забезпечення вказаного вище договору Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивач ОСОБА_3 уклали 27.02.2006 року Договір поруки.

Станом на момент звернення до суду через невиконання умов договору позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 8666,46 доларів США, яка складається з: 4593,73 доларів США - заборгованості за кредитом, 2265,02 доларів США заборгованість по відсоткам, 1253,19 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 554,52 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Необхідність стягнення вказаної суми заборгованості і стала підставою для звернення до суду.

11.12.2017 від відповідачів надійшли заперечення проти позову, в яких вказано, що заборгованість утворилась через різке підвищення курсу долара, що у свою чергу зробило неможливим повернення боргу. Відповідач також надав заяву про приєднання до матеріалів справи доказів сплати коштів згідно кредитного договору.

Представник позивача подав до суду клопотання в якому просив розгляд справи провести без його участі.

Ухвалою суду від 27.11.2019 залучено до участі у справі правонаступника Позивача АТ «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714. В подальшому АТ «Альфа-Банк» перейменовано на АТ «Сенс Банк».

Ухвалою суду від 17.02.2025 залучено до участі у справі правонаступника відповідачів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких він визнав позов в межах вартості отриманого у спадщину майна, яка складає 242333,33 грн.

Згідно заяви від 20.10.2025 відповідач просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч.1 ст.13, ч.2 ст.264 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.1, 7ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Як встановлено судом, 28.02.2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивач ОСОБА_2 уклали договір кредиту №661/Ф03.14/020.

В забезпечення вказаного вище договору Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивач ОСОБА_3 уклали 27.02.2006 року Договір поруки.

Станом на момент звернення до суду через невиконання умов договору позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 8666,46 дол. США, яка складається з: 4593,73 доларів США - заборгованості за кредитом, 2265,02 доларів США заборгованість по відсоткам, 1253,19 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 554,52 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Відповідно до частин 1,2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК Українизобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогамиЦК України.

Згідно зіст.530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 2ст.1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст.612 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч.1ст.625 ЦК Українивстановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістомст.599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

За змістом пункту 22 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII).

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час судового розгляду справи первісні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли, відповідні копії свідоцтв про смерть наявні в матеріалах справи.

Відповідно до приписівстатті 1281 ЦК України(тут і далі - у редакції до внесення змін згідно ізЗаконом від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явлення свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановленістаттею 1281 ЦК Українистроки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначенихстаттею 1281 ЦК Українистроків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Наявність встановлених законом строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.

Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписамистатті 1281 ЦК України. Тобтостаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначенихстаттею 1281 ЦК Українистроків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (див.: пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

Приписистатті 1281 ЦК Українине містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.

Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені устатті 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставістатті 55 ЦПК України.

Водночас, підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьоюстатті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів.

За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.

Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установленийстаттею 1281ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Отже кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимогстатті 1281 ЦК Українив один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).

Вибір конкретного способупред`явлення вимоги до спадкоємців боржникає правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьоюстатті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті).

Зі спливом строків, визначенихстаттею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредиторпозбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 638/1046/14-ц.

Таким чином, позивач мав би звернутися протягом 6 місяців з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину із претензією до спадкоємця.

Натомість, згідно матеріалів спадкової справи №341/2021 у вказаний період звернення позивачем здійснено не було. Дійсно, наявне звернення, датоване 18.08.2022 року, однак воно подане не у строки, передбачені статтею 1281 ЦК України, оскільки свідоцтво про право на спадщину отримано лише 28.05.2024 року, тобто строк звернення із претензією з 28.05.2024 року по 28.11.2024 року.

Таким чином, відповідач не приймає на себе зобов`язання ОСОБА_4 і кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права згідно описаної вище позиції Верховного Суду.

При цьому, у матеріалах спадкової справи №303/2022 міститься претензія позивача, датована 10.10.2024 року. Тобто, вказана заява подана позивачем у строки передбачені статтею 1281 ЦК України, оскільки свідоцтво про право на спадщину отримано лише 28.05.2024 року, тобто строк звернення із претензією з 28.05.2024 року по 28.11.2024 року.

Розрізняють основні зобов`язання та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.

У законодавстві не наведено визначення акцесорних зобов`язань. Водночас устатті 266 ЦК Українийдеться саме про основну та додаткову вимоги, тобто фактично про основне та акцесорне зобов`язання.

Частиною першоюстатті 546 ЦК Українивстановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, другастатті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

У наведених нормах права чітко простежується акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у разі чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише у тому обсязі, що й до основного боржника.

Як зазначено вище, частина четвертастатті 1281 ЦК Українивизначає наслідком пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, позбавлення права вимоги такого кредитора за зобов`язаннями, які існували у померлого божника.

Аналіз правил частини першоїстатті 559 ЦК України, частин другої, четвертоїстатті 1281 ЦК Українидає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), які не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.

Отже, приписи частини першоїстатті 559 ЦК Українищодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених частинами другою, третьоюстатті 1281 ЦК України, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобов`язанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника - цей самий поручитель чи інші особи.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 638/1046/14-ц.

Таким чином, оскільки кредитор не пред`явив вимог до спадкоємця боржника у встановлений законодавством строк, такий кредиторпозбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

При цьому, якщо враховувати, що строк, передбачений ст.1281 ЦК України можна рахувати з моменту відкриття спадщини, то і тоді позивачем відповідний строк пропущено, оскільки: спадкова справа №341/2021 відкрита 23.09.2021 року заява надійшла 18.08.2022 року; спадкова справа №303/2022 відкрита 09.09.2022 року - заява надійшла 10.10.2024 року.

Аналіз приписів частини першоїстатті 559 ЦК України, частин другої, четвертоїстатті 1281 ЦК Українисвідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням - порукою, що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги особливості даної справи, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК Україниу зв`язку з відмовою у задоволенні позову, з відповідача на користь позивача судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя