Решение № 131229015, 10.10.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/777/25

2/195/268/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

10.10.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судових засідань Мартинової Н.В., за участі відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«СЕНС БАНК» , в інтересах якого діє представник Котницький Іван Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до п.1 передавального акта від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ "Укрсоцбанк" правонаступником усього його майна, майнових прав та обовязків за цим актом є АТ "Альфа-Банк".

Правонаступництво щодо майна,прав та обовязків АТ " Укрсоцбанк" виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" а саме з 15.10.2019 року.

Тобто. станом на дату подачі позову АТ "Альфа-Банк" є праволнаступником прав та обовязків АТ "Укрсоцбанк".

Позивачу належить на праві приватної власності - житловий будинок, загальною площею 179.1 кв.м.,житловою площею102,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За позивачем таке право було зареєстроване відповідно до договору іпотеки.

10.04.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 110/11-0076. відповідно до якого банк надає тимчасове користування на умовахзабезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 21 000,00 дол.США.

В якості забезпечення зобовязань за кредитним договором № 110/11-0076, ОСОБА_2 , як "Іпокодавець" передав в іпотеку: житловий будинок, загальною площею 179.1 кв.м.,житловою площею102,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_2 не належним чином виконував взяті на себе зобовязання по кредитному договору -АТ "Альфа-Банк" звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця на підставі ст. 37 ЗУ "Про іпотеку".

Державний реєстратор Мельник О.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62564526 від 24.12.2021 року.

Згідно довідки, в будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є АТ "Альфа-Банк", зареєстровані :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, проте відповідачі добровільно не залишають помешкання.

У зв?язу з чим, позивач був змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог, через те, що неможливим є примусове виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, що окрім іншого, порушить права особи, яка потребує постійного стороннього догляду. Крім цього вказала, що дані позовні вимоги порушують конституційні права відповідачів.

Від представника позивача, адвоката Тернової І.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 , та представник відповідачів заперечували проти заявлених позовних вимог, оскільки вони порушують конституційні прав відповідачів

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 ст.16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстровані у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації Виконавчого комітету Томаківської селищної ради № 606 від 04.04.2024 року.

Під час спільного життя подружжям був побудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок від 24 лютого 2000 року, виданого на ім?я ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району від 16 лютого 2000 року та зареєстрованого Марганецьким міжміським бюро технічної інвентаризації за № 13-173.

10.04.2006 року ОСОБА_2 було укладено кредитний договір з АКБ «УКРСОЦБАНК» № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 , на споживчі цілі отримав кошти у розмірі 21 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 09 квітня 2016 року.

В якості забезпечення виконання умов зазначеного вище кредитного договору було укладено Договір Іпотеки № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року посвідчений нотаріусом Томаківського нотаріального округу Корнієнко Ю.В., за яким в іпотеку передано будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2008 року між АКБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду №1 до договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 56 000,00 дол. США.

10 липня 2009 року між АКБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду №2 до договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 57737,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 09 квітня 2021 року.

В подальшому права вимоги за зазначеним кредитним договором та договором іпотеки, перейшли від АКБ «УКРСОЦБАНК» до АТ «Альфа-Банк», що в подальшому, у 2022 році був перейменований на АТ «СЕНС БАНК».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстровано право власності за АТ "Альфа-Банк " а саме на: житловий будинок, загальною площею 179.1 кв.м., житловою площею 102.9 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України.

Частиною другою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно дост. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом 1 місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, відповіднодо ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності добровільної згоди на виселення, таке може відбуватись лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Таким чином, зазначеною нормою установлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. (що у випадку даного спору не застосовується, оскільки вказаний житловий будинок був придбаний не за кредитні кошти).

Отже, визначальним при вирішенні питання про те, чи є підстави для виселення осіб, які проживають у жилому приміщенні, що було передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитом, є встановлення того, за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення таких громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17дійшов висновку, що колишні власники та особи, що проживають у житлі, яке придбане за їхні кошти та передане в іпотеку, навіть після звернення іпотекодержателем стягнення на таке майно, у силу положень ст. 109 ЖК Української РСР мають право на користування таким житлом до моменту виселення із наданням їм іншого постійного житла.

При цьому Верховний Суд у вказаній Постанові застосував принцип пропорційності та відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Тобто, згідно з нормами ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 379 ЦК у поєднанні із гл. 26 ЦК виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається в тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.

Якщоза кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення в цілому, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Таким чином, виселення відповідачів з житлового будинку без одночасного надання їм іншого житлового приміщення неможливе.

Звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок загальною площею179,1кв.м,житловою площею102,9кв.м,заадресою: АДРЕСА_1 , було здійснено АТ «СЕНС БАНК» у позасудовому порядку.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі №361/4481/19 зазначила, що порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК УРСР, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК УРСР не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини.

А тому в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону № 898-IV та частин першої - третьої статті 109 ЖК, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Визначальним у цьому випадку є те, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів;

Оскільки предметом іпотечного договору № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року є житловий будинок загальною площею 179,1 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м,за адресою: АДРЕСА_1 , який був збудований та зареєстрований до моменту укладення кредитного договору та договору іпотеки на виконання кредитного договору від 2006 року, такий був збудований (придбаний) за особисті кошти боржника, тобто не за рахунок кредитних коштів, що були надані за кредитним договором № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року.

Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, відповідно до якого вбачається, що предмет іпотеки за іпотечним договором № 110/11-0076 від 10.04.2006 року, а саме житловий будинок загальною площею 179,1 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м,за адресою: АДРЕСА_1 був збудований та право власності на нього було зареєстроване у 2000 році, тобто ще до укладення кредитного договору у 2006 році, відповідно не на кредитні кошти.

Вказане належним чином підтверджує той факт, що предмет іпотеки не був збудований та придбаний за кредитні кошти.

У даному випадку, немає підстав для примусового виселення: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та визнання у судовому порядку їх такими, що втратили право користування житловим будинком без надання їм іншого постійного житла, незважаючи на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено у позасудовому порядку.

Таким чином, примусове виселення у даному випадку без надання іншого постійного житлового приміщення є недопустимим, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині зняття з реєстраційного обліку, то житлові відносини тісно пов`язані з правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, порядок реалізації яких визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання місце проживання» (далі також - Закон № 1382-IV).

За змістом положень цього Закону місцем проживання особи є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша, четверта та шоста статті 29 ЦК України).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (частина перша статті 379 ЦК України). Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (частина перша статті 380 ЦК України).

Відповідно допункту 50Порядку декларуваннята реєстраціїмісця проживання(перебування),що затвердженийпостановою КабінетуМіністрів України№ 265від 07.02.2022року,зняття зреєстрації місцяпроживання особиздійснюється напідставі судовогорішення,яке набралозаконної сили,про позбавленняправа власностіна житловеприміщення абоправа користуванняжитловим приміщенням,про виселення,про визнанняособи безвісновідсутньою абооголошення їїпомерлою.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156Житлового кодексу УРСР;статті 405 Цивільного кодексу України).

Тобто, оскільки вимога про виселення без надання іншого житлового приміщення задоволенню не підлягає, то зняття з реєстраційного обліку як похідна вимога також неможливе, відповідно позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

2) Щодо мораторію (заборони) на виконання примусового виселення на період дії воєнного стану в Україні:

Відповідно до статті 1Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених уЗаконіорганів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України,Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону,а також рішеннями, які відповідно доЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Примусове виселення полягаєу звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від: боржника, майна боржника, домашніх тварин боржника

Примусове виселення також полягає забороні боржнику користуватися цим приміщенням.Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення особи підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа, який видається судом на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.Примусове виконання рішення суду про виселення особи покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з якиму період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Тобто, навіть при наявності судового рішення про примусове виселення, на даний час у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, який триває і досі, наявна заборона (мораторій) щодо виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку.

Є примітка, що ці положення не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності вказаного Закону за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій" (п.5-2).

При цьому, зазначена примітка не має жодного відношення до ОСОБА_1 та інших осіб, що зареєстровані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки даний житловий будинок був оформлений в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань у 2006 році, тобто ще до набрання чинності даними змінами.

Також судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 виписався 04.02.2025 року з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та приписався за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади .

Крім того,судом встановлено,що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що вбачається із довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 312 від 24.02.2025 року.

Із вказаної довідки вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 , до складу сім`ї/зареєстрованих входять: ОСОБА_1 (заявниця), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_3 (син).

Факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю підтверджується Рішенням про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.03.2025 року.

Відповідно, ОСОБА_1 як близький родич, а саме дочка ОСОБА_5 , здійснює її догляд на непрофесійній основі.

Таким чином, неможливим є примусове виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, що окрім іншого, порушить права особи, яка потребує постійного стороннього догляду.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що доводи та твердження позивача на дають підстав для задоволення позовниз вимог, а тому. суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 10, 76, 81, 133, 141, 244-245, 259, 263-265 ЦПК, 41 Конституції України України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«СЕНС БАНК» , в інтересах якого діє представник Котницький Іван Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2025 року.

Суддя: М. В. Омеко