Постановление суда № 129698543, 22.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

. 22 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/11550/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Миргородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву до Миргородської міської ради, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят дев`ятої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №34 від 29.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 в продовженні (поновленні)

терміну дії договору оренди земельної ділянки №2 від 04.04.2018 року площею 5,00 га кадастровий номер 5323289200:00:006:1014, яка розташована в Полтавській області, Миргородському районі, на території Миргородська міської ради , з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( код КВЦПЗ -01.01);

визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят шостої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №332 від 15.11.2024 року «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині п. 1 Рішення встановлення обов`язкового конкурсного відбору (аукціону) для поновлення договорів оренди земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв);

визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят першої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №166 від 23.05.2025 року про внесення змін до переліку земельних ділянок для торгів (рішення №404 від 24.12.2024), виставлення земельної ділянки площею 5,00 га (кадастровий номер 5323289200:00:006:1014) яка розташована в Полтавській області, Миргородському районі, на території Миргородська міської ради , з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( код КВЦПЗ -01.01)на земельні торги для продажу права оренди, встановлення параметрів аукціону (стартова орендна плата 21 051,45 грн, гарантійний внесок 6 315,44 грн, крок торгів 210,62 грн), затвердження проекту договору за результатами торгів та проведення електронного аукціону;

визнати незаконним та скасувати проведення земельних торгів (аукціону) за лотом ID: LRE001-UA-20250728-50780 на електронному майданчику ТОВ «Е-Тендер» (Prozorro.Sale), організованих Миргородською міською радою, щодо продажу права оренди земельної ділянки площею 5,00 га (кадастровий номер 5323289200:00:006:1014) яка розташована в Полтавській області, Миргородському районі, на території Миргородська міської ради , з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( код КВЦПЗ -01.01);

визнати незаконним та скасувати запис про інше речове право 59670124 про припинення права оренди земельної ділянки 5,00 га (кадастровий номер 5323289200:00:006:1014) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.05.2025 року;

визнати договір оренди земельної ділянки №2 від 04.04.2018 року укладений між Миргородською міською радою Миргородського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ 21051131) та ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) поновленим на той самий строк 7 (сім) років до 04.04.2032 року і на тих самих умовах : зокрема щодо : площа земельної ділянки 5,00 га ( кадастровий номер 5323289200:00:006:1014); цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( код КВЦВПЗ 01.01) розмір плати 12% від нормативної грошової оцінки землі ;

зобов`язати Миргородську міську раду Миргородського району Полтавської області ( ЄДРПОУ 21051131) усунути порушення переважного права ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), передбаченого пунктом 6 договору від 04.04.2018, шляхом укладення додаткової угоди, що підтверджує поновлення договору на тих самих умовах до 04.04.2032.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на таке.

Згідно пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права позивача та об`єктивного обов`язку відповідача.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Прохальна частина позовної заяви містить декілька позовних вимог, які на думку суду повинні розглядатися не за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі - ЗК) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Отже, на переконання суду, у таких відносинах орган місцевого самоврядування здійснює правомочності власника майна територіальної громади, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій.

Крім того, за приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому частиною 1 статті 59 указаного Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Миргородська міська рада у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, оскільки в основі цього спору лежить питання щодо правомочності володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності, тобто відносини, які склалися між відповідними суб`єктами щодо використання об`єкта комунальної власності (земельною ділянкою), не є публічно-правовим, а тому такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом у постановах від 24.09.2020 у справі № 520/11050/19 та від 10.12.2020 у справі № 560/2600/20 та у справі № 160/4136/20.

Суд зазначає, що заявлений спір стосується вимог орендокористувача продовжити своє право оренди земельної ділянки, що жодним чином не може бути вирішено органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, а може бути вирішено ним як суб`єктом господарювання.

Таким чином, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, а виникають в подальшому договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним, а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а, від 25 квітня 2018 року у справі № 496//2866/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 569/838/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить визнати договір оренди земельної ділянки №2 від 04.04.2018 року укладений між Миргородською міською радою Миргородського району Полтавської області та ОСОБА_1 поновленим на той самий строк 7 (сім) років до 04.04.2032 року і на тих самих умовах : зокрема щодо : площа земельної ділянки 5,00 га ( кадастровий номер 5323289200:00:006:1014); цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦВПЗ 01.01) розмір плати 12% від нормативної грошової оцінки землі, а також

зобов`язати Миргородську міську раду Миргородського району Полтавської області усунути порушення переважного права ОСОБА_1 , передбаченого пунктом 6 договору від 04.04.2018, шляхом укладення додаткової угоди, що підтверджує поновлення договору на тих самих умовах до 04.04.2032, тобто оскаржує відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а Міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

Отже, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.

Крім того, суд звертає увагу, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18).

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суд вважає, що вирішення позовних вимог, що стосуються земельних правовідносин сторін у справі, мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

А тому, суд констатує, що в даній позовній заяві, позивачем об`єднано декілька позивних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Отже суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог в порядку адміністративного судочинства не є можливим.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість повернення позовної заяви на підставі частини 4 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії позивачеві.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяА.О. Чеснокова