Решение № 129698542, 22.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8385/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8385/25 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

16.06.2025 позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся з позовом до Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 65 272,39 грн та пеню у розмірі 1240,32 грн.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та несплату у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що не маючи встановлених актом перевірки Держпраці та її територіальними органами доказів про недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних позивач передчасно звернувся до суду з вказаним позовом. Нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватись у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих осіб і з інвалідністю, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх. Разом з цим такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових та позапланових перевірок. Крім того вказав, що КП "Парки Посулля" утримується за рахунок бюджетних коштів, а відповідно до положень частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи відсутність встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році позивач необгрунтовано звернувся до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

У відповіді на відзив представник Фонду вказує, що відповідач не спростував аргументи стосовно суті позовних вимог. Зазначив, що виявлення роботодавців, які не виконали норматив та розрахунок адміністративно-господарських санкцій за його невиконання у попередньому році (звітному періоді) здійснюється Фондом в автоматизованому режимі та ґрунтується включно на даних, що надаються роботодавцями самостійно у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску без втручання працівників Фонду та його територіальних відділень. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій сформовано автоматизовано відповідно до вимог законодавства. При цьому, перевірка Держпраці жодним чином не скасовує обов`язок роботодавця виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та також не визначена Законом як обов`язкова підстава для звернення відділення до суду.

Розгляд справи, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Комунальне підприємство "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області зареєстроване як юридична особа 14.07.2022, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №1005861070028020706. Підприємство засноване на комунальній власності Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. Видами економічної діяльності за КВЕД відповідача є: 93.21 Функціювання атракціонів і тематичних парків (основний); 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 38.11 Збирання безпечних відходів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 73.11 Рекламні агентства; 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 88.91 Денний догляд за дітьми; 93.11 Функціювання спортивних споруд; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємству нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2024 рік виходячи з таких даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 10 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 1305447,88 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 130544,79 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02), одиниць 0 осіб; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 65272,39 грн.

Таким чином, як на думку позивача, з даних звіту слідує, що відповідач не забезпечив працевлаштування 1 особи з інвалідністю.

За невиконання обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 65272,39 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою суми адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 65272,39 грн у кількості 38 днів позивачем було нараховано пеню у розмірі 1240,32 грн, яка не була сплачена відповідачем у добровільному порядку.

З метою стягнення вказаних адміністративно-господарських санкцій Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №875-XII, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

За приписами частини 6 статті 19 Закону №875-XII, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11, 12, 14 ст. 19 Закону №875-XII встановлено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною першою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців.

Статтею 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною 3 статті 17 Закону №875-ХІІ передбачено, що відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи або в інших установлених законом випадках стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09.06.2023 набрав чинності Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 №553 (надалі - Порядок №553), яким визначено механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю (далі - роботодавець), філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписами пунктів 2 - 6 Порядку №553, роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформацію про оприлюднені на Єдиному порталі вакансій державної служби оголошення про проведення конкурсів на посади державної служби, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, НАДС подає до державної служби зайнятості шляхом інформаційного обміну.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).

Первинна інформація надається роботодавцем з метою інформування про наявність потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Уточнювальна інформація подається в разі потреби на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії (вакансій), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (кандидатів). При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Роботодавець може повідомити центру зайнятості про закриття вакансії (вакансій) шляхом надсилання відповідної інформації в електронній формі на офіційну електронну адресу центру зайнятості (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).

Роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Вимоги цього пункту не поширюються на інформацію, яку подає НАДС згідно з абзацом другим пункту 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI), роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (надалі - Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2022.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку, форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Роботодавець визначає вид форми №3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає суду підстави для формулювання висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI, Порядком №827-22, Порядок №553; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17 та від 03.12.2020 у справі №812/1189/18, від 24.03.2021 у справі №440/2371/19.

Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

Тож обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як випливає з приписів ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, четвертої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду, що викладеному у постановах від 15.04.2019 у справі №820/2190/17, від 24.03.2021 у справі №440/2371/19.

Однак до суду не надано доказів на підтвердження факту подання з боку Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до центру зайнятості звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Листом Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 02.07.2025 у відповідь на запит суду повідомлено про те, що Комунальне підприємство "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у 2024 році із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю не подавалися.

Отже, відповідач не виконав установлений наведеними нормами обов`язок щодо створення на підприємстві одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та інформування територіального органу Державної служби зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З 06.11.2022, з набранням чинності Законом №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8 - 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.

Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України №70.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, від 27.06.2025 у справі №400/3796/24.

У свою чергу у відзиві на позов представник відповідача з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, наполягав на тому, що саме на органи Держпраці чинним законодавством покладено обов`язок з проведення перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць.

Однак суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, оскільки висновки у вказаній постанові зроблені за інших фактичних обставин справи.

Так, у справі №400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що «…суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць самі по собі юридичних наслідків не створюють, а лише зобов`язують суб`єкт господарювання виправити дані звітного документу. У разі, коли звітність не виправлена, то відділення Фонду зобов`язане повідомити територіальний орган Держпраці, який в межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог профільного законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць може свідчити лише про розбіжність в даних звітності, а не про невиконання суб`єктом господарювання встановленого нормативу. Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 року № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №466), та статті 19 Закону України «Про основи соцзахисту осіб з інвалідністю», Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки відповідно до діючого законодавства проводити такі перевірки уповноважені органи Держпраці.».

Отже, у справі №400/3957/21 спірним був показник кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відображений суб`єктом господарювання у звіті, поданому до відповідного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Обов`язок подання вказаного звіту було визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, який на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, втратив чинність, та за 2024 рік суб`єктами господарювання не подається.

Отже, правовий висновок Верховного Суду у справі №400/3957/21 зроблений за інших фактичних обставин та іншого правового регулювання, тому не застосовується судом при розгляді даної справи.

Відповідач у відзиві також зазначав, що Комунальне підприємство "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області утримується за рахунок бюджетних коштів, на підтвердження чого надав довідку про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів та Реєстраційну картку розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів). Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Оцінюючи твердження відповідача на предмет їх відповідності чинному законодавству, суд вказує, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

З наведеного визначення слідує, що саме бюджетні установи повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів, які, до того ж мають статус неприбуткових.

Відповідно до пп. 14.1.121 ст. 14 Податкового кодексу України, неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу.

При цьому приписами пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.

Інформація про неприбуткові підприємства, установи та організації міститься в Реєстрі неприбуткових установ та організацій, порядок ведення якого, а також включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440 (надалі - Порядок №440).

Відповідно до пунктів 5, 121 Порядку №440, включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється контролюючим органом з присвоєнням їй ознаки неприбутковості згідно з пунктом 4 цього Порядку. Неприбуткова організація може звернутися до контролюючого органу із запитом про отримання витягу з Реєстру.

З огляду на викладене суд звертає увагу на те, що належними доказами підтвердження статусу неприбутковості бюджетної установи є Витяг з реєстру неприбуткових установ та організацій та Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації.

Однак відповідач жодного з цих доказів суду не надав.

Надані відповідачем до відзиву Довідка про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів щодо Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Реєстраційна картка розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) щодо Комунального міського парку культури та відпочинку не підтверджують статус відповідача як бюджетної неприбуткової установи, яка повністю утримується за рахунок коштів відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено статус Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області як неприбуткової бюджетної установи, у зв`язку з чим відповідач не може звільнятися від адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону № 875 як таке, що повністю фінансується з місцевого чи державного бюджету.

Оскільки суми адміністративно - господарських санкцій та пені не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

За викладених обставин суд визнає позов обґрунтованим та задовольняє його.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Тож підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у справі №440/8385/25 - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 65 272 (шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят дві) грн 39 коп та пеню у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 32 коп.

Позивач: Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13937406; вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039).

Відповідач: Комунальне підприємство "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 05534278; вул. Мистецька, 3-А, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун