Решение № 129495197, 01.08.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/1399/25

Провадження №2/472/332/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді-Орленко Л.О.,

з участю секретарів

судового засідання - Дівульської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2025 року до суду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (далі - ТОВ "СВЕА ФІНАНС", позивач) до відповідача ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 10 листопада 2023 року між ТОВ "СЛОНКРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1289984 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 3 500 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 360 днів, тобто до та сплатити проценти за користування ними (далі - Договір) в розмірі 2,50 % на добу. Кредитодавець на виконання умов Договору позики надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 04.02.2025 року становить 32 385 гривень, з яких: 3 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28 885,50 гривень - сума заборгованості за процентами.

24 липня 2024 року між ТОВ "СЛОНКРЕДИТ" та ТОВ "СВЕАФІНАНС" укладено договір факторингу № 2407-24, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 1289984 від 10 листопада 2023 року.

За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 32 385 гривень та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 13.06.2025 року та 01.08.2025 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки не повідомив суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідач неподав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 листопада 2023 року між ТОВ "СЛОНКРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1289984, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 8-11).

Договір позики підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.

Згідно з договором позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, основними умовам кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 3 500 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 360 днів, та сплатити проценти за користування ними. Відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % на добу.

24 липня 2024 року між ТОВ "СЛОНКРЕДИТ" та ТОВ "СВЕАФІНАНС" укладено договір факторингу № 2407-24, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 1289984 від 10 листопада 2023 року, що підтверджується копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників (а.с. 31-42).

На думку позивача відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 04.02.2025 року становить 32 385 гривень, з яких: 3 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28 885,50 гривень - сума заборгованості за процентами.

Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.

За змістом ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.526ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627ЦКУкраїни відповідно до статті 6цьогоКодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст.628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Первісний кредитор ТОВ "СЛОНКРЕДИТ" обов`язки за умовами договору виконало, надавши кредитні кошти відповідачеві. Факт отримання кредитних коштів підтверджується відповіддю ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" від 02.08.2024 року (а.с. 30).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зіст. 1049 ЦКпозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано договір про надання споживчого кредиту № 1289984 від 10 листопада 2023 року та таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Таким чином, з відповідачем було погоджено умови кредитування.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу та розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № № 1289984 від 10 листопада 2023 року станом на 04.02.2025 року становить 32 385 гривень, з яких: 3 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28 885,50 гривень - сума заборгованості за процентами.

Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитним договором.

При цьому, судом встановлено, що відповідачу було нараховано проценти в межах строку кредитування, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 28-29).

Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем як правонаступником первісного кредитора, яка станом на 04.02.2025 року становить 32 385 гривень, з яких: 3 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28 885,50 гривень - сума заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 гривень судового збору.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовТовариства зобмеженою відповідальністю"СВЕАФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1289984 від 10.11.2023 року станом на 04.02.2025 року в розмірі 32 385 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят п`ять) гривень, з яких: 3 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28 885,50 гривень - сума заборгованості за процентами; та стягнути судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко