Постановление суда № 129205292, 31.07.2025, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-п/679/14/2025

Справа № 679/1722/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши заявупредставника ОСОБА_1 адвоката Огойка Андрія Анатолійовича про перегляд заочного рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 квітня 2024 року у справі № 679/1722/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 квітня 2024 року у справі № 679/1722/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» суму заборгованості за кредитним договором № 21738-08/2022 від 29.08.2022 у розмірі 39600,00 грн.

23 липня 2025 рокупредставник ОСОБА_1 адвокат Огойко А.А. звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, посилаючись на допущені порушення процесуального та матеріального права, зокрема вказав на те, що відповідач не повідомлявся про розгляд справи, оскільки перебував у відрядженні та вважає, що обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними та останні встановлені не у повному обсязі, у зв`язку з чим просить скасувати заочне рішення. У своїй заяві представник відповідача зазначає, що останній визнає факт отримання кредиту в розмірі 9000 грн., проте вважає, що відсотки за договором мають нараховуватися лише в межах кредитування 11 днів на суму 2475 грн.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Огойко А.А., а також представник позивача у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце слухання справи.

Оскільки неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, керуючись ч. 1 ст. 287 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників.

Суд, дослідивши матеріали справи та зміст поданої заяви, виходить з такого.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України).

Враховуючи предмет даної справи, вона є малозначною, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Суд в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, частина шоста означеної статті надає право суду відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Основні особливості ухвалення заочного рішення суду та механізм оскарження такого рішення суду регулюються нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Інститут заочного провадження спрямований також на розвитокч. 1 ст. 44 ЦПКУкраїни про те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що для ухвалення судом заочного рішення повинні існувати одночасно всі умови, визначені ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 «Заочний розгляд справи» (стаття 281 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання надсилалися ухвала суду про відкриття провадження та матеріали позову.

Суд за наведених обставин, враховуючи положення статті 19, частини п`ятої статті 279, частини восьмої статті 279, статей 280, 281 ЦПК України та взявши до уваги,що відповідач відзив на позовну заяву не подавав, наявність згоди представника позивача у позові на ухвалення заочного рішення, ухвалив проводити розгляд справи у заочному порядку.

Ухвала про заочний розгляд справи при розгляді справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін не є обов`язковою. Водночас, у рішенні суду зазначено, що ухвалено проводити заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відсутність ухвали про заочний розгляд у даній категорії справ не є порушенням норм процесуального права та не є обов`язковою підставою для скасування заочного рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Черкаського апеляційного суду від 16.01.2025 у справі №703/4807/24.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулося до суду з позовною заявою в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 21738-08/2022 від 29.08.2022 у розмірі 39600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.08.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 21738-08/2022 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача. ТОВ «ФК «Інвеструм» 29.08.2022 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання фінансового кредиту після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://www.zecredit.com.ua/. 29.08.2022 відповідач прийняв (акцент) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 21738-08/2022 на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «ФК «Інвеструм» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W8018, який відповідачем було введено/відправлено.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти, проте, відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, що спричинило виникнення у нього заборгованості перед кредитодавцем.

28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 28072023, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору факторингу у порядку та строки встановлені договором факторингу. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 28072023 від 28.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором № 21738-08/2022 від 29.08.2022 складає 39600,00 грн.

Посилаючись на невиконання умов кредитних договорів, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість та 2684,00 грн судового збору.

29.12.2023 судом на адресу виконавчого комітету Нетішинської міської ради направлено запит щодо місця реєстрації відповідача.

До суду 01.01.2024 надійшла відповідь з Відділу адміністративних послуг Нетішинської міської ради №03/ЕП, згідно з якою відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідач не заперечує.

Ухвалою суду від 09.01.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в спрощеному порядку без виклику сторін.

Відповідачу на адресу його реєстрації та проживання надсилалася копія ухвали про відкриття провадження у справі, позов з додатками, що підтверджується матеріалами справи. Проте вказані документи повернулися на адресу суду з відміткою про причину невручення «за закінченням терміну зберігання».

При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 1ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Разом із тим, згідно з ч. 1ст. 288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставами для скасування заочного рішення є сукупність двох умов, передбаченихстаттею 288 цього Кодексу, які нерозривно пов`язані між собою.

Заявник у заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи та вказує, що відповідач визнає факт отримання кредиту в розмірі 9000 грн., проте вважає, що відсотки за договором мають нараховуватися лише в межах кредитування 11 днів на суму 2475 грн.

Саме по собі посилання на неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, без подання належних доказів, які спростовують правильність вирішення справи, не може бути беззаперечною підставою для перегляду такого заочного рішення.

Суд також вважає, що відповідачем не надано доказів, які б могли мати істотне значення для правильного вирішення справи, а посилання на невірне нарахування відсотків спростовуються матеріалами справи.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами частини другої статті 639 ЦК України передбачено, щоякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із пунктами 1.1 - 1.3 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим договором.

Кредит надається строком на 11 днів, тобто до 08.09.2022 року. Дата надання кредиту 29.08.2022 року.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % (процентів) на добу.

У пункті 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк, передбачений пунктом 1.2 цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5 % на добу) з першого дня користування кредитними коштами.

Пунктом 4.3 договору визначено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти, передбачені у пункті 2.3 цього договору, продовжують нараховуватися за кожен день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

За змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору, з урахуванням принципу диспозитивності та як вбачається з розрахунку заборгованості, строк повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування коштами настав 08.09.2022 року й саме до цього строку ТОВ «Росвен Інвест Україна» мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування вимагати сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно пункту 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У пункті 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту а період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

При цьому у пункті 146 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Отже, пунктом 4.3 кредитного договору № 21738-08/2022 від 29.08.2022,який знаходиться в розділі 4 цього договору «Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів»,встановлено розмір процентної ставки відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Позивач не позбавляється права на отримання від ОСОБА_1 належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих з 09.09.2022 у розмірі 2,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту у встановлений строк на підставі пунктів 4.3, 2.3 кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

Відтак, суд відхиляє доводи заявника (представника відповідача) щодо неправомірності нарахування позивачем процентів після визначеного кредитним договором строку кредитування, а також про неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду.

Разом із тим, заявником в заяві не зазначено жодного посилання на докази, які мають істотне значення для вирішення справи в інший спосіб.

З огляду на викладене, необхідно дійти висновку, що підстави для перегляду заочного рішення відсутні.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст.3,12,89,236,287 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 адвоката Огойка Андрія Анатолійовича про перегляд заочного рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 квітня 2024 року у справі № 679/1722/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Роз`яснити заявнику, що у такому разі заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Томілін