Постановление суда № 129184045, 23.07.2025, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1209/25

Провадження №1-кс/477/838/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

23 липня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000122 від 13 лютого 2025 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такої, що народилася у м.Нова Одеса Миколаївської області, директора БО «Благодійний фонд «Крок у майбутнє», ФОП, з повною вищою освітою, проживає в АДРЕСА_1 , заміжню, не судиму,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000122 від 13 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, під час воєнного стану, 13 лютого 2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025150000000122 та розпочато досудове розслідування з попередньою кваліфікацією за частиною третьою статті 201-2 КК України.

Досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів, що вказують на ймовірне вчинення вказаного злочину ОСОБА_5 , яка будучи керівником благодійного фонду БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «КРОК У МАЙБУТНЄ», здійснює продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

22 липня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, а саме у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, під час воєнного стану.

На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Наявність указаних ризиків слідчою обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території, а наявні у неї доходи дозволяють їй проживати за рахунок них досить тривалий час. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 , з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх документів, а підозрювана маючи широке коло зв`язків, в тому числі в державних органах, може вживати заходів щодо знищення чи спотворення речей та документів, що вказує про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.

Також, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 , з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків та інших осіб, що можуть бути причетними до вчинення цього кримінального правопорушення та вживати заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що дії ОСОБА_5 мають систематичний характер та були припиненні лише органом досудового розслідування після її затримання, тобто незалежно від її волі. Крім того на даний час ОСОБА_5 є підозрюваною в іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді Центрального районного суду м. Миколаєва, що в сукупності свідчить про можливість підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.

Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчинені тяжкого злочину, враховуючи її майновий стан, а також те, що вчинення злочину супроводжувалося негативним враженням від безладдя та безкарності, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно- політичну ситуацію в державі та проведення бойових дій на території України та визначити заставу у розмірі, що перевищує межі, встановлені статтею 183 КПК України, у сумі 1514000 грн з покладенням на неї певних обов`язків.

У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_7 про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого. Зазначала, що підозра не обґрунтована, а дій, що зазначені у клопотанні слідчим вона не вчиняла, оскільки має бездоганну репутацію.

Захисник підозрюваної ОСОБА_6 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на надуманість та необґрунтованість цього клопотання, а також на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами. Також посилалися і на непомірний розмір застави, що слідчий просив визначити у якості альтернативного запобіжного заходу та з урахуванням характеристики підозрюваної, зважаючи на її благодійну діяльність, просив застосувати до неї більш м`який запобіжний захід, зокрема і домашній арешт чи визначити заставу на рівні визначеному статтею 182 КПК України.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню та скарзі, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12025150000000122 від 22 липня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2025 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною третьою статті 201-2 КК України за фактом незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, під час воєнного стану.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи керівником Благодійної організації «Благодійний фонд» «Крок у майбутнє (код ЄДРПОУ 41767483), у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 22 травня 2024 року отримала на ім`я благодійної організації від благодійної організації «Stiching Caritas Ukraine-Holland», зареєстрованої на території Королівства Нідерландів гуманітарну допомогу, зокрема, у виді дизельного генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, для забезпечення потреб територіальної громади міста Нова Одеса.

Зазначений генератор за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розсідуванням час, проте не пізніше 13 лютого 2025 року, доставлено на територію України та залишено для зберігання за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 травня 2025 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, у тому числі дизельного генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, отриманого БО «БФ Крок у майбутнє» від благодійної організації «Stiching Caritas Ukraine-Holland».

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням про розміщення оголошення про продаж дизельного генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, у груповому чаті з назвою «Складське та торгове обладнання Дніпро» у застосунку «Viber» за ціною 300 000 грн., надавши при цьому останньому фото зазначеного генератору та інформацію про технічні характеристики.

В свою чергу ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_5 08 травня 2025 року розмістив у груповому чаті з назвою «Складське та торгове обладнання Дніпро» у застосунку «Viber» оголошення про продаж дизельного генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, із доданими фото та описом товару.

Побачивши зазначене оголошення про продаж генератору, ОСОБА_9 23 червня 2025 року зателефонував на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений в оголошенні, який належить ОСОБА_8 та під час розмови останній повідомив, що він не є безпосереднім продавцем генератору та надав номер телефону продавця НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Зателефонувавши на номер телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 . ОСОБА_9 повідомив, що цікавиться придбанням дизельного генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, на що ОСОБА_5 повідомила, що перетелефонує пізніше.

Через деякий час ОСОБА_5 зателефонувала на номер телефону ОСОБА_9 з номеру телефону НОМЕР_3 і під час розмови ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_9 придбати генератор «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт, серійний номер 77096, не повідомивши при цьому, що такий генератор є предметом гуманітарної допомоги за 300 000 гривень, на що останній попередньо погодився, зазначивши, що бажає оглянути генератор.

Після неодноразового спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_5 , обумовивши умови, ціну, перевіривши стан генератора, 21 липня 2025 року приблизно об 11 год 15 хв. ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, прибувши за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, місто Нова Одеса, вулиця Бузкова 22, зустрівся з ОСОБА_5 та в ході зустрічі ОСОБА_5 висунула ОСОБА_9 вимогу про надання грошових коштів у сумі 300 000 грн. за генератор «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт., серійний номер 77096, повідомивши йому про можливість забрати генератор, після чого, ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 , а остання отримала грошові кошти в сумі 300 000 грн. за генератор «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт, серійний номер 77096, який є предметом гуманітарної допомоги.

Тим самим, ОСОБА_5 , під час воєнного стану, здійснила продаж ОСОБА_9 , генератору «DYNAF B.V.» потужністю 275/220 кВт, серійний номер 77096, який є предметом гуманітарної допомоги, та середня ринкова вартість якого станом на 02 липня 2025 року становить 630 709 грн., що відповідно до примітки до статті 201-2 КК України є значним розміром.

Зі змісту повідомлення про підозру від 22 липня 2025 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, а саме у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, під час воєнного стану, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України їй вручена.

Слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй діяння, що може містити ознаки злочину, в якому вона підозрюється.

Наявність підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням УСР в Миколаївській області ДСР НПУ про виявлене кримінальне правопорушення; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НПУ на виконання доручення слідчого, в якому вказані особи причетні до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 та ін.; протоколом огляду від 05 червня 2025 року, згідно якого виявлено оголошення, щодо продажу товарів гуманітарної допомоги; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25 червня 2025 року, 26 червня 2025 року, 14 липня 2025 року; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 21 липня 2025 року, в якому наявне листування про обставини вчиненого кримінального правопорушення; висновком експерта №137-0161 від 13 лютого 2025 року, за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, що свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, що в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.

Слідчим суддею враховується те, що за рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

З огляду на заперечення підозрюваної та захисника, що надані ними в судовому засіданні, слід роз`яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України.

Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрювана перебуваючи на свободі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Про наявність існування ризику, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини третьої статті 201-2 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваній злочину, зокрема його організація, керування ним, чіткий намір вчинення злочину, залучення до злочину широкого кола осіб, корисливий мотив, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Також слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як наразі проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних підозрюваної ОСОБА_5 та інших причетних осіб, оскільки під час проведення обшуків не відшукано та не вилучено всіх необхідних документів, та місцезнаходження яких на даний час встановлюється. ОСОБА_5 , в силу своїх повноважень як керівника благодійного фонду, матиме можливість вчинити дії направленні на знищення чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що додані до клопотання матеріали кримінального провадження містять справжні анкетні дані які сприяли викриванню ОСОБА_5 , що може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти цих осіб до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваної.

В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, на думку слідчого судді свідчать ті обставини, що дії ОСОБА_5 мають систематичний характер, а також те, що основним видом її діяльності є діяльність, пов`язана з наданням благодійної допомоги та використанням ресурсів, що доступні благодійним організаціям.

При цьому слушними є доводи органу досудового розслідування, що ОСОБА_5 на даний час є обвинуваченою в іншому кримінальному провадженні, за вчинення дій пов`язаних із використанням ресурсів, що доступні благодійним організаціям в межах якого тривалий час перебувала під вартою, та після звільнення з під варти належних висновків не зробила та вчинила дії, що мають ознаки іншого кримінального правопорушення.

Зазначені обставини у сукупності вказують на схильність ОСОБА_5 на вчинення дій, направлених на збагачення в умовах воєнного стану, що вказує на досить низький та викривлений рівень її громадянської свідомості.

З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м`які (особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 , а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрювана ОСОБА_5 заміжня, має місце проживання, місце роботи, що вказує на наявність у неї певної міцності соціальних зв`язків. Разом з тим, враховуючи характер вчинення інкримінованих їй правопорушень, їх корисливий мотив, також те, що інкриміновані дії вчинено у період воєнного стану, розмір вигоди, яка отримана підозрюваною від вчинення протиправних дій, то вказані обставини значно посилюють встановлені слідчим суддею ризики.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на встановлені слідчим суддею, застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання встановленим ризикам та виконання підозрюваною процесуальних обов`язків належним чином, у зв`язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке їй загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено.

За такого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред`явленого їй обвинувачення, зможе забезпечити виконанню підозрюваною ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також з урахуванням того, що інкриміновані дії вчинено у період воєнного стану, а вчинення протиправно караних дій могло бути вчинено з використанням інструментів які направленні на пом`якшення умов для осіб, що здійснюють волонтерську та благодійну діяльність.

За досліджених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.

Абзац 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено статтею 177 КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, суд зважує з однієї сторони достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а з іншої неможливість завідомої непомірності застави для особи.

Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

При визначенні розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб життя підозрюваної, зокрема наявність у неї на праві власності нерухомого майна; значний оборот грошових коштів від здійснення нею протиправної діяльності, що на думку слідчого судді вказує на те, що визначення застави у межах частини п`ятої статті 182 КПК України не матиме належного гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, слідчий суддя враховує основну роль підозрюваної у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, а також той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, а сума коштів, отримувана нею від здійснення її протиправної діяльності є досить значною, через що, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про можливість застосування до підозрюваного застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи встановлені слідчим суддею обставини, щодо майнового стану підозрюваного, способу її життя, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, розмір шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків на рівні 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу 2 частини третьої статті 1836 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21 липня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 була затримана 21 липня 2025 року о 17.08 годині.

З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту її фактичного затримання, тобто з 21 липня 2025 року.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 195, 196, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 18 вересня 2025 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 999 240 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрювана звільняється з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на строк до 18 вересня 2025 року включно на підозрювану ОСОБА_5 , наступні обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із міста Нова Одеса Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрювану ОСОБА_5 про наслідки невиконання покладених обов`язків, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 30 липня 2025 року через перебування судді в нарадчій кімнаті в іншій справі.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10