Постановление суда № 129011678, 17.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29170/25

Провадження № 1-кп/761/3700/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, в обґрунтування яких зазначив, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину та зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинувачених переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, зміна або скасування обвинуваченим запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останніх. На підставі викладеного, прокурор просить продовжити ОСОБА_3 та ОСОБА_3 запобіжні заходи у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Крім того, просить продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, в обґрунтування клопотання зазначив, що остання обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину та зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченої переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, зміна або скасування обвинуваченій запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останньої.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість існування ризиків, вказаних прокурором у клопотанні, та просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість існування ризиків, вказаних прокурором у клопотанні, та просили застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту просили залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість існування ризиків, вказаних прокурором у клопотанні, та просили застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, доводи сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред`явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

Так, як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, суд зазначає наступне.

Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також ОСОБА_3 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зазначити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.

Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, в яких ОСОБА_3 обвинувачується, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що вчинений з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, крім того, обвинувачений не працевлаштований, не має заробітку та постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень чи вчинення іншого. Вказане свідчить про антисоціальну спрямованість особи та її схильність до вчинення кримінальних правопорушень та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Отже, підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.

Окремо слід зазначити, що суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді особистого зобов`язання, про що клопотав захисник, суд не вбачає.

Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 липня 2025 року.

З огляду на зазначене, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суспільну небезпеку інкримінованих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 14 вересня 2025 року, включно.

Визначаючи питання щодо розміру застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов`язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу обвинуваченого на хід судового розгляду, суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід залишити попередній - у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на момент обрання запобіжного заходу становив 242240 грн, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред`явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

Так, як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, суд зазначає наступне.

Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також ОСОБА_3 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зазначити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.

Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_3 обвинувачується, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що вчинений з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, крім того, обвинувачений не працевлаштований, не має заробітку та постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень чи вчинення іншого. Вказане свідчить про антисоціальну спрямованість особи та її схильність до вчинення кримінальних правопорушень та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Отже, підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.

Окремо слід зазначити, що суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, про що клопотав захисник, суд не вбачає.

Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 липня 2025 року.

З огляду на зазначене, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суспільну небезпеку інкримінованого злочину у сфері незаконного обігу психотропних речовин, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 14 вересня 2025 року, включно.

Визначаючи питання щодо розміру застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов`язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу обвинуваченого на хід судового розгляду, суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід залишити попередній - у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на момент обрання запобіжного заходу становив 242240 грн, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується.

Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв`язку з цим остання усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також ОСОБА_5 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на її користь чи відмови від надання показань з метою уникнення нею кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зазначити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.

Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, в яких ОСОБА_5 обвинувачується, оскільки остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що вчинений з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, крім того, обвинувачена не працевлаштована та не вживає заходів для пошуку роботи чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу, не має заробітку та постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати її до продовження вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень чи вчинення іншого. Вказане свідчить про антисоціальну спрямованість особи та її схильність до вчинення кримінальних правопорушень та необхідність застосування до неї суттєвих заходів процесуального примусу.

На підставі викладеного, враховуючи, що підстави, за яких було застосовано до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, на строк 2 місяці, тобто до 17 вересня 2025 року, включно, з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, та які будуть пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченої, та забезпечить виконання обвинуваченою, покладених процесуальних обов`язків, визначених частиною 5 ст.194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 14 вересня 2025 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року у справі № 761/29170/25.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов`язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання, покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 14 вересня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року у справі № 761/29170/25.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов`язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання, покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченій залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, на строк 2 місяці, тобто до 17 вересня 2025 року, включно.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 17 вересня 2025 року, включно.

Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченої ОСОБА_5 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання останньої.

При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченою місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у виді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров`я в умовах воєнного стану.

У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченій ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останньої в укритті.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_7 .

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 22 липня 2025 року о 08 годині 15 хвилин.

Суддя ОСОБА_1