Постановление суда № 128960422, 03.07.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/96/2025

Справа № 359/2683/25

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі : Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа : Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ :

01 липня 2025 року виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Пацкан М. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київська область із заявою про забезпечення позову, якою просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220883200:03:001:0655 площею 15,3567 га та 3220883200:03:001:0654 площею 11,0098 га, які розташовані на території Бориспільського району та належать ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтованотим,що Бориспільськоюокружною прокуратуроюпред`явлено позовнузаяву вінтересах державив особіБориспільської РДАдо ОСОБА_1 про витребуванняземельної ділянки.Ухвалою Бориспільськогоміськрайонного судуКиївської областівід 24березня 2025року відкритопровадження увказаній справіза №359/2683/25,провадження №2/359/2177/2025.Установлено,що напідставі державногоакту серіїЯГ №779378від 02лютого 2010року,Товариством зобмеженою відповідальністю«Логістик -Сервіс 1»оформлено правовласності наземельну ділянкуіз кадастровимномером 3220883200:03:001:0164загальною площею26,3665га дляведення підсобногосільського господарства,розташовану уадміністративних межахГірської сільськоїради Бориспільськогорайону Київськоїобласті.Підставою оформленнядержавного актує договіркупівлі -продажу земельноїділянки від23грудня 2009року за№ 3896ВММ 077127,ВММ 077128,укладений міжТОВ «Шанні»та ТОВ«Логістик -Сервіс 1».Відповідно умовданого договору,покупець ТОВ«Логістик -Сервіс 1»прийняло увласність земельнуділянку площею79,8690га ізкадастровим номером3220883200:03:001:0006та цільовимпризначенням дляведення підсобногосільського господарства,яка належалапродавцю -ТОВ «Шанні»на підставідержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯЗ№ 348164від 12березня 2009року.На державномуакті серіїЯЗ №348164,в своючергу,зазначено відміткупро перехідправа власностіна земельнуділянку ізкадастровим номером3220883200:03:001:0006до ТОВ«Шанні»,на підставідоговору купівлі-продажуземельної ділянкивід 13грудня 2009року за№ 3662(ВММ077353),укладеного міжТОВ «ГРЄАДА ІНВЕСТМЕНТ»та ТОВ«Шанні».Підставою видачідержавного актусерії ЯЗ№ 348164від 12березня 2009року ТОВ«ГРЄАДА ІНВЕСТМЕНТ»,є протоколзагальних зборівзасновників №18від 02грудня 2008року.Приватним виконавцемвиконавчого округуміста КиєваКорольов М.А.діючи відімені боржника-ТОВ «Логістик-Сервіс 1»укладено договіркупівлі -продажу земельноїділянки,на підставіякого земельнуділянку ізкадастровим номером3220883200:03:001:0164придбав ОСОБА_1 .В подальшому,10жовтня 2024року,на підставізаяви ОСОБА_1 від 07серпня 2024року за№2319,земельну ділянкуз кадастровимномером 3220883200:03:001:0164площею 26,3665га розділенона двіземельні ділянки,в наслідокчого утворено:земельну ділянкуз кадастровимномером 3220883200:03:001:0655площею 15.3567га;земельну ділянкуз кадастровимномером 3220883200:03:001:0654площею 11.0098га.Відповідно доінформації зДержавного земельногокадастру проземельну ділянку,право власностіна спірнуземельну ділянкуіз кадастровимномером 3220883200:03:001:0655та 3220883200:03:001:06554,на данийчас,належать ОСОБА_1 .Таким чином,наявність судовогоспору щодоземельних ділянокз кадастровиминомерами 3220883200:03:001:0655площею 15,3567га та3220883200:03:001:0654площею 11,0098га можеспонукати відповідача ОСОБА_1 до вжиттяактивних дійз метоюутруднення абоунеможливлення виконаннярішення судуу вищевказанійсправі,недопущення поверненняземельної ділянкиу власністьдержави.З урахуванням вищевикладеного, є обґрунтовані підстави передбачати ймовірне вчинення відповідачем у даній справі таких дій, що, в свою чергу, унеможливить, за умови задоволення позовних вимог прокурора, повне та реальне поновлення інтересів держави та матиме своїм наслідком необхідність вжиття додаткових заходів представницького характеру.

Дана заява про забезпечення позову, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року, передана на розгляд судді Яковлєвій Л.В.

Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни за№ 9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що в провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. перебуває цивільна справа №359/2683/25 за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі : Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа : Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок.

Однак, доказів перебування вказаної справи у провадженні суду заявником не надано.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто нормаль-ного ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, наведеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі за № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що між сторонами існує спір щодо неправомірного набуття права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220883200:03: 001:0655 та 3220883200:03:001:06554, на даний час, належать ОСОБА_1 ..

Проте, заявник належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову щодо існування ризику реалізації вказаного майна відповідачем під час розгляду справи в суді.

При цьому, із вказаної заяви та приєднаних до неї доказів не вбачається наявність ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження спірного майна.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі : Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа : Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Яковлєва Л.В.