Решение № 128609667, 03.07.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/7170/25

Провадження №2/712/3124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути: заборгованість за Договором позики №2688722 у сумі 16060,50 грн., з яких 9823,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 1237,50 грн. заборгованість за відсотками, 5000,00 грн. заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою та стягнути витрати на сплату судового збору.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 01 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2688722, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти у сумі 10000,00 грн.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №35 від 28.10.2024 до Договору факторингу №14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №2688722 в сумі 16060,50 грн., з яких 9823,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1237,50 грн. заборгованість за відсотками, 5000,00 грн. заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 03 липня 2025 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред`явив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 01.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2688722, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю проценти від суми позики (п. 1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору визначено суму позики 10000,00 грн., строк позики 15 днів, процентну ставку (базову)/ день 0,825% (фіксована).

Умовами договору визначено дату надання позики 01.06.2024, дату повернення позики (останній день) 16.06.2024, денну процентну ставку/день 0,825%, процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%, пеню 2,70%, орієнтовну реальну річну процентну ставку 1609,87%, орієнтовну загальну вартість позики 11237,50 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

У розділі «Визначення термінів, що використовуються у даному Договорі» зазначено, що «Боржники позичальники Клієнта, яким Клієнт надав Позику, тобто які мають зобов`язання перед Клієнтом згідно з Договорами Позики, щодо основної суми боргу (кредиту), плати за кредитом (плати за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, а також будь-які представники Боржника, повірені, правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов`язок виконати (повністю або частково) зобов`язання щодо сплати заборгованості замість Боржника.

Згідно з п. 1.1. указаного договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконаннязобов`язань заякою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2. договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Позивачем не додано до позовної заяви ані акту прийому-передачі реєстру боржників, ані самого реєстру боржників або витягу з нього.

Судом дослідженадодаткова угода№42від 28жовтня 2024року додоговору факторингу№14/06/21від 14червня 2021року таакт прийому-передачіреєстру боржників№35від 28жовтня 2024року,у якомузазначено,що «Клієнтпередав,а Факторприйняв РеєстрБоржників №35від 28жовтня 2024року кількістю3262, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.».

Зазначені додаткова угода №42 та акт прийому-передачі реєстру боржників №35 не містять інформацію про вимоги і перелік боржників.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Так, судом встановлено, що договір позики №2688722 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений 01.06.2024, тоді як договір факторингу №14/06/21 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на який посилається позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , був укладений 14.06.2021 майже за три роки до укладення договору позики №2688722 від 01.06.2024, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

Крім того, умовами договору факторингу передбачена передача грошових вимог, строк виконання яких настав.

За таких обставин передати право вимоги за зобов`язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу неможливо. А тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 у ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу від 14.06.2021 набуто не було.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло прав первісного кредитора, а отже не має права пред`являти свої вимоги за договором позики №2688722, укладеним 01.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Додаткова угода між ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №42 від 28.10.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 про передачу прав вимоги згідно реєстру боржників №35 від 28 жовтня 2024 року не містить ані суми переданих прав вимоги, ані ціни продажу.

Із з`ясованого змісту даної Додаткової угоди №42 від 28.10.2024 до Договору факторингу №14/06/21, вбачається, що її сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та Додаткової угоди №42 від 28.10.2024, в цих договорах не вказано.

Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором позики №2688722 наданий позивачем витяг з Реєстру боржників №35 від 28.10.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до нового кредитора, починаючи ще 14.06.2021, а сам договір позики №2688722 був укладений 01.06.2024, тобто майже через три роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Указане свідчить, що предметом договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за взагалі неіснуючим на той час договором позики №2688722 від 01.06.2024, що, в свою чергу, виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за цим договором.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, в останньому не вказано.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2688722 від 01.06.2024 від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозову Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: О.С. Стеценко