Решение № 128585991, 02.07.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.07.2025

Справа №497/1262/25

Провадження №2/497/944/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором № 0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 року у розмірі 26 377,94 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.04.2018 року між АТ «ОТП Банк» (надалі - Банк, Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) було укладено Заява-анкета про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк" №0260/980/021392993/1 (надалі - Договір, Заява-Анкета) від 12.04.2018, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку.

Відповідно до Договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018, та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, на підтвердження чого Позичальником було власноруч підписано Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Згідно з умовами вказаного договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки. На картковий рахунок Вих. № ПЗ-3264306845-052025 від «05» травня 2025 р.

Згідно з умовами вказаного договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки. На картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий за заявою Відповідача, було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з випискою з карткового рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 16 600,00 грн.

20.09.2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі - Позивач, Фактор) було укладено Договір Факторингу №01.02-24/24 (копію як доказ надаємо). Відповідно до Розділу 1 згаданого Договору Факторингу Акціонерне Товариство «ОТП БАНК» відступило (передало) ТОВ «Свеа фінанс» Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Правами Вимоги, що належали АТ «ОТП Банк», і стало кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і Боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості.

В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «Свеа фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк» за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 р.

Новий Кредитор жодних нарахувань за Договором з моменту набуття права вимоги не здійснював.

Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за картковим рахунком за Договором №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 року загальна заборгованість становить 26377,94 гривень, з яких: - заборгованість по тілу кредиту - 16600 грн.; -заборгованість по відсотках і комісії - 9777,94 грн.; -пеня - 0,00 грн.

Зазначене стало підставою звернення до суду.

Ухвалою від 02.06.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 02.07.2025 року оо 14:00 годині (а.с.101), про що повідомлено сторонам по справі (а.с.104).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання 02.07.2025 року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлявся згідно вимог чинного законодавства, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с.94);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.102), до суду повернулось поштове повідомлення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.105-106).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1431372 від 02.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.100).

Згідно ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч.2).

У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «Адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч.8 ст.128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.94), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 12.04.2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-анкета про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк" №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 (а.с.8), що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку.

Відповідно до Договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018, та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, на підтвердження чого Позичальником було власноруч підписано Заява-анкета про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк". №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Згідно з умовами вказаного договору, АТ «ОТП БАНК» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.

На картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий за заявою Відповідача, було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку. Заява-анкета про надання банківських послуг АТ ОТП Банк передбачає, що розмір процентної ставки, вказаний у відповідній Заяві-анкеті та погоджений з Позичальником, становить: 5% в місяць.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Згідно з випискою з карткового рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 16600,00 грн. (а.с.41-67).

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором у зв`язку із використанням кредитного ліміту, відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за картковим рахунком шляхом поповнення цього рахунку у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості.

За час користування картковим рахунком (за інформацією від Банку) відповідач здійснив поповнення рахунку на загальну суму 330 841,02 грн (враховуючи те, що кредитний ліміт могло бути повністю/частково використано і погашено кілька разів підряд). Останній платіж відповідачем здійснено 03.01.2023 на суму 6000,00 грн. Таким чином, сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.41-67).

Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Таким чином сума заборгованості по кредиту та процентам у строк, передбачена договором, Відповідачем погашена не була, чим він суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

20.09.2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (надалі - Позивач, Фактор) було укладено Договір Факторингу №01.02-24/24 (копію як доказ надаємо). Відповідно до Розділу 1 згаданого Договору Факторингу Акціонерне Товариство «ОТП БАНК» відступило (передало) ТОВ ««Свеа фінанс» Права Вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло Правами Вимоги, що належали АТ «ОТП Банк» і стало кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і Боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості(а.с.68-73).

За Договором Факторину ТОВ «Свеа фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк» за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 р. до договору факторингу №01.02-24/24 було складено 2 (два) Реєстри боржників: Реєстр Боржників №1 і Реєстр Боржників №2.

Новий Кредитор жодних нарахувань за Договором з моменту набуття права вимоги не здійснював. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на 29.09.2024 заборгованість за картковим рахунком за Договором №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 року становить 26 377,94 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту - 16600 грн.; - заборгованість по відсотках і комісії - 9777,94 грн.; пеня - 0,00 грн.

На підтвердження вищенаведеного позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 (а.с.14-40).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного варто дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд звертає увагу, що відповідач не оскаржує факт укладання даного договору, не оскаржує умови кредитування, та не заперечує отримання кредитних коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Дані обставини доказуванню не підлягають оскільки визнаються відповідачем, і суд приймає до уваги позицію відповідача в цій частині як цілковите визнання договірних відносин.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

З частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України вбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі N 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Тлумачення ч.2 ст.516, ст.517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі N 2-2035/11 (провадження N 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі N 6-979цс15).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Статтею 629 ЦПК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачем ОСОБА_1 умови договору, який нею був підписаний за допомогою електронного підпису, належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника на погашення заборгованості за кредитом, проценти за його користування.

За таких обставин, у ТОВ «Свеа Фінанс», як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Водночас, відповідачем не надано доказів сплати заборгованої первісному кредитору або позивачу. Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 указав, що «при вирішенні цивільних справ судами ураховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Як вказав Верховний Суд у Постанові від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження заборгованості позивач як фактор, до якого перейшло право вимоги, надав розрахунки заборгованості за кредитними договорами, договорами позики, які разом зі змістом самих договорів підтверджують виникнення заборгованості з боргових зобов`язань та їх розмір, отже, є належними доказами на підтвердження наявності заборгованості, проте відповідач вказані розрахунки не спростував та власних не надав. За наведеного, в суду відсутні підстави вважати надані позивачем розрахунки заборгованості неналежними чи недостовірними.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору 2422.40 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області від 15.10.2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»: ЄДРПОУ 37616221, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6

заборгованість за Договором №0260/980/021392993/1 від 12.04.2018 року станом на 29.09.2024 року у розмірі 26 377,94 гривень (двадцять шість тисяч триста сімдесят сім гривень 94 копійки), що складається з наступного:

- заборгованість по тілу кредиту - 16 600.00 гривень;

- заборгованість по відсотках і комісії - 9 777,94 гривень;

та судові витрати в розмірі 2 422.40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач ТОВ "СВЕА ФІНАНС": 03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, ел.пошта: court@svea.ua, тел. 380501789667

Представник позивача Варшавський Костянтин Антонович: 03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4

Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3

Суддя С.В.Кодінцева