Решение № 128289316, 20.06.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3500/20

Провадження № 2/638/347/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просить:

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлові приміщення першого поверху №4-1-4-7, загальною площею 59,1 кв.м., у житловому будинку літера «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 838/11- 27/37/8-001 від 06.03.2008 року, заборгованість - 118 563,05 дол.СШАта5 178,07 грн., а саме:

- прострочена заборгованість 74 922,48 дол. США, Прострочена заборгованість по нарахованих % 42 760,26 дол. США;

- безнадійна заборгованість за комісіями 880,31 дол. США;

- безнадійна заборгованість за комісіями 5 178,07 грн., на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Стягнути з Відповідача - на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 - витрати по сплаті судового збору у сумі - 20 845,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.03.2008 року AT «Укрсоцбанк» та фізична особа - громадянин (ка) України яким (якою) є - ОСОБА_2 , (надаліза текстом-Відповідач), уклали кредитний договір № 838/11-27/37/8-001 (надані за текстом - Кредитний договір).

Внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є AT «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» виникає у AT «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Кредитор) зобов`язується надати Відповідачеві (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 62 860,00 дол.США.

Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві, кредит.

В свою чергу, Відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 11.02.2020 р. має заборгованість:

Прострочена заборгованість 74 922,48 дол.США,

Прострочена заборгованість по нарахованих % 42 760,26 дол.США,

Безнадійна заборгованість за комісіями 880,31 дол.США.,

Безнадійна заборгованість за комісіями 5 178,07 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (додається).

Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором від 06.03.2008 року між Кредитором та Іпотекодавцями, якими є - ОСОБА_2 , (надалі за текстом - Іпотекодавець, Третя особа, укладено Іпотечний договір № 838/12-27/37/8-001, надалі за текстом - Іпотечний договір, відповідно до якого останні передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме:

нежитлові приміщення першого поверху №4-1-4-7, загальною площею 59,1 кв.м., у житловому будинку літера «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2019 року, вищезазначений предмет іпотеки належить ОСОБА_1 .

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст. 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, враховуючи вищезазначене іпотекодавцем є: ОСОБА_1 .

Отже, всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, перейшли і до ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків:

у випадку невиконання основного зобов`язання;

у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Договору іпотеки;

у інших випадках передбачених законодавством України.

Відповідно до Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься у Іпотечного договору або на підставі окремого договору, який може бути укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою від 03.04.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

09.06.2020, відповідачем подано через канцелярію суду письмові пояснення, якими вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Дзержинський районний суд міста Харкова вже виносив рішення про той самий предмет і з тих самих підстав за аналогічною позовною заявою, та відновив права позивача ще у 2011 році.

Встановлено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору - AT „Укрсоцбанк 15.04.2010 року вже звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно рішення цього суду (справа №2- 801/2011 від 24.03.2011 року ) ПАТ «Укрсоцбанк» набув права, на продаж предмета іпотеки у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Даний факт підтверджується ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.07.2014 року по справі 638/11628/14-ц.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. по справі № Б-39/141-10 ФО-П ОСОБА_2 була визнана банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута. З Ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Шершнем Ю.С., якого зобов`язано в строк до 22.05.2010 р. виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області, по справі № Б- 39/141-10 задоволено клопотання ліквідатора, зобов`язано приватного нотаріуса зняти заборону відчуження об`єкту нерухомого майна та вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання постанови та ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-39/141-10, ліквідатором Шершнем Ю. С. 19.01.10 було здійснено продаж нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення відкритих торгів, у зв`язку з чим було укладено договір купівлі-продажу з переможцем торгів - ОСОБА_3 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом.

21.01.11 ОСОБА_3 продав дані приміщення ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом.

Таким чином, іпотека у спірних правовідносинах припинилася, оскільки вищевказані нежитлові приміщення були відчужені ліквідатором шляхом проведення відкритих торгів в процесі проведення ліквідаційної процедури.

Виходячи з викладеного, під час посвідчення договору купівлі-продажу від 19.01.10 обтяжень щодо зазначеної квартири не існувало.

Даний факт свідчить про те, що іпотека є припиненою, звернення стягнення на предмет іпотеки вже відбулось, а відтак у позивача відсутнє право на повторне звернення на предмет іпотеки.

Вказана правова позиція у повному обсязі підтверджується в дзеркальних справах за участю ОСОБА_2 :

- рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.04.12 року по справі №2-6510/11, яке залишено в силі Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ;

- ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2013 року по справі № 638/14488/13-ц.

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положення Закону № 2343- XII не передбачають.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону № 898-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 січня 2019 року по справі № 904/9583/17.

Відповідач ОСОБА_1 заявляє про застосування строків позовної у давності до позовної заяви AT «Альфа-Банк» (правонаступник AT «Укрсоцбанк») від 26.02.2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в дзеркальних справах за участю ОСОБА_2 , а саме в:

- постанові Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року по справі № 619/865/18;

- постанові Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2018 року, по справі № 643/12998/16-ц.

Не пізніше 2014 року позивач знав про порушене своє право, як іпотекодержателя, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності.

Даний факт підтверджується ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.07.2014 року по справі 638/11628/14-ц.

Оскільки ч. 1 ст. 261 ЦК України пов`язує початок перебігу позовної давності не тільки з днем, коли особа довідалась про порушення свого права, а і з часу, коли вона могла довідатись про порушення такого права, до вимог заявлених позивачем підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Таким чином строк позовної давності, щодо вимог позивача сплив у 2017 році, однак позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав у 2020 році, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

08.07.2020 відповідачем подано через канцелярію суду письмові пояснення, якими вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Дзержинський районний суд міста Харкова вже виносив рішення про той самий предмет і з тих самих підстав за аналогічною позовною заявою, та відновив права позивача ще у 2011 році.

Встановлено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору - AT „Укрсоцбанк 15.04.2010 року вже звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно рішення цього суду (справа №2- 801/2011 від 24.03.2011 року) ПАТ «Укрсоцбанк» набув права, на продаж предмета іпотеки у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Даний факт підтверджується заочним рішенням Дзержинського районногосуду м.Харкова від24.03.2011року (отримано поштою 30.06.2020, додається).

15.11.2021,представником позивачаподано черезканцелярію судупояснення,в якомупосилається нате,що відповіднодо правовоїпозиції ВСУу постановівід 13.03.2017р.у справі№ 6-224цс17зазначено: Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконання, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняті кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Звернення стягненняна предметіпотеки повиннезадовольнити вимогикредитора і основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язанні що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010р. по справі №Б-39/141-10 її було визнано банкрутом та скасовані усі заборони щодо відчуження усього майна, що належало ОСОБА_2 .

Але, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.201 вищевказану постанову від 22.11.2010 р. було скасовано, а провадження у справі припинено через відсутність у банкрута ознак неплатоспроможності.

Але в період між постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2010 по справі №Б-39/141-10 та Постановою Харківського апеляційного господарського суду 17.08.2011 р. спірна квартира було продана Відповідачу по цієї справі.

Оскільки квартира була продана в процесі банкрутства, яке потім було скасовано, зазначена квартира повинна була бути повернута ОСОБА_2 але відповідач цього не зробив, тому Позивач подав позов до Дзержинського районного суду м. Харкова, про визнання договору купівлі - продажу недійсним. Єдиним документом по справи № 638/11628/14, щодо визнання правочину недійсним, є ухвала про забезпечення доказів.

Ухвалою від 16.01.2023, клопотання представника позивача задоволено, змінено назву позивача по цивільній справі за позовною заявою АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, закрито.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, матеріали справи місять заяву, якою просила розглянути справу за їх відсутності.

Відповідача в судове засідання не з`явилася, про розгляд повідомлялась, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд повідомлялась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог частини першої третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд враховує, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З метою недопущення надмірної тривалості судового провадження, правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

06.03.2008 року AT «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , уклали кредитний договір № 838/11-27/37/8-001.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Кредитор) зобов`язується надати Відповідачеві (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 89800,00 дол.США.

Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві, кредит.

На виконання постанови та ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-39/141-10 в рамках процедури банкрутства, ліквідатором Шершнем Ю.С., 19.01.10 було здійснено продаж нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення відкритих торгів, у зв`язку з чим було укладено договір купівлі-продажу з переможцем торгів - ОСОБА_3 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом.

21.01.11 ОСОБА_3 продав дані приміщення ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом.

Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалено рішення, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору - AT „Укрсоцбанк 15.04.2010 року звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно рішення суду (справа №2- 801/2011 від 24.03.2011 року), ПАТ «Укрсоцбанк» набув права, на продаж предмета іпотеки у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Даний факт підтверджується заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.03.2011 року.

Представником позивача не спростовано того факту, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.03.2011 року, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлові приміщення першого поверху №4-1-4-7, загальною площею 59,1 кв.м., у житловому будинку літера «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 838/11- 27/37/8-001 від 06.03.2008.

Окрім того, представник позивача вказує в своїх поясненнях, що Позивач подав позов до Дзержинського районного суду м. Харкова, про визнання договору купівлі - продажу недійсним і єдиним документом по справи № 638/11628/14, щодо визнання правочину недійсним, є ухвала про забезпечення доказів, натомість доказів звернення з позовом та на якій стадії вказана справа, представником позивача не вказано, доказів суду не надано.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності, судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п`ятої статті 261ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно з частиною другою статті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З пояснень представника позивача вбачається, що він посилається на неналежне виконання зобов`язання.

Представником позивача, як наведено вище, не спростовано, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.03.2011 року, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлові приміщення першого поверху №4-1-4-7, загальною площею 59,1 кв.м., у житловому будинку літера «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 838/11- 27/37/8-001 від 06.03.2008, відомостей про те, що заочне рішення скасовано або не виконується учасниками, суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 зазначено, що необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та у зв`язку з пропуском банком позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

З урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20.06.2025 року.

Сторони та інші учасники:

Позивач: АТ «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя: Д.М.Цвіра