Решение № 128239229, 13.05.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Справа № 915/901/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Спортек,

про: стягнення заборгованості у розмірі 81759,32 грн, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01-09/1618 від 26.07.2024 (вх.№9123/24 від 29.07.2024), в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Спортек заборгованість у загальному розмірі 81759,32 грн, з якої: 78311,49 грн - основний борг (заборгованість за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно нараховано відповідачу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплата), 325,61 грн - пеня, 1517,07 грн - збитки від інфляції та 1605,15 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 - справу №915/901/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2024.

24.09.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 23.09.2024 (вх.№11426/24), в якій він просить суд надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, зробити копії з матеріалів, з метою надання відповідно заперечень щодо заявлених позовних вимог та всебічного і повного розгляду справи. Також просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

24.09.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.10.2024.

18.10.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання (відзив) б/н від 17.10.2024 (вх.№12604/24), в якому він виклав свої заперечення на позовні вимоги та просить суд у задоволенні позову відмовити.

21.10.2024 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 18.11.2024.

24.10.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в порядку ст.166 ГПК України б/н від 23.10.2024 (вх.№12900/24), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

18.11.2024 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 11.12.2024.

03.12.2024 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі б/н від 03.12.2024 (вх.№15161/24), в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У зв`язку з плановою відпусткою відповідального представника, просить справу розглядати за відсутності останнього.

Ухвалою суду від 11.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2025.

20.01.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.02.2025.

10.02.2025 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 10.02.2025 (вх.№2038/25), в якій він повідомив суд, що його представник в даний час перебуває на лікарняному, у зв`язку з оперативним втручанням, строком до 21.02.2025, в підтвердження чого надано лікарняний. Просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

12.02.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 10.03.2025.

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкладено судове засідання на 09.04.2025.

09.04.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 13.05.2025.

17.04.2025 від відповідача до суду надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення №16 від 16.04.2025 (вх.№5850/25), в якій він посилаючись на ст.ст.22, 121, 331 ГПК України, внаслідок скрутного фінансового стану ПрАТ Спортек, просить суд при винесенні рішення щодо стягнення боргу, розстрочити його та затвердити такий графік виконання судового рішення строком на 1 рік на заборгованість у сумі 81759,32 грн рівними частинами у сумі 6813,28 грн (31.05.2025 по 30.04.2026).

29.04.2025 від відповідача до суду надійшли доповнення до заяви про розстрочку виконання судового рішення №16/2 від 28.04.2025 (вх.№6492/25), в яких він зазначив, що у товариства відповідача все ще мається заборгованість за вартість обсягу теплової енергії розподіленої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку №64А по вул.Шевченко в м.Миколаєві, в зв`язку з чим звернулось до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення. Відповідач просить суд при винесенні рішення щодо стягнення боргу, розстрочити його та затвердити такий графік виконання судового рішення строком на 1 рік на заборгованість у сумі 81759,32 грн рівними частинами у сумі 6813,28 грн (31.05.2025 по 30.04.2026). Враховуючи скрутний фінансовий стан, ПрАТ Спортек звернулось до ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, з проханням провести реструктуризацію боргу (поточного опалювального сезону), яка з боку товариства була погоджена, про що свідчить украдений Договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, укладений 24.04.2025. Отже, враховуючи зазначену ситуацію, відповідач просить суд задовольнити заяву товариства про розстрочення сплати заборгованості за вищевказаним рішенням суду.

05.05.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 05.05.2025 (вх.№6762/25), в якій він зазначив, що відповідачем запропоновано заявлену суму основного боргу разом зі штрафними санкціями (загальна сума: 81759,32 грн, з якої: 78311,49 грн - основний борг; 1517,07 грн - інфляційні втрати; 1605,15 грн - 3% річних; 325,61 грн - пеня) розстрочити на 12 місяців пропорційно. У відповідача при множені щомісячного платежу 6813,28 грн на 12 місяців виходить 81759,36 грн. Це більше на 4 коп. та без судового збору у розмірі 3028,0 грн. Позивач не заперечує щодо самої розстрочки, але пропонує інший графік та разом із судовим збором, який було сплачено позивачем при подачі позову. Позивач пропонує наступний графік: всього на суму 84787,32 грн (81759,32 грн сума позову + 3025,0 грн судовий збір) на 12 місяців рівними частинами, а саме: до 31.05.2025 - 7787,32 грн; до 30.06.2025 - 7000,0 грн; до 31.07.2025 - 7000,00 грн; до 31.08.2025 - 7000,0 грн; до 30.09.2025 - 7000,0 грн; до 31.10.2025 - 7000,0 грн; до 30.11.2025 - 7000,0 грн; до 31.12.2025 - 7000,0 грн; до 31.01.2026 - 7000,0 грн; до 28.02.2026 - 7000,0 грн; до 31.03.2026 - 7000,0 грн; до 30.04.2026 - 7000,0 грн.

13.05.2025 від позивача до суду надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи б/н від 13.05.2025 (вх.№7232/25), в якому повідомив суд, що у звязку з воєнним станом на всій території України представник позивача не має можливості буди присутнім на судовому засіданні. З урахуванням останньої заяви про не заперечення щодо розстрочки за варіантом позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 13.05.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до відомостей №387676986 з Державного реєстру речових прав об`єктом відповідача є нежитлові приміщення магазину №14 загальною площею 667,3 кв.м.

Відповідач є власником нежитлових приміщень, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав.

Нежитлове приміщення відповідача знаходиться в централізованої системі житлового будинку вул.Шевченка, 64а, що вбачається з Інформаційної довідки №338423492.

Витяг з державного реєстру зроблено по вул.Шевченка, 64А, в складі якого знаходяться нежитлові приміщення магазину №14 ПрАТ Спортек з індивідуальною адресою Шевченка, 64 А/4. Відповідно довідки відповідач є власником нежитлового приміщення площею 667,3 м.кв.

Позивач зазначає, що з 01.11.2021 між ним та відповідачем діє Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір), згідно п.1, якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 Договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

Згідно п.4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Пунктом 5 Договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п.8 Договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньогобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п.11 та п.12 Договору).

Відповідно до п.30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з наступних складнових:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст.2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно п.31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 Договору).

Відповідно до п.44 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

У п.45 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Згідно рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022 та №1189 від 08.11.2023, які знаходяться в загальному доступі, вирішено розпочати опалювальні сезони 2022-2023 років та 2023-2024 років на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання відповідно з 09.11.2022 та з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи відповідно з 09.11.2022 та з 14.11.2023 протягом 10 діб, здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м.Миколаєва всіх форм власності. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг. Теплопостачальним підприємствам міста розрахунки вартості наданих послуг виконувати, виходячи з фактичних дат підключення житлових будинків до теплопостачання за даними теплогенеруючих або керуючих компаній.

Відповідно до нарядів від 17.11.2022 та від 22.11.2023 у опалювальних сезонах 2022-2023 років та 2023-2024 років нежитлове приміщення, які знаходиться в м.Миколаєві за адресою вул.Шевченка, 64А/4 підключено до системи централізованого опалення.

Рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 вирішено закінчити опалювальні сезони 2022-2023 років та 2023-2024 років відповідно з 24.03.2023 та з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій. Теплопостачальним підприємствам і споживачам тепла виконати відключення тепла в технологічній послідовності та з урахуванням експлуатаційних вимог не пізніше 5-денного терміну з дати прийняття таких рішень.

На підтвердження суми боргу позивач надав суду відомості споживання теплової енергії та рахунки на оплату за послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2022 року по квітень 2024 року на загальну суму 78311,49 грн (т.1 а.с.37-54).

Також позивачем до позовної заяви долучено акти наданих послуг за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року (т.1 а.с.37-54).

Вказані рахунки та акти були направлені на адресу відповідача 14.05.2024.

Також, 19.02.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №148-Ю від 19.02.2024 з вимогою про сплату 68663,92 грн боргу.

Від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь на претензію про заборгованість листом б/н від 01.03.2024, в якій відповідач вкотре заперечував про договірні відносини та ухиляється від оплати боргу за теплову енергію витрачену на місця загального користування.

Листом №231-ю від 26.03.2024 позивач роз`яснює вкотре, що умовами публічного типового договору не передбачено особисте підписання сторонами договору в паперовому носії, також надано роз`яснення стосовно особистого сайту відповідача, який розміщено на офіційному веб-сайті Товариства можливо дізнатися про нарахування та стан рахунку, кількість спожитих Гкал та розподілу між споживачами, тощо. В листі надано оборотно-сальдову відомість станом на 01.03.2024.

Відповідачу 14.05.2024 були направлені рахунки №6156 та акти надання послуг №6156 з листопада 2022 року по квітень 2024 включно.

05.07.2024 на адресу позивача надійшов лист вих.№11 від 02.07.2024, яким відповідач вкотре заперечує про існування договірних відносин.

Позивач у позові зазначає, що стосується перерахунку в бік збільшення в вересні 2023 року на суму 24205,77 грн (без ПДВ) пояснив, що: В вересні 2023 року, коли почав працювати Державний реєстр речових прав було з`ясовано, що нежитлові приміщення за адресою вул.Шевченка 64А, які належать на праві власності ПрАТ Спортек, загальна площа дорівнює 667,3 кв.м.

Тому, позивачем у вересні 2023 року було зроблено перерахунок відповідачу в бік збільшення, який включає період нарахування з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Враховуючи той факт, що нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування товариство почало нараховувати лише з 01.11.2022. Це пояснюється тим, що методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно цього, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відповідно до пп.3), 6) п.41 Договору відповідач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. У разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.

Несплата відповідачем суми боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми заборгованості, на яку нараховано збитки від інфляції, 3% річних та пеню.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

За наведеним у пунктах 2, 5 ч.1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії (далі - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (п.13 Правил).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 за №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги;

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни;

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

01.10.2021 на офіційному сайті позивача https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті позивача, як виконавця послуг, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч.5 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Окрім цього, факт надання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, які належать йому на праві власності підтверджуються відповідними рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів та нарядами про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч.11 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі 32,57 грн (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі 15,84 грн (з ПДВ) згідно наказу №473 від 22.09.2021.

Позивач зазначає, що у даному житловому будинку встановлено загальний прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Як вже зазначалось, позивачем на підтвердження надання відповідачу у його нежитлові приміщення послуг з постачання теплової енергії за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року надано рахунки на загальну суму 78311,49 грн.

Матеріали справи не містять доказів щомісячного надіслання позивачем відповідачу рахунків за листопад 2022 року - квітень 2024 року.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав. Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Отже за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 78311,49 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року є обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1517,07 грн збитків від інфляції та 1605,15 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, враховуючи вищенаведене, та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 1517,07 грн збитків від інфляції та 1605,15 грн - 3% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 325,61 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

За умовами ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.ч.1, 2 та 4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до приписів ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 45 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Враховуючи встановлення факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання в частині сплати вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 325,61 грн.

Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано, надання відповідачу у спірний період послуги з теплопостачання на суму 78311,49 грн, та на наявність підстав для стягнення з відповідача 1517,07 грн збитків від інфляції, 1605,15 грн - 3% річних та 325,61 грн пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Судом прийнято до уваги, що відповідач у заяві про розстрочку виконання судового рішення №16 від 16.04.2025 з урахуванням доповнень №16/2 від 28.04.2025 до вказаної заяви, просить суд при винесенні рішення щодо стягнення заборгованості, розстрочити його та затвердити такий графік виконання судового рішення строком на 1 рік на заборгованість у сумі 81759,32 грн на 12 місяців рівними щомісячними платежами (по 6813,28 грн щомісяця).

Позивач у заяві б/н від 05.05.2025 проти розстрочення виконання рішення суду у даній справі не заперечує, однак, запропонував інший графік та з врахуванням судового збору на загальну суму 84787,32 грн (81759,32 грн - сума позову + 3025,0 грн судовий збір) на 12 місяців рівними частинами, а саме: до 31.05.2025 - 7787,32 грн; до 30.06.2025 - 7000,0 грн; до 31.07.2025 - 7000,00 грн; до 31.08.2025 - 7000,0 грн; до 30.09.2025 - 7000,0 грн; до 31.10.2025 - 7000,0 грн; до 30.11.2025 - 7000,0 грн; до 31.12.2025 - 7000,0 грн; до 31.01.2026 - 7000,0 грн; до 28.02.2026 - 7000,0 грн; до 31.03.2026 - 7000,0 грн; до 30.04.2026 - 7000,0 грн.

За приписами ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами ст.331 ГПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі судом прийнято до уваги ступінь вини боржника у виникненні спору.

Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день товариство відповідача перед позивачем все ще мається заборгованість за вартість обсягу теплової енергії розподіленої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку №64А по вул.Шевченко в м.Миколаєві.

Така ситуація склалася у зв`язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами відповідача та укладеними з ними договорами, оскільки починаючи з лютого 2022 року товариство недоотримає майже половину запланованих доходів та несе щоквартальні збитки. Зазначене викликане тим, що значна частина контрагентів з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, покинули територію держави та перестали виконувати свої зобов`язання перед товариством. Крім того, товариство відповідача належно виконує зобов`язання зі сплати заробітної плати та сплати податків до бюджету, що не дає змоги здійснити одночасне погашення заборгованості перед ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, оскільки виручки від на даних послуг не достатньо для задоволення всіх зобов`язань перед контрагентами.

Особливо це стосується зимового періоду, оскільки в даний період збільшуються витрати з постачання комунальних послуг.

Свої зобов`язання товариство неодноразово виконувало шляхом реструктуризації заборгованості за надані послуги, чітко та встановлені договорами строки.

ПрАТ Спортек робить все можливе для погашення заборгованості перед ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, у зв`язку із чим повідомляє суду, що має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок позивача, але на даний час на банківському рахунку відповідача не достатньо грошових коштів повне одночасне погашення боргу, а залишок коштів дозволяє на даний час лише поточно розрахуватися із найманими працівниками та частково розраховуватись з позивачем.

Примусове виконання даного рішення, а саме арешт рахунків тощо, призведе до неможливості виконання зобов`язань не тільки перед позивачем, а ще й перед бюджетом, працівниками та іншими контрагентами, що поставить товариство в ситуацію неможливості виконання зобов`язань взагалі перед всіма учасниками господарських правовідносин.

Відповідач вказує, що враховуючи скрутний фінансовий стан, ПрАТ Спортек звернулось до ПрАТ Миколаївська ТЕЦ з проханням провести реструктуризацію боргу (поточного опалювального сезону), яка з боку товариства була погоджена, про що свідчить украдений Договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, укладений 24.04.2025.

В підтвердження своїх доводів щодо розстрочення виконання рішення суду відповідачем надано копії фінансової звітності малого підприємства відповідача за 2022-2024 роки, довідку про сплату заробітної плати та податків за 2022-2024 роки та копії Договорів про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії №23 за 2023 рік, №16 від 12.04.2024, №50 від 21.11.2024 та №19 від 24.04.2025.

Судом при розгляді заяви також враховано, що відповідач визнає наявність обов`язку сплати боргу, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.

При розгляді заяви судом також взято до уваги, що позивачем не спростовано доводів відповідача та не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не уникає від свого обов`язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що зумовило зменшення показників господарської діяльності відповідача, останній не має можливості виконати рішення суду негайно.

Натомість, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором. Нараховані позивачем та стягнуті на його користь за рішенням суду збитки від інфляції, 3% річних та сума пені, на думку суду, частково компенсують останньому його можливі збитки.

За вказаних обставин, вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить або навіть унеможливить відновлення його господарської діяльності, та виконання в подальшому грошових зобов`язань в тому числі і перед позивачем.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом враховано, що за приписами ст.331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси обох сторін, суд вважає, що фінансовий стан відповідача, ступень його вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем та наявність реальної можливості виконати рішення суду у період відновлення господарської діяльності відповідача, надають суду достатньо підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами починаючи з 31.05.2025 згідно запропонованого графіку позивачем з врахуванням суми заборгованості та суми судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241, 331 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Спортек (54028, м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.244, код ЄДРПОУ 01555208) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966) 78311,49 грн основного боргу, 1517,07 грн збитків від інфляції, 1605,15 грн - 3% річних, 325,61 грн пені та 3028,0 грн судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 у справі №915/901/24 згідно наступного графіка:

- до 31.05.2025 - 7787,32 грн;

- до 30.06.2025 - 7000,0 грн;

- до 31.07.2025 - 7000,0 грн;

- до 31.08.2025 - 7000,0 грн;

- до 30.09.2025 - 7000,0 грн;

- до 31.10.2025 - 7000,0 грн;

- до 30.11.2025 - 7000,0 грн;

- до 31.12.2025 - 7000,0 грн;

- до 31.01.2026 - 7000,0 грн;

- до 28.02.2026 - 7000,0 грн;

- до 31.03.2026 - 7000,0 грн;

- до 30.04.2026 - 7000,0 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 18 червня 2025 року.

Суддя М.В.Мавродієва