Решение № 128100450, 13.06.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/362/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Лепенець К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл",

до відповідача - Приватного підприємства "Хацьки-Агро",

про стягнення 389 593,94 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Кротенко О.С., в порядку самопредставництва, наказ від 14.11.2023 № 72-к, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в режимі відеоконференцзв`язку),

від відповідача - Драченко В.В., адвокат, ордер від 01.05.2025 серія СА № 1120714.

07.04.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" (далі - ТОВ "Гудгрейноіл") з вимогою стягнути з Приватного підприємства "Хацьки-Агро" (далі - ПП "Хацьки-Агро") 389593,94 грн, з яких: 6 892,32 грн - вартість завданих збитків (прямі збитки), 92,90 грн - штрафні санкції у вигляді 3 % річних за користування грошовими коштами Покупця, що не покриті товаром згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, 197 988,56 грн - штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання згідно абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 184 620,16 грн - упущена вигода згідно ст. 22 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 14.04.2025 суд відкрив провадження у справі №925/362/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 08.05.2025 о 15:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

01.05.2025 відповідач подав відзив на позов.

05.05.2025 позивач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 08.05.2025 суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183, п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задовольнив клопотання позивача та відклав підготовче засідання до 29.05.2025 о 15:30.

Суд враховує, що згідно з наданими відповідачем доказами надсилання відзиву, останній доставлено до електронного кабінету позивача 01.05.2025.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. (ч. 4 ст. 166 ГПК України)

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив для позивача строк - протягом десяти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для надання відповіді на відзив.

Отже, строк для подання відповіді на відзив сплив 12.05.2025, проте позивач своїм правом не скористався, відповідь на відзив на позов суду не надав.

Присутні у судовому засіданні 29.05.2025 представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2025 суд на підставі п. 3 ч. 5 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025 о 15:00.

У судовому засіданні 05.06.2025 представниця позивача позовні вимоги підтримала та зауважила, що позивачем помилково визначено положення закону на підставі яких заявлено до стягнення штрафні санкції. Представник відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення прямих збитків та 3 % річних, в решті позову - заперечував.

05.06.2025 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та заслухав промови представників у судових дебатах; оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив час його проголошення 13.06.2025 о 10:45.

13.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.01.2025 між ТОВ "Гудгрейноіл" та ПП "Хацьки-Агро" укладено Договір поставки № 170125/ПШ, відповідно до якого, відповідач зобов`язується поставити, а позивач прийняти та оплатити пшеницю 4-го класу врожаю 2024 року. Позивач покликається на положення п. 3.1. договору та зазначає, що 20.01.2025 здійснив попередню оплату у розмірі 86 % від вартості товару - 6 467 502,72 грн, виходячи із заявленої у договорі кількості товару, тобто від 800 000 кг на підставі виставлених відповідачем рахунків: № 4 від 20.01.2025 на загальну суму 2 820 132 грн, № 5 від 20.01.2025 на загальну суму 2 820 132 грн, № 6 від 20.01.2025 на загальну суму 1 880 088 грн.

Позивач стверджує, що станом на 28.01.2025 відповідач відвантажив позивачу товар у кількості 702 900 кг, однак одне завантажене товаром авто - Renault AI1397РВ/ВА2816XF так і не випустив з території господарства і фактично призупинив відвантаження товару, оскільки вважав, що позивач здійснив оплату у розмірі 100 % вартості товару лише за 688000 кг, а відповідач у свою чергу фактично відвантажив 702 900 кг і тому нібито в позивача перед відповідачем виникла заборгованість. Позивач стверджує, що відповідач фактично відвантажив позивачу товар у кількості 677 980 кг. Виходячи з викладеного позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість і за недопоставлений товар, і за кошти перераховані у якості попередньої оплати від вартості товару, обумовленої договором. Позивач стверджує, що здійснив попередню оплату у розмірі 86 % від загальної вартості товару на загальну суму 6467502,72 грн, а Товару отримав на суму 6 373 310,31 грн, що на 94 192,41 грн менше від суми фактично здійсненої попередньої оплати, а також недопоставлено товар у кількості 162020 кг.

Позивач зауважує, що по спливу строку поставки товару, а саме 31.01.2025 відповідач за власною ініціативою повернув позивачу кошти у сумі 94 192,41 грн з ПДВ - сума, що не була покрита товаром згідно здійсненої попередньої оплати у розмірі 86 % від вартості товару. Таким чином, на думку позивача, відповідач імовірно розуміючи, що позивач націлений звернутися до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження в рамках вчинення відповідачем злочину за ознаками шахрайства стосовно позивача, самостійно повернув суму заборгованості від попередньої оплати не маючи на це жодних підстав, оскільки з боку позивача не направлялися жодні листи на адресу відповідача з проханням повернути залишок коштів, що не покриті товаром. Позивач наголошує, що він неодноразово листами просив здійснити допоставку всього об`єму товару, і тому факт того, що відповідач самостійно повернув суму заборгованості (частину суми від попередньої оплати, непокритої товаром), не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором та відшкодування збитків, штрафних санкцій та упущеної вигоди.

Позивач зазначає, що 04.03.2025 він направив відповідачу Претензію з вимогою відшкодувати вартість завданих збитків, штрафних санкцій та упущеної вигоди спричинених недопоставкою товару у розмірі 345 315,45 грн, а також здійснити допоставку Товару у кількості 162 020 кг Товару з документальним підтвердженням своїх вимог. У відповідь на Претензію позивача, відповідач направив листа від 06.03.2025, яким стверджував, що станом на 29.01.2025 в наявності на складі ПП "Хацьки-Агро" було 70 000 кг пшениці 4 класу урожаю 2024 року. Також в цьому листі відповідач посилався на те, що ніби позивач порушив умови Договору, тим, що не поставив транспортні засоби під завантаження, оскільки поставка Товару відбувалася на умовах EXW, тобто зі складу відповідача. Позивач заперечує такі доводи відповідача та вважає, що відповідач відмовився від продовження виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, на підставі п. 5.1., 5.3., 5.4., 5.9. спірного Договору позивач заявляє до стягнення 6 892,32 грн - вартість завданих збитків (прямі збитки), 92,90 грн - штрафні санкції у вигляді 3 % річних за користування грошовими коштами Покупця, що не покриті товаром згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, 197 988,56 грн - штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання згідно абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач заявляє до стягнення 184 620,16 грн - упущеної вигоди згідно ст. 22 Цивільного кодексу України. В обґрунтування понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди позивач зазначає, що оскільки позивач здійснював закупівлю товару з метою подальшого зберігання та реалізації даного товару за найсприятливішими ринковими цінами на терміналі ТОВ "Тіс-Зерно" (який знаходиться в Морському Торгівельному Порту "Південний"), з яким останній має господарські взаємовідносини за Договором надання стивідорних послуг та експедирування зернових в №210125/ГУД від 21.01.2025, позивач недоотримав прибуток, що спричинений недопоставкою відповідачем Товару.

Позивач повідомляє, що 27.02.2025 він уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) № FWUKR-270225P (далі по тексту - Контракт) з нерезидентом Avvaterra АG на поставку пшениці 3-го та 4-го класу врожаю 2024 року. Згідно умов якого вартість для пшениці 4 класу врожаю 2024 року становила 226 доларів США за 1 тонну. Придбаний у відповідача товар у фактично поставленій кількості 677 980 кг був реалізований Кінцевому покупцю саме за цим Контрактом. Отже позивач вважає, що мав виправдані очікування отримання доходу від реалізації товару у кількості 162 020 кг, якби відповідач допоставив цей об`єм товару.

У відзиві відповідач зазначає, що вимоги ТОВ "Гудгрейноіл" є частково обґрунтованими та визнаються ПП "Хацьки-Агро" щодо стягнення 6 892,32 грн прямих збитків та 92,90 грн трьох процентів річних за користування грошовими коштами, а в решті вимог слід відмовити з огляду на таке.

Щодо стягнення штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідач вказує, що диспозиція вказаної статті ГК України має застереження та застосовується виключно у разі порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Доказів, що вказана поставка пов`язана з виконанням державного контракту чи фінансуванням за рахунок Державного бюджету України або державного кредиту - матеріали справи не містять, а отже застосування штрафних санкцій в розмірі передбаченому ч. 2 ст. 231 ГК України до вказаних правовідносин, на думку відповідача, неможливе.

Щодо заявленого позивачем розміру упущеної вигоди відповідач також заперечує та зазначає, що системний аналіз положень ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Відповідач зауважує, що позивач визначив підставою звернення до суду дії відповідача, які полягали у недопоставці 162 020 кг пшениці 4-го класу врожаю 2024 року, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 184 620,16 грн, які позивач повинен був отримати за реалізацію пшениці від AVVATERRA AG. При цьому, контракт № FWUKR-270225P укладено між позивачем та AVVATERRA AG 27.02.2025, тобто вже після порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем. У п. 3.1 контракту № FWUKR-270225P від 27.02.2025 узгоджено поставку 4 214 910 кг пшениці 4-го класу за ціною 226 доларів США за одну тонну. Згідно митної декларації ЕК10 ДР № 25UA500130004960U7 митну територію України покинуло 4 116 660 кг пшениці 4-го класу. Фактична різниця між визначеною договором та відправленим зерном становить 7 530 кг, а не 162 020 кг згідно обрахунків ТОВ "Гудгрейноіл". Станом на дату виконання Договору № 170125/ПШ від 17.01.2025, за твердженням відповідача, позивач не мав діючих зовнішньоекономічних чи будь-яких інших угод, які б беззастережно, а не гіпотетично, підтверджували реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей). Укладення через місяць контракту № FWUKR-270225P від 27.02.2025, без закладення до кількості поставки за кордон 162 020 кг пшениці 4-го класу, є, на думку відповідача, лише теоретичним обґрунтуванням можливості отримання доходу, але не підставою для його стягнення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

17.01.2025 ПП "Хацьки-Агро" (Постачальник) та ТОВ "Гудгрейноіл" (Покупець) підписали Договір поставки № 170125/ПШ. (далі - Договір)

Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 4-го класу врожаю 2024 року (далі за текстом - "Товар") на умовах, зазначених у цьому Договорі та Додатках до нього, які є невід`ємними частинами даного Договору. Код Товару згідно з УКТ ЗЕД: 1001990000. (п. 1.1. Договору)

Характеристика Товару: пшениця 4-го класу врожаю 2024 року у кількості 800 000 кг (+/- 5 % за вибором Покупця), ціна - 9,40 грн/кг на загальну суму з ПДВ 7 520 000 грн.

Ціна Товару може бути змінена у разі невідповідності Товару вказаним у пункті 1.3 Договору показникам якості за фактом завантаження Товару у транспортні засоби Покупця. В таких випадках остаточною буде вважатись ціна, загальна вартість та кількість Товару, вказані у видатковій(их) накладній(их). (п. 1.2. Договору)

Строк поставки Товару (партії Товару) з 18 січня 2025 року до 30 січня 2025 року включно. (п. 2.1. Договору)

Товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому Договорі, має бути поставлений у строк, встановлений у п. 2.1. цього Договору. У разі поставки Товару окремими партіями його кількість, ціна та загальна вартість вказується у видатковій накладній. (п. 2.2. Договору)

Умови поставки відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (у редакції 2020 р.): EXW - Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Хацьки, вул. Ватутіна, буд. 1/1. У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами "Інкотермс-2020" пріоритет мають умови договору. (п. 2.3. Договору)

Право власності на Товар (партію Товару) переходить від Постачальника до Покупця після розвантаження Товару (партії Товару) у пункті призначення. (п. 2.4. Договору)

Датою поставки Товару є дата фактичного завантаження Товару (партії Товару) в місці призначення. (п. 2.7. Договору)

Підписанням цього Договору Постачальник підтверджує наявність у нього необхідної кількості Товару згідно п. 1.2. та належної його якості відповідно до п. 1.3. цього Договору. (п. 2.12. Договору)

Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку Постачальника за кожну окрему партію у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 86 % (вісімдесят шість) відсотків вартості Товару оплачується Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за датою підписання договору або за фактом завантаження Товару на підставі виставленого рахунку;

- 14 % (чотирнадцять) відсотків вартості Товару (партії Товару) сплачуються Покупцем після розвантаження Товару протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за датою реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної (та/або розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних за умови отримання Покупцем оригіналів документів, зазначених в п.п. 2.5. та скан-копій документів, зазначених в п. 6.14. цього Договору. (п. 3.1. Договору)

За умови, якщо Покупцем була перерахована попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості, останній зобов`язаний на третій день від дати поставки (чи дати, коли мало бути здійснено поставку) повернути Покупцю перераховані останнім кошти за Товар, а також на підставі ст. 693 та 536 Цивільного кодексу України сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві. (п. 5.4. Договору)

Оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором. За невиконання або порушення виконання зобов`язань з постачання Товару згідно умов цього Договору, Постачальник компенсує Покупцеві спричинені ним збитки, у тому числі, неотриманий прибуток, в повній сумі понад штрафні санкції і відсотки за користування чужими грошовими коштами. (п. 5.9. Договору)

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін та закінчується 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань. (п. 6.1. Договору)

20.01.2025 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату пшениці 4-го класу врожаю 2024 року: № 4 на суму 2 820 132 грн з ПДВ, № 5 на суму 2 820 132 грн з ПДВ, № 6 на суму 1 880 088 грн з ПДВ.

Отже, всього відповідач виставив позивачу рахунки на 7 520 352 грн з ПДВ, що з урахуванням ціни товару, визначеної сторонами у Договорі - 9,40 грн/кг передбачає поставку 800 037,45 кг пшениці 4-го класу врожаю 2024 року.

20.01.2025, з дотриманням встановленого у п. 3.1. Договору строку, позивач сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 6 467 502,72 грн, що становить 86 % від суми виставлених відповідачем рахунків, що підтверджується платіжними інструкціями № 91 на суму 2 425 313,52 грн, № 92 на суму 2 425 313,52 грн, № 93 на суму 1 616 875,68 грн.

В межах строку передбаченого у п. 2.1. Договору, відповідач частково поставив позивачу товар - пшеницю 4-го класу врожаю 2024 року, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними :

від 24.01.2025 № 4 у кількості 238 140 кг на загальну суму з ПДВ 2 238 620,78 грн;

від 25.01.2025 № 5 у кількості 207 340 кг на загальну суму з ПДВ 1 949 087,23 грн;

від 26.01.2025 № 6 у кількості 25 500 кг на загальну суму з ПДВ 239 711,22 грн;

від 27.01.2025 № 7 у кількості 78 420 кг на загальну суму з ПДВ 737 182,50 грн;

від 28.01.2025 № 8 у кількості 75 060 кг на загальну суму з ПДВ 705 597,03 грн;

від 29.01.2025 № 9 у кількості 53 520 кг на загальну суму з ПДВ 503 111,55 грн.

Таким чином відповідач поставив позивачу 677 980 кг пшениці на загальну суму 6 373 310,31 грн, отже, відповідач недопоставив позивачу 122 057,45 кг товару (800 037,45 - 677 980), 86% вартості якого оплачено позивачем в якості передоплати, як передбачено Договором.

28.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив, що поставив під завантаження пшениці 4-го класу врожаю 2024 року як Покупець Товару за договором поставки №170125/ПШ від 17.01.2025 наступні транспортні засоби: 1) MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; 2) Renault AI1397PB/BA2816XF; 3) MAN BA1106ЕН/ВА3775XО, дві з яких Постачальник завантажив та дозволив виїзд з території господарства, а транспортний засіб Renault AI1397PB/BA2816XF Постачальник завантажив Товаром, однак не дозволяє відпуск з території господарства аргументуючи тим, що Покупець не здійснив доплату за 14 900 кілограм завантаженого Товару, оскільки Постачальник вважає, що Покупець здійснив оплату за 688 000 кілограм, а фактично завантажив 702 900 кілограм. Позивач зазначив, що здійснив попередню оплату у розмірі 86 % від загальної вартості товару, тобто від 800 000 кілограм, а тому ним дотримані умови договору. Так позивач просив відпустити транспортний засіб та продовжити виконання договору мирним шляхом.

29.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом про відвантаження пшениці, в якому повідомив перевізників якими 29.01.2025 здійснюватиметься вивезення пшениці 4-го класу врожаю 2024 року.

У відповідь, 29.01.2025 ПП "Хацьки-Агро" звернулось до позивача з листом, в якому повідомило, що станом на 29.01.2025, після завантаження автомобілів позивача пшеницею 4 класу урожаю 2024 року в кількості 702 900 кг, залишилось 40 000 кг пшениці 4 класу урожаю 2024 року та просив направити один автомобіль на повне завантаження, а щодо другого автомобіля зазначив, що такий може бути за бажанням позивача завантажити рештою зерна.

У відповідь на лист відповідача, позивач 29.01.2025 надіслав лист, в якому зазначив: "...Наразі Постачальник відвантажив Товар у кількості 702 900,00 кілограмів із 800 000,00 кілограм обумовлених договором, з них 1 (одне) завантажене авто ще й досі знаходиться на території господарства та не може залишити межі господарства через неправомірні дії працівників господарства у вигляді утримання транспортного засобу з водієм на території господарства.

У зв`язку з довготривалими переговорами протягом сьогоднішнього дня, які ініціював Покупець для залагодження розбіжностей в поглядах на ситуацію, зазначаємо, що ми готові поставити під завантаження 1 (один) транспортний засіб на 30 січня 2025 року, однак отримати від Постачальника чітке розуміння, що завантажений Товаром транспортний засіб Renault AI1397PВ/ НОМЕР_3 зможе покинути територію господарства сьогодні/завтра. Окрім того через протиправні дії Постачальника маємо сумніви, що завтра поставлене під завантаження авто буде відпущено з території господарства з Товаром..."

31.01.2025, відповідно до картки рахунку № 631 по Договору № 170125/ПШ від 17.01.2025, контрагент - "Хацьки-Агро ПП 33409070", відповідач, на виконання п. 5.4. Договору, повернув позивачу 94 192,41 грн.

На підтвердження понесення прямих збитків позивач надав:

- видаткову накладну від 31.01.2025 на відпуск товарів № 40ПК-15963/23-9157855610 за період з 01.01.2025 по 31.01.2025, а саме 7591,26 л дизельного палива за ціною 58,5948 грн/л на загальну суму з ПДВ 391 669,61 грн та 235,77 л бензину А-95 за ціною 59,2902 грн/л на загальну суму з ПДВ 13 035,76 грн;

- інформацію з GPS-трекера про холостий пробіг та витрати палива (включаючи опалення на обігрів водія), відповідно до якої, кількість палива, яке було витрачено на холостий пробіг в дві сторони становить 76 л;

- наказ від 27.01.2025 № 8-од про відрядження ОСОБА_1 на 4 календарні дні з 28.01.2025 по 31.01.2025 у с. Хацьки Черкаської обл. згідно договору з ПП "Хацьки-Агро" №170125/ПШ від 17.01.2025 з метою перевезення зернових культур, який, за твердженням позивача, є водієм транспортного засобу Renault AI1397PВ/ НОМЕР_3 ;

- платіжну інструкцію від 28.01.2025 № 6266 відповідно до якої, позивач виплатив ОСОБА_1 600 грн із зазначенням призначення платежу: "виплата добових зг. Нак № 8-од від 27.01.2025р.";

- розрахунковий листок за січень 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до якого, за січень 2025 року належить до виплати ОСОБА_1 18 394,79 грн.

На підтвердження понесення збитків у формі упущеної вигоди позивач надав докази, які свідчать про такі обставини.

21.01.2025 ТОВ "Гудгрейноіл" (Замовник) та ТОВ "ТІС-Зерно" (Виконавець) уклали Договір надання стивідорних послуг та експедирування зернових вантажів № 210125/ГУД, відповідно до п. 1 якого, "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе зобов`язання щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, та робіт з складування і зберігання зернових вантажів, іменованих надалі "Зерно", за які "Замовник" здійснить оплату на користь "Виконавця" відповідно до цього Договору, додаткових угод та додатками до нього. Надання послуг здійснюватиметься з використанням Терміналу для приймання, складування, зберігання та навантаження на судна зерна в порту Південний, Україна, що належить "Виконавцю" та контрольованому ним.

27.02.2025 ТОВ "Гудгрейноіл" (Продавець) та Avvaterra AG (Покупець) уклали Контракт № FWUKR-270225P (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити пшеницю, 3-го та 4-го класу врожаю 2024 року, українського походження (надалі - "Товар") насипом у кількості та на умовах, визначених цим Контрактом. Код УКТ ЗЕД: 1001990000.

Згідно з п. 3.1. Контракту, кількість Товару: пшениця 3-го класу - 837,640 мт; пшениця 4-го класу - 4 124,910 мт.

Відповідно до п. 4.1. Контракту, ціна пшениці 4-го класу врожаю 2024 року, українського походження: 226 доларів США за 1 (одну) метричну тонну.

Згідно з довідкою експортера - ТОВ "Гудгрейноіл" від 07.03.2025 підтверджується, що пшениця 4-го класу врожаю 2024 року, українського походження, в кількості 4 124 910,00 кг (4124,910т), вирощена на підконтрольній території України, призначена для відвантаження на експорт згідно контракту № FWUKR-270225P від 27 лютого 2025 року та була закуплена у наступних виробників і у довідці міститься перелік десяти договорів, та відповідних назв підприємств, з якими укладалися договори поставки пшениці, серед яких є договір 170125/пш, за яким вказана назва і код ЄДРПОУ підприємства - ПП "Хацьки-Агро".

Відповідно до п. 38 митної декларації від 20.03.2025, визначено кількість проданого товару - 4116660 кг, у графі 31 - пакування та опис товарів, серед інших, також зазначено ПП "Хацьки-Агро".

04.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав протягом п`яти банківських днів з моменту отримання даної претензії відшкодувати вартість завданих збитків, штрафних санкцій та упущеної вигоди спричинених недопоставкою товару у розмірі 345 315,45 грн.

06.03.2025 у відповідь на претензію відповідач направив лист, у якому зазначив, що станом на 29.01.2025 в наявності на складі ПП "Хацьки-Агро" було 70 000 кг пшениці 4 класу урожаю 2024 року. Відповідач вказав, що позивач порушив п. 2.3. Договору, не поставивши автомобілі під загрузку, хоча йому було відомо, що пшениця в наявності в господарстві є, тому недопоставка пшениці відбулась не вини відповідача. Також відповідач повідомив, що пшениця 4 класу урожаю 2024 року в кількості 70 000 кг так і знаходиться на складі підприємства.

Як стверджує позивач, відповідач наявну заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір, суд враховує такі положення чинного законодавства.

Ч. 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Ст. 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом вище, в межах строку, передбаченого у п. 2.1. Договору, відповідач недопоставив позивачу товар у кількості 122 057,45 кг.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст. 611 ЦК України)

Так позивач заявив до стягнення 197 988,56 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання згідно абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. (абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України)

З викладеного випливає, що позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в розмірі 91 379,40 грн та штраф у розмірі семи відсотків - 106 609,56 грн. Такі нарахування позивач здійснює на суму 94 192,41 грн.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4 ст. 231 ГК України)

Заявляючи вимогу про стягнення пені та штрафу з відповідача позивач не покликається на жоден пункт Договору, який би передбачав таку відповідальність. Дослідивши матеріали справи суд встановив, що умовами спірного Договору сторони не передбачили можливості стягнення пені та штрафу за порушення Постачальником виконання своїх зобов`язань. Така умова передбачена лише у п. 5.8. Договору та стосується саме відповідальності Покупця в разі несвоєчасного виконання зобов`язань.

Суд зауважує, що у розділі 5 Договору - "відповідальність сторін" сторони передбачили алгоритм дій у випадку недопоставки товару відповідачем та визначили, що за умови, якщо Покупцем була перерахована попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості, останній зобов`язаний на третій день від дати поставки (чи дати, коли мало бути здійснено поставку) повернути Покупцю перераховані останнім кошти за Товар, а також на підставі ст. 693 та 536 Цивільного кодексу України сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві.

При цьому, вказаний пункт Договору не містить жодних умовностей (обсягу недопоставленого товару, суми оплати) щодо застосування вказаного пункту Договору.

Як уже встановлено судом, умови п. 3.1. Договору в частині повернення грошових коштів за недопоставлений товар відповідач виконав та 31.01.2025 повернув позивачу 94192,41 грн.

Жодних інших видів відповідальності Постачальника у формі стягнення штрафних санкцій за непоставку чи неповну поставку товару Договором не передбачено.

Суд враховує, що за твердженням присутніх у судовому засіданні представників сторін, Договір підписано сторонами в редакції, запропонованій позивачем. У свою чергу, відповідно до принципу "Contra proferentem" особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Як наслідок, оскільки сторони у Договорі не передбачили застосування пені та штрафу у зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язання з поставки товару, не визначили розмір такої пені, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що жодна зі сторін у справі не належить до державного сектора економіки та порушення не пов`язане з виконанням державного контракту, або виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, то не підлягає застосуванню норма абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних у розмірі 92,90 грн на суму боргу 94 192,41 грн за період 20.01.2025 - 31.01.2025, суд дослідивши розрахунок позивача встановив, що він є арифметично правильним. Така вимога позивача повністю визнається відповідачем.

Суд враховує, що позивач не вимагав повернення попередньої оплати, а наполягав на поставці товару, проте відповідач самостійно повернув попередню оплату, прострочивши дату поставки товару, відтак таке повернення розуміється, як грошове зобов`язання і з урахуванням також умов Договору (п. 5.4.) на такі кошти нараховуються 3% річних.

Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 92,90 грн.

Щодо заявленої позивачем суми прямих збитків у розмірі 6 892,32 грн та упущеної вигоди у розмірі 184 620,16 грн суд зазначає таке.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. (ч. 1-3 ст. 22 ЦК України)

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст. 224 ГК України)

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (ч. 1 ст. 225 ГК України)

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. (таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17)

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного випливає, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Отже суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Обґрунтовуючи причинно-наслідковий зв`язок, позивач зазначає, що 28.01.2025 відповідач призупинив завантаження і не випустив з території господарства одне завантажене авто - Renault НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , оскільки вважав, що позивач здійснив оплату у розмірі 100 % вартості товару лише за 688 000 кг, а відповідач в свою чергу фактично відвантажив 702 900 кг і тому ніби то в позивача перед відповідачем виникла заборгованість.

Як уже встановлено судом, 20.01.2025 позивач сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 6 467 502,72 грн, що становить 86 % від суми виставлених відповідачем рахунків, як узгоджено сторонами у Договорі, оскільки решта (14%) підлягали оплаті після поставки та вчинення відповідачем певних дій.

З огляду на викладене, дії відповідача з невипуску з території автомобіля позивача - Renault НОМЕР_4 / НОМЕР_5 є безпідставними, а поведінка відповідача - протиправною.

Так за розрахунком позивача, понесені ним прямі збитки складаються з такого:

- 4 452,84 грн (58,59 х 76) - вартість пального з урахуванням передбаченої видатковою накладною від 31.01.2025 на відпуск товарів № 40ПК-15963/23-9157855610 за період з 01.01.2025 по 31.01.2025, ціною дизельного палива - 58,5948 грн/л та встановленою в інформації з GPS-трекера про холостий пробіг та витрати палива (включаючи опалення на обігрів водія), кількості палива, яке було витрачено на холостий пробіг в дві сторони - 76 л;

- 600 грн добових витрат, виплачених ОСОБА_2 , відповідно до платіжної інструкції від 28.01.2025 № 6266 на суму 600 грн;

- 1 839,48 грн (919,74 х 2) заробітної плати, виплаченої ОСОБА_2 за 2 робочі дні у січні 2025 року із розрахунку 18 394,79 грн : 20 робочих днів (відповідно до розрахункового листка ОСОБА_2 за січень 2025 року) = 919,74 грн/день.

Разом сума понесених прямих збитків за розрахунком позивача становить 6 892,32 грн.

З наданих позивачем доказів випливає наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Вина відповідача презюмується, крім того, суд зауважує, що відповідач у відзиві не заперечив проти викладених обставин та визнав вимогу позивача про стягнення прямих збитків.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 6 892,32 грн визнається відповідачем, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про її задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 184 620,16 грн упущеної вигоди, суд зазначає таке.

Оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором. За невиконання або порушення виконання зобов`язань з постачання Товару згідно умов цього Договору, Постачальник компенсує Покупцеві спричинені ним збитки, у тому числі, неотриманий прибуток, в повній сумі понад штрафні санкції і відсотки за користування чужими грошовими коштами. (п. 5.9. Договору)

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. (ч. 1, 2 ст. 226 ГК України)

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного випливає, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Отже суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Щодо елементу - протиправна поведінка відповідача, то вона полягає у ненаданні у повному обсязі товару - пшениці 4-го класу врожаю 2024 року.

Як уже встановлено судом, відповідач виставив відповідачу всього рахунків на оплату на суму 7 520 352 грн, що з урахуванням ціни товару, визначеної у Договорі (9,40 грн/кг) відповідає 800 037,45 кг товару (7 520 352 : 9,40).

20.01.2025, з дотриманням п. 3.1. Договору, позивач сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 6 467 502,72 грн, що становить 86 % від суми виставлених відповідачем рахунків, як це передбачено у п. 3.1. Договору.

У свою чергу, як встановлено судом, відповідач лише частково поставив товар у кількості 677 980 кг, тобто 122 057,45 кг (800 037,45 - 677 980) товару відповідачем не поставлено.

Так протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що останній порушив умови Договору в частині поставки всієї кількості товару.

Твердження відповідача у листі № 13 від 06.03.2025 щодо порушення саме позивачем Договору шляхом ненадання автомобілів під загрузку та щодо повідомлення відповідачем про наявність товару на підприємстві спростовуються попередньою перепискою сторін, яка свідчить що працівники відповідача перешкоджали виїзду завантаженої машини позивача з території відповідача, в результаті чого така машина була розвантажена і відпущена порожньою, а також листами відповідача щодо відсутності у нього всього обсягу пшениці, визначеного у Договорі. Також суд враховує, що відповідач визнає, що ним завдано прямі збитки, які полягають у витратах позивача на сплату паливно-мастильних матеріалів, плати водію, які спричинені поїздкою машини позивача на склад відповідача і неотримання від відповідача продукції, внаслідок чого така машина з`їздила туди й назад пустою, відповідач не забезпечив завантаження пшеницею незважаючи на попередню оплату у розмірі 86% вартості пшениці, як то передбачено Договором. Направлення ще однієї машини для завантаження очевидно було недоцільним, адже відповідач відмовився завантажувати ту машину, яка вже прибула на місце завантаження.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Заперечуючи проти наявності причинного зв`язку відповідач зазначає, що контракт №FWUKR-270225P укладено між позивачем та AVVATERRA AG 27.02.2025, тобто вже після порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем. В п. 3.1 контракту № FWUKR-270225P від 27.02.2025 узгоджено поставку 4 214 910 кг пшениці 4-го класу за ціною 226 доларів США за одну тонну. Згідно митної декларації ЕК10 ДР № 25UA500130004960U7 митну територію України покинуло 4 116 660 кг пшениці 4-го класу. Фактична різниця між визначеною договором та відправленим зерном становить 7 530 кг, а не 162 020 кг згідно обрахунків ТОВ "Гудгрейноіл". Станом на дату виконання Договору № 170125/ПШ від 17.01.2025, позивач не мав діючих зовнішньоекономічних чи будь-яких інших угод, які б беззастережно, а не гіпотетично, підтверджували реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей). Укладення через місяць контракту № FWUKR-270225P від 27.02.2025, без закладення до кількості поставки за кордон 162 020 кг пшениці 4-го класу, на думку відповідача, є лише теоретичним обґрунтуванням можливості отримання доходу, але не підставою для його стягнення.

Оцінюючи такі доводи відповідача суд зазначає, що підписанню Контракту № FWUKR-270225P передувало підписання 21.01.2025 (під час дії спірного Договору) ТОВ "Гудгрейноіл" (Замовник) та ТОВ "ТІС-Зерно" (Виконавець) Договору надання стивідорних послуг та експедирування зернових вантажів № 210125/ГУД, відповідно до п. 1.1. якого, "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе зобов`язання щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, та робіт з складування і зберігання зернових вантажів, іменованих надалі "Зерно", за які "Замовник" здійснить оплату на користь "Виконавця" відповідно до цього Договору, додаткових угод та додатками до нього. Надання послуг здійснюватиметься з використанням Терміналу для приймання, складування, зберігання та навантаження на судна зерна в пору Південний, Україна, що належить "Виконавцю" та контрольованому ним.

Вказаний Договір у п. 2.1. має застереження щодо габаритів судна, яке подається на причалі та у п. 2.2. уточнення щодо оброблюваних вантажів, серед яких, у тому числі - пшениця 2-4 класів, проте, не містить жодних обмежень щодо кількості товару, який передається на зберігання.

Таким чином, з викладеного не випливає неможливість передання зерна на зберігання у випадку поставки відповідачем усього обсягу товару.

Згідно з довідкою експортера - ТОВ "Гудгрейноіл" від 07.03.2025 підтверджується, що пшениця 4-го класу врожаю 2024 року, українського походження, в кількості 4 124 910,00 кг (4124,910т), вирощена на підконтрольній території України, призначена для відвантаження на експорт згідно контракту № FWUKR-270225P від 27 лютого 2025 року та була закуплена у наступних виробників і у довідці міститься перелік десяти договорів, та відповідних назв підприємств, з якими укладалися договори поставки пшениці, серед яких є договір 170125/пш, за яким вказана назва і код ЄДРПОУ підприємства - ПП "Хацьки-Агро".

Відповідно до п. 38 митної декларації від 20.03.2025, визначено кількість проданого товару - 4116660 кг, у графі 31 - пакування та опис товарів, серед інших, також зазначено ПП "Хацьки-Агро".

Так, за поясненнями представниці позивача, позивач певний час накопичував зерно задля можливості його перепродати за найбільш вигідною ціною.

З викладеного випливає, що Контракт № FWUKR-270225P від 27.02.2025 ТОВ "Гудгрейноіл" з Avvaterra AG укладений на фактичну (наявну на той момент) кількість зерна, тобто, якби на момент підписання Контракту у позивача була наявна більша кількість зерна - такий контракт цілком ймовірно був би укладений на більшу кількість зерна.

Тобто у суду немає підстав вважати неможливим чи утрудненим укладання договору (в конкретному випадку - контракту) на більшу кількість зерна.

Отже, враховуючи вказані договір надання стивідорних послуг та експедирування зернових вантажів, Контракт та довідку експортера від 07.03.2025 суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та логічності пояснень позивача, що зерно ним закупалося в українських виробників, накопичувалося та зберігалося на складі і стосовно всього зерна, що було закуплено і накопичилось на складі, позивач уклав зовнішньоекономічний Контракт на продаж і відповідно реалізував його за ціною вказаною у Контракті.

З огляду на встановлене, твердження відповідача про те, що Контракт було підписано після того як відповідач недопоставив товар у повному обсязі, не спростовує можливість його продажу в цей час, у випадку повної поставки.

Твердження відповідача про те, що за умовами Контракту погоджено поставку 4 214 910 кг пшениці, а згідно митної декларації ЕК10 ДР № 25UA500130004960U7 митну територію України покинуло 4 116 660 кг, тому фактична різниця між визначеною договором та відправленим зерном становить 7 530 кг, а не 162 020 кг згідно обрахунків ТОВ "Гудгрейноіл" лише підтверджує факт того, що Контракт підписувався на фактичну реально наявну у позивача кількість зерна. За поясненнями представниці позивача, така кількість не є недопоставленим зерном позивача, а спричинена фізичними втратами під час завантаження зерна, саме щодо поставки якого підписано Контракт.

Як уже встановлено судом, поставлений відповідачем товар реалізований позивачем саме за Контрактом, що підтверджується довідкою експортера. З викладеного випливає, що всупереч твердженням відповідача, понесені позивачем збитки у формі упущеної вигоди є саме наслідком невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, а не комерційним прорахунком позивача.

Вина відповідача презюмується, останній не довів, що завдання збитків сталося не з його вини. Навпаки відповідач визнав, що ним не завантажено товар у машину, яка прибула для завантаження, оскільки визнано позов в частині спричинення відповідачем прямих збитків позивачу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.4. Договору, Постачальник гарантує, що Товар на момент підписання даного Договору та/або його поставки Покупцеві належить Постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами або державою, а також не має обтяжень та обмежень будь-яким іншим чином; при набутті та/або відчуженні Постачальником Товару (його частини), не залучалися жодні суб`єкти, які пов`язані із здійсненням фіктивного підприємництва та не вчинялися жодні інші дії, які є фіктивною діяльністю суб`єкта господарювання та/або пов`язані з ухиленням від сплати податків, інших обов`язкових платежів.

Підписанням цього Договору Постачальник підтверджує наявність у нього необхідної кількості Товару згідно п. 1.2. та належної його якості відповідно до п. 1.3. цього Договору. (п. 2.12. Договору)

Таким чином, відповідач зобов`язався поставити позивачу 800 037,45 кг товару, чим ствердив про можливість поставки такої кількості товару, а позивач мав законні очікування (legitimate expectations) на поставку такої кількості товару.

Водночас уже в листі від 29.01.2025 відповідач повідомив, що станом на 29.01.2025 на підприємстві залишилось 40 000 кг пшениці 4 класу урожаю 2024 року, що на 82 057,45 кг менше, ніж відповідач був зобов`язаний поставити (122 057,45 - 40 000).

Суд зауважує, що строк поставки товару, визначений у п. 2.1. Договору, спливає 30.01.2025, тобто відповідач повідомив про відсутність товару за день до закінчення строку поставки товару, проте підписав Договір на узгоджений обсяг товару, виставив рахунки на сплату повної вартості і прийняв передоплату в узгодженому в Договорі розмірі - 86%. Вказане суд розцінює як недобросовісну поведінку. Адже знаючи, скільки в нього товару на складі відповідач завідомо неправильно вчинив дії щодо запевнення позивача стосовно наявності у нього товару у більшому розмірі. Якщо ж товар і був у відповідача, то судом встановлено, що саме відповідач ухилився від завантаження товару в обсязі, визначеного Договором.

При цьому, жодних аргументів щодо причин неможливості поставки товару, ні в ході листування між сторонами в межах строку дії Договору, ні під час розгляду справи в суді відповідач не навів.

Отже, відповідач взагалі не навів суду обставин щодо вжиття ним всіх необхідних заходів для запобігання збиткам позивача та не обґрунтував причин неможливості виконання зобов`язання за Договором.

Крім того, як встановлено судом, відповідач визнає завдання позивачу прямих збитків у зв`язку з тим, що відповідач не випускав з території підприємства один з автомобілів позивача та розвантажив його після завантаження продукцією. З викладеного випливає, що позивач поставляв автомобілі на територію відповідача з метою отримання товару, а також те, що у відповідача був частково товар для відвантаження, проте він умисно вчинив дії щодо непередачі частини товару позивачу.

На підставі викладеного, вина відповідача є встановленою судом.

Розраховуючи розмір збитків у формі упущеної вигоди позивач виходить з вартості 1 т товару без ПДВ з урахуванням умов Контракту - 9,38510 грн/кг, вартості 1 кг товару придбаного у відповідача відповідно Договору - 8,24561 грн та різницю між зазначеними цінами - 1,13949 (9,38510 - 8,24561) помножує на кількість недопоставленого відповідачем товару - 162 020 кг, що становить 184 620,16 грн.

При цьому суд зауважує, що при такому розрахунку позивач виходить з кількості недопоставленого відповідачем товару - 162 020 кг, з урахуванням загальної кількості товару з плюсовим толерансом 5% - 840 000 кг (800 000 + 5 %).

Проте, суд не погоджується з розрахунком позивача у цій частині, оскільки така кількість товару не була погоджена сторонами та позивач в якості попередньої оплати вніс 86 % вартості саме 800 037,45 кг товару, отже, саме на таку кількість товару повинен був розраховувати позивач.

Суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є некоректним, оскільки ним передбачається більша кількість товару, ніж оплачена позивачем в якості попередньої оплати у розмірі 86%, а також не враховуються позивачем його витрати на перевезення такого товару в разі передачі та на його подальше зберігання до наступного продажу.

У постанові від 31.10.2023 у справі № 910/3317/21 Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку, - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, зумовлену низкою факторів, що пояснюється, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки на момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Отже, з`ясовуючи критерії, якими слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суди зважають на сутність правової природи категорії "упущена вигода", принципи, на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Відтак при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Судом встановлено, що за звичайних обставин позивач мав можливість за Контрактом продати і більшу кількість товару, оскільки в Контракті зазначена кількість товару, яка накопичилась позивачем на складі, а не конкретно визначена заздалегідь.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність та розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Отже, як уже встановлено судом, недопоставлена відповідачем кількість товару (пшениці 4-го класу врожаю 2024 року) становить 132 057,45 кг.

За умовами Договору, ціна з ПДВ становить 9,40 грн/кг з ПДВ. За обґрунтованим розрахунком позивача, ціна 1 кг товару без ПДВ становить 8,24561 грн.

Вартість пшениці вагою 132 057,45 кг без ПДВ за Договором складає 1 088 894,23 грн.

За умовами Контракту, ціна 1 тонни пшениці 4-го класу врожаю 2024 року, українського походження становить 226 доларів США.

З розрахунку позивача випливає, що при конвертації долару США в гривню, останній застосовує курс - 41,5270 грн станом на 14.03.2025 - дата надходження коштів у валюті за реалізований товар за Контрактом.

Так вартість 1 тонни товару за Контрактом становить 9 385,10 грн (226 доларів США х 41,5270 грн), відповідно вартість 1 кг - 9,39 грн.

Отже, від продажу 132 057,45 кг недопоставленого відповідачем товару, за умовами Контракту, позивач міг отримати 1 240 019,46 грн (9,39 х 132 057,45).

Різниця від купівлі у відповідача і вірогідного продажу за Контрактом пшениці вагою 132 057,45 кг становить 151 125,23 грн (1 240 019,46 грн - 1 088 894,23 грн).

Подібний розрахунок здійснив позивач, але на більшу вагу пшениці. Проте позивач не врахував інші витрати, які б він поніс у зв`язку з перепродажем продукції, а саме витрати на перевезення та зберігання товару.

Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. (постанова Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19)

Відповідно до п. 5.1. Контракту, товар поставляється автотранспортом (самоскиди та бортові, окрім бічного вивантаження) в опції Продавця. Згідно з п. 5.3. Контракту, поставка здійснюється на умовах DAP ДП "Морський торгівельний порт "Південний", Україна, термінал відповідно до інструкцій Покупця.

Отже, постачання товару за умовами Контракту здійснювалось силами позивача та за його рахунок, відтак такі витрати мають бути вирахувані з суми потенційного прибутку.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

Таким чином, відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постановах від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23, від 10.12.2024 у справі № 927/249/24 наголошує на тому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Оскільки суд не може достовірно встановити витрати позивача, які були б спрямовані на зберігання та транспортування зерна, то враховуючи надані позивачем розрахунки по прямих збитках на перевезення, договір, укладений на зберігання та відкриті відомості з ресурсів Інтернету щодо вартості зберігання зерна у портах України, суд встановив, що витрати на транспортування та зберігання зерна вагою 132 057,45 кг точно не перевищують 50 000 грн, тому суд доходить висновку, що позивач точно б отримав з перепродажу такої кількості зерна пшениці 100 000 грн.

На підставі викладеного, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено завдання відповідачем внаслідок його неправомірних дій збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 100 000 грн.

Щодо тверджень відповідача, що підприємництво це на власний ризик господарська діяльність, що мало би бути враховано позивачем суд зауважує, що відповідач є, як і позивач, суб`єктом підприємництва і також здійснює господарську діяльність на власний ризик. Відповідач підписавши Договір, виставивши рахунки та отримавши 86 % попередньої оплати взяв на себе обов`язок щодо поставки відповідної продукції і нездійснення такої поставки у повному обсязі має наслідком ризик господарської діяльності (в даному випадку бездіяльності) що виражається у відшкодуванні завданих збитків у формі упущеної вигоди позивачу. Відтак саме відповідач в даному випадку порушив зобов`язання, а позивач добросовісно виконуючи свої зобов`язання не має нести ризик через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, як форма цивільно-правової відповідальності, застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Підсумовуючи, така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди насамперед спрямована на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.

Отже, суд вважає доведеним те, що в разі якщо б відповідач не порушив свої зобов`язання за договором позивач, за звичайних обставин отримав би дохід приблизно у розмірі 100 000 грн, тому суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення упущеної вигоди у розмірі 100 000 грн.

Підсумовуючи викладене суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 892,32 грн завданих збитків (прямі збитки) та 92,90 грн - 3 % річних та 100 000 грн упущеної вигоди.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Хацьки-Агро" (ідентифікаційний код 33409070, вул. Ватутіна, 1, с. Хацьки, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" (ідентифікаційний код 39685847, вул. Юрія Бутусова, буд. 22В, м. Кропивницький, 25030) 6 892,32 грн прямих збитків, 92,90 грн - 3 % річних, 100 000 грн упущеної вигоди, а також витрати на сплату судового збору у сумі 1 604,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 13.06.2025.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА