Постановление суда № 127101547, 05.05.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.05.2025

Справа № 489/3449/25

Провадження №2-з/489/23/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

05 травня 2025 м. Миколаїв

Інгульський районнийсуд м.Миколаєва ускладі:судді Рум`янцевоїН.О.,розглянувши матеріализаяви ОСОБА_1 про забезпеченняпозову поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Альфа банк»,третя особа приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ХараНаталія Станіславівна,приватний виконавецьвиконавчого округуМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Булахевіч СтепанВікторовичпро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

встановив.

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Карлаш І.А., звернувся до суду з позовом, яким просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за реєстровим № 110016 від 13.03.2020, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Альфа банк» заборгованості у розмірі 72549,41 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 13.03.2020 за № 10016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Альфа банк» заборгованості у розмірі 72549,41 грн., у виконавчому провадженні № 62178721 до закінчення розгляду справи. Посилаючись на те, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов такого.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до частини 1статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

За змістом частини 3статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями частини 1статті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;заборона вчиняти певні дії;заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, тощо.

Частина 8статті 153 ЦПК Українипередбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.

Пункт 4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Предметом заявленого позову, євизнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за реєстровим № 10016 від 13.03.2020, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Альфа банк» заборгованості у розмірі 72549,41 грн..

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

З вище викладеного вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо правомірності вчинення виконавчого напису та зупинення стягнення за виконавчим документом, який оскаржується боржником, це передбачений законодавством захід забезпечення позову.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні 62178721, що автоматично несе в собі заборону вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчого напису та відповідає приписам ст. 150 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.4,149-153,260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позовупо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Альфабанк»,третя особа приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ХараНаталія Станіславівна,приватний виконавецьвиконавчого округуМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Булахевіч СтепанВікторовичпро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні відкритому № 62178721 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за реєстровим № 10016 від 13.03.2020, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Альфа банк» заборгованості у розмірі 72549,41 грн.

Копію ухвали направити до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Миколаївська обл., м. Нова Одеса, вул. Центральна, 179) Булахевічу С.В. - для виконання, сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено «05» травня 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева