Решение № 126734830, 18.04.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/10370/24

2/214/219/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 квітня 2025 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 214/10370/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рясний Владислав Денисович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати виконавчий напис №43967 виданий 26.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА» на його коритсь всі витрати понесні на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2021 року (ВП за № 68007320) яку було винесено приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрієм Олександровичем, з нього, ОСОБА_1 , було вирішено стягнути на користь ТОВ «БІНЕС ПОЗИКА» заборгованість в розмірі 44 890, 56 грн. Зазначену постанову про відкриття ВП за № 68007320 було винесено на підставі виконавчого напису № 43967 який було видано 26.11.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса №43967 від 26.11.2021 року, на підставі якого було розпочато виконавче провадження № 68007320, таким, що не підлягас виконанню, з огляду на наступне. Звертає увагу суду на те, що договір між ним, ОСОБА_1 та ТОВ «БІНЕС ПОЗИКА» ним не було укладено, та особисто підписано, внаслідок чого такий договір не було посвідчено нотаріально, виходячи з вищевказаного, приватниям нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. було видано виконавчий напис № 43967 безпідставно, необгрунтовано, а отже незаконно Крім цього, звертає увагу суду на те, що про відкриття виконавчого провадження № 68007320 щодо нього, ОСОБА_1 , він дізнався тільки 02.12.2024 року, із єдиного реєстру боржників, в якому міститься інформація про факт відкриття щодо нього ВП № 68007320. Фактично, про вказане вище виконавче провадження він дізнався із телефонного додатку «дія», в якому ним було виявлено що відносно нього було відкрито вказане виконавче провадження, в ході якого, серед іншого, 11 жовтня 2023 року, відносно нього було ухвалено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП № 68007320. Додатково зазначає, що відповідно до постанови Верховного суду від 02.07.2019 р. по справі № 916/3006/17, захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Звертає увагу на те, що йому, ОСОБА_1 , в процесі вчинення нотаріусом Бригіда В.О. виконавчого напису № 43967 не було надіслано жодного повідомлення-письмової вимоги про усунення порушень. Вважає, що вищевказаний приватний нотаріус не звернув увагу на норми які прямо передбачені ст. 46, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. по справі №826/20084/14. Керуючись абз. 1 статті 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. З огляду на норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було передбачено можливість отримати стягувачу виконавчий напис за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочения платежів за зобов`язаннями, на підставі оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованости та строків її погашения з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Проте, вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України №№№662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. по справі №826/20084/14 була визнана незаконною та нечинною в частині пункту 2 "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Виходячи з вищевказаного, вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. перед вчиненням нотаріальної дії щодо видачі виконавчого напису №43967, не звернув увагу не те, що відсутній факт безспірності заборгованості за кредитним договором та відсутність відповідного нотаріально посвідченого договору. Вважає, що нотаріусом не було надане підтвердження того факту, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Він, ОСОБА_1 , звертає увагу суду на те, що ним взагалі будь-які кредитні чи інші договори з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не укладались та більш того, вважає що кредитний договір не є підставою безспірного стягнення, тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Відповідну практику можливо побачити в Постанові Верховного суду по справі № 137/1666/16-ц, а саме, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі «Перелік»). Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік). Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29 червня 1999 р. №1172, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідно до п. 2 Змін що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів який затверджений постановою КМУ від 26 листопада 2014 р. № 662, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашения заборгованості." Однак відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22.02.2017 р. по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Керуючись ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № 826/20084/14 від 01.11.2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін. Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23, резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 826/20084/14 від 20.06.2021 р., у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року. З огляду на п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із вищевказаного, вважає виконавчий напис № 43967 виданий 26.11.2021 року таким , що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.53).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак представником позивавча до суду подана заява, в якій останні просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача, позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить задоволтнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, причини неявки суду невідомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений налженим чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений налженим чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 26.11.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №43967, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №239057-КС-001 від 19.02.2021 року в розмірі 44240,56 грн.

Зі змісту виконавчого напису слідує, що ОСОБА_2 є боржником за кредитним договором договором №239057-КС-001 від 19.02.2021 року кладеним між Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА». Строк платежу за кредитним договром настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.06.2021 року по 09.11.2021 року. Сума заборгованості становить 44 240,56 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 23 200,62 грн., прострочена заборгоаність по несплаченим відсоткам за коритсування кредитом становить 21 039,94 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнкто плату із стягувача в розмірі 650,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 28.12.2021 року відкрито виконавче провадження №68007320 з примусового виконання виконавчого напису №43967, від 26.11.2021 року, стягувачем визначеноТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

11.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. винесено постанову ВП №68007320 про зверення стягнення на заробітну плату, пенсія, стипендію та інші доходи боржників.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача посилався на те, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, адже у позивача відсутні будь-які боргові зобов`язання перед відповідачем, а приватний нотаріус під час винесення виконавчого напису не перевірив безспірність заборгованості та встановлення просточення виконання зобов`язань.

Надаючи оцінку таким доводам позивача та обґрунтованості пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1, 1.2 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Положеннями ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 гл.16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»). Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст.88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст.87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22 лютого 2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

У подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172від29 червня 1999 року у редакції станом начас вчиненняоспорюваного виконавчогонапису стосувавсялише нотаріально посвідчених договорів.

Відомості про нотаріальне посвідчення договору, за яким з ОСОБА_1 стягнута заборгованість, в матеріалах справи відсутні.

Суд приймає до уваги доводи позивача з дотриманням принципу змагальності сторін в рамках цивільного судочинства, оскільки жодними доказами з боку відповідача вони не спростовані.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що на час вчинення виконавчого напису не було належним чином встановлено безспірності вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, тому не підлягає примусовому виконанню.З огляду на вищевикладені доводи та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням чинного нотаріального законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, в якості ефективно застосованого способу захисту порушеного права позивача на недоторканність його грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав спживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605 грн. 60 коп. (а.с. 1).

Представник відповідача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Крилова С.С. звернулась до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважає, що сума заявлена позивачем значно завищена та просить зменшити розмір аитрат позивача на проіесійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 02.12.2024 року між адвокатом Рясним В.Д. та позивачем було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокат зобов`язався надати юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів клієнта. На підтвердження наданих послуг за договором, суду було надано акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, згідно якого загальна вартість послуг складає 7 500 грн. 00 коп. та квитанцію про сплату коштів від 02.12.2024 року. (а.с. 13-14, 29,30).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи та виконаних робіт, котрі на думку суду не є складними, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат зі складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 158, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рясний Владислав Денисович до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №43967 вчинений 26.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості в розмірі 44240,56 грн.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь держави в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«БІЗНЕС ПОЗИКА»на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605 грн. 60 коп. та відшкодування правової допомоги у розмірі 2000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд.26, оф. 411, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: м. Київ. пр. Григоренка,, буд. 15, прим. 3

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, адреса робочого місця: вул.Сімферопольська , буд. 21, прим. 38,39,40,41,51,52 (кім. 311), 53 (кім. 312), м. Дніпро.

Суддя Н.В. Чернова