Решение № 126719657, 04.04.2025, Миронівський районний суд Київської області

04.04.2025 Єдиний унікальний № 371/1366/22 провадження № 2/371/41/25

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1366/22

Провадження № 2/371/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

за участі

представника позивача Фрей Р.А.,

представника відповідача Курінської І.С.,

розглянувши у судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Миронівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із вищезазначеним позовом звернулася Обухівська окружна прокуратура та просила витребувати на користь держави в особі Миронівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер: 3222982200:02:015:0014, площею 2 га, з незаконного володіння ОСОБА_1 , позов обґрунтовувала наступним:

Наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Донецькій області № 3360-СГ від 19.07.2019 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1421580400:03:000:0517, площею 2 га, на території Анадольської сільської ради Волноваського району Донецької області.

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації Донецької області Мацегорою І.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48008536 від 30.07.2019 та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421580400:03:000:0517 за ОСОБА_2 .

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 966 від 09.08.2019 ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку продано ОСОБА_3 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А. внесено відомості про припинення права власності, індексний номер 48178357.

Незважаючи на це, наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області (далі ГУ Держгекадастру у Київській області) № 10-7945/15-20-сг від 15.05.2020 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 3222982200:02:015:0014, площею 2 га, на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі вищевказаного наказу приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52446642 від 30.05.2020 та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222982200:02:015:0014 за ОСОБА_2 .

При цьому в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1247 від 04.06.2020 представником ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку продано ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу внесено відомості про припинення права власності, індексний номер 52579099.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (тут і далі за текстом всі законодавчі акти зазначаються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст.116Земельного кодексуУкраїни безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що визначено ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Таким чином, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Так, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У відповідності до п. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Так, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. п. 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (у вільному доступі https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (підпункти 31, 32 п. 4 Положення).

Всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Головним управлінням Держгеокадастру у Київської області рішенням № 10-7945/15-20-сг від 15.05.2020 передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3222982200:02:015:0014 для ведення особистого селянського господарства, в результаті чого вказаний громадянин вдруге використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для особистого селянського господарства.

Таким чином, земельна ділянка із кадастровим номером 3222982200:02:015:0014, яка на даний час знаходиться в межах Миронівської міської територіальної громади Київської області, вибула із земель державної власності внаслідок повторного незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання (для ведення особистого селянського господарства) шляхом державної реєстрації права на неї.

При цьому, ОСОБА_2 не повідомлено ГУ Держгеокадастру у Київській області, що раніше ним реалізовано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки кадастровий номер 1421580400:03:000:0517 для ведення особистого селянського господарства, а ГУ Держгеокадастру у Київській області на момент прийняття оспорюваного накзау не перевірено зазначений факт.

Водночас, ОСОБА_2 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що вона своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використала, підстав для задоволення її заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області не було.

За таких обставин, розглядаючи заяву громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області, та у подальшому при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Київській області формально вирішено таку заяву, не перевіривши її змісту щодо реалізації особою раніше права на отримання безкоштовно земель для ведення особистого селянського господарства у порядку безоплатної приватизації.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяв громадян про передачу спірних земельних ділянок у власність, ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до вимог ч. 8 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 6 Закону України «Про землеустрій» мало не допустити вищезазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Маючи відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ст. ст. 30, 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області та інших територіальних органів Держгеокадастру України мали можливість, у тому числі на стадії погодження документації із землеустрою, перевірити наявність у власності зазначених громадян земельні ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (надалі Порядок № 1051).

Згідно з п. 4 Порядку № 1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

До Державного земельного кадастру, згідно підпункту 16 п. 24 Порядку № 1051 вноситься, зокрема інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно п. 72 Порядку № 1051 щодо фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що його видав, тощо).

Аналогічна інформація відповідно до п. 1102 Порядку № 1051 щодо прав власності фізичної особи на земельну ділянку вноситься при подачі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки в електронній формі сертифікованим інженером-землевпорядником через єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет- сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

При цьому, згідно п. 113 Порядку № 1051 саме до повноважень державного кадастрового реєстратора віднесено обов`язок в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Зокрема, згідно підпункту 4 п. 119 Порядку № 1051 до Поземельної книги без подання заяви власником вносяться відомості (зміни до них) про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Більше того, відповідно до підпункту 1 п. 198 Порядку № 1051 Державний земельний кадастр містить відомості про одержання у власність громадянами земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України) та за заявою громадян така довідка видається безкоштовно.

Крім того, наведені положення Порядку № 1051 свідчать, що посадові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області мають доступ до відомостей не лише при оформленні права власності на земельні ділянки за фізичною особою, а й у їх розпорядженні наявна інформація безпосередньо про використання громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок відповідної категорії.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 3222982200:02:015:0014 ГУ Держгеокадастру у Київській області передана у власність ОСОБА_2 незаконно в силу вищезазначених норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнить, з підстав наведених у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві проти задоволення позову заперечила, свої заперечення обґрунтовувала наступним:

Прокурор впозовній заявіпосилається нависновки ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладені упостанові від14.11.2018року усправі №183/1617/16,за якимивласник здотриманням вимогстатей 387і 388ЦК Україниможе витребуватиналежне йомумайно відособи,яка єостаннім йогонабувачем,незалежно відтого,скільки разівце майнобуловідчужене дотого,як вонопотрапило уволодіння останньогонабувача.Для такоговитребування,наводить цитатупозивач,оспорювання рішеньорганів державноївлади чимісцевого самоврядування,договорів,інших правочинівщодо спірногомайна ідокументів,що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідач звертаєувагу,що вцій справісуд касаційноїінстанції вказав,що длятакого витребуванняоспорювання наступних(прокурорупустив визначальнеслово -прим,представника відповідача)рішень органівдержавної владичи місцевогосамоврядування,договорів,інших правочинівщодо спірногомайна ідокументів,що посвідчуютьвідповіднеправо,не єефективним способомзахисту прававласника.Такі висновкиє зрозумілими,такяк недійсне(первинне)рішення незумовлює правовихнаслідків.Відповідно оскарженнянаступних рішень/правочинів, які прийняті на підставі первинного, не вимагається.

За обставинамисправи №183/1617/16уповноважений органна розпорядженняземельною ділянкоюрішення провідчуження неприймав,що свідчитьпро відсутністьволівласника напередачу майна(п.п.60-62постанови від14.11.2018року).Саме томуВерховний Судзробив висновок,що оскарженнянаступних рішень/правочинівне єефективним способом захисту права власника (п.п. 82-86 постанови від 14.11.2018 року).

З урахуваннямвикладеного,відповідач вважає,що наказГУ ДержгеокадаструуКиївській області№ 10-7945/15-20-сгвід 15.05.2020року єзаконним,доки іншеневстановлено судом.Відсутні підставивважати,що спірназемельна ділянкавибула зволодіння власникапоза йоговолею.Таким чином,позовна вимогапро витребуванняспірноїземельної ділянки не підлягає задоволенню.

В будь-якомуразі відповідачвважає,що згідночинного законодавстваспірназемельна ділянкане можебути витребуванав нього,оскільки вінє добросовіснимнабувачем.

Стаття 387ЦК Українивстановлює,що власникмає правовитребувати своємайно відособи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас заположенням ст.330ЦК Україниякщо майновідчужене особою,яка немала наце права,добросовісний набувачнабуває правовласності нанього,якщо відповіднодо статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.1ст.387ЦК Україниякщо майноза відплатнимдоговором придбаневособи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати(добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно:1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння;2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння;3)вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншимшляхом.

Позивач визнає,що відповідачє добросовіснимнабувачем спірноїземельної ділянки.У якості правових підстав позову визначає ст. 388 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 знала чи могла знати про набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки із порушенням норми ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 червня 2020року,на підставі якого відповідач ОСОБА_1 набула увласність спірнуземельну ділянку,відповідає усімознакам дійсності правочину.

Цей договір посвідчений нотаріусом, який засвідчив наявність у ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, відсутність заборон на її відчуження, відсутність записівв Державномуреєстрі речовихправ на нерухомемайно просудовий спірвідносно цьогомайна (обтяження),встановив відсутність інших перешкод, які б не дозволяли укласти даний правочин.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 02.11.2021року усправі № 925/1351/19вказала,що якщоспірне майноє об`єктомнерухомості,то длявизначення добросовісності йогонабувача крімприписів ст.388ЦК Українислід застосовувати спеціальну нормуп.1ч.1ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ на нерухоме майнота їхобтяжень»,відповідно доякої державнареєстрація речовихправ на нерухоме майнота їхобтяжень -офіційне визнанняі підтвердженнядержавою фактів набуття,зміни абоприпинення речовихправ нанерухоме майно,обтяжень такихправ шляхом внесеннявідповідних відомостейдо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Добросовісна особа,яка придбаваєнерухоме майноу власністьабо набуваєінше речове правона нього,вправі покладатисяна відомостіпро речовіправа іншихосіб на нерухоме майнота їхобтяження (їхнаявність абовідсутність),що містятьсяу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За відсутностів цьомуреєстрі відомостейпро праваінших осібна нерухомемайно або їхобтяжень особа,яка добросовіснопокладалася наці відомості,тобто незнала іне мала знати проіснування такихправ чиобтяжень,набуває правона такемайно вільнимвід незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відомості зДержавного реєструречових правпрезюмуються правильними,доки не доведено протилежне,тож добросовіснийнабувач неповинен перевірятиісторію придбання нерухомості таробити висновкищодо правомірностіпопередніх переходівмайна,а може діяти,покладаючись натакі відомості,за відсутностіобставин,які зточки зорурозумного спостерігача можутьвикликати сумніву достовірностіцих відомостей(п.п.6.45,6.46,6.50 постанови від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

Отже,той факт,що відповідачє добросовіснимнабувачем спірноїземельної ділянки, є безумовним.Відповідач користуєтьсяземельною ділянкоювідповідно доїї цільового призначення, сплачує земельний податок за неї.

Заперечуючи протипозовної вимогипро витребуванняспірної земельноїділянки, відповідач звертаєтьсядо усталеноїправової позиціїВерховного Суду,сформованої при розгляді такої категорії справ.

Конституція Україниу статті41гарантує,що ніхтоне можебути протиправно позбавлений прававласності,право приватноївласності єнепорушним.Принцип непорушності прававласності закріпленийтакож уст.321ЦК України,відповідно доякої ніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власностічи обмеженийу його здійсненні.Для захиступрава власностівласник майнаможе скористатисяодним ізспособів захисту,передбачених нормамиглави 29ЦК України,зокрема можевитребувати своємайно із чужогонезаконного володіння(ст.387ЦК України).Відповідно дозазначеної статті власник маєправо витребуватисвоє майновід особи,яка незаконно,без відповідноїправової підстави заволоділа ним.

Водночас заст.388ЦК Українивитребування власникомсвого майнау випадку,якщо набувач,що придбавйого завідплатним договором,є добросовісним,можливе лишеза умови,якщо цемайно:1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння;2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння;3) вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волі іншим шляхом.Таким чином,саме «вольовийкритерій» євизначальним привирішенні питання проможливість витребуваннямайна удобросовісного набувачана користь власника.

В разінаявності увласника воліна передачумайна іншій особі і,відповідно,неможливості йоговитребування удобросовісного набувачавідповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, останній стає власником майна на підставі ст. 330 Цивільного кодексу України.

Таким чином,в даномувипадку законодавецьнадає пріоритетінтересам добросовісногонабувача майна,а нейого власника.Однак,варто наголосити,що ст.388ЦК Українине передбачає інших винятківз принципунепорушності прававласності накористь добросовісного набувача.

Конвенція прозахист правлюдини таосновоположних свобод(надалі-Конвенція)та Протоколи донеї післяїх ратифікаціїУкраїною всилу положеньст.9Конституції Україниє частиною національногозаконодавства,а їхнорми єнормами прямоїдії.Питанням захисту власності присвяченаст.1Першого протоколудо Конвенції(далі-Перший протокол),яка містить загальнеправило,відповідно доякого кожнафізична абоюридична особамає право мирно володітисвоїм майном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк в інтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародного права.Одразу сліднаголосити,що поняття«власність» врозумінні ст.1 Першого протоколудо Конвенціїмає ширшезначення впорівнянні знормами національного законодавства іволодіння добросовісногонабувача охоплюєтьсязазначеним поняттямі підпадає під дію гарантій, закріплених у цій статті Конвенції.

Аналіз практикиЄвропейського судуз правлюдини (надалі-ЄСПЛ)щодо застосування ст.1Першого протоколудозволяє визначитикритерії,за якимимає здійснюватись оцінкадопустимості втручаннядержави вправо особина мирневолодіння майном зточки зоруйого відповідностіположенням Конвенції.Таких критеріївє три,а саме: 1)чи можнавважати втручаннязаконним:2)чи переслідуєвоно «суспільний»,«публічний» інтерес:3)чи такийзахід (втручанняв правона мирневолодіння майном)є пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційностів контекстіст.1Першого протоколупередбачає оцінкутого чи приздійсненні втручанняв правовласності булодотримано справедливоїрівноваги (балансу)між потребами,які випливаютьіз загальних,суспільних інтересівта інтересами особи,яка такчи інакшестраждає відвтручання.Необхідний балансне будедотриманий, якщо особанесе «індивідуальнийі надмірнийтягар» (див,наприклад,рішення усправі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) заява № 28342/95).

Слід зауважити,що невідповідність втручанняв мирневолодіння майномкритерію пропорційностів будь-якому разі є підставою для визнання такого втручання порушенням ст.1Першого протоколу, навіть якщо воно відповідає решті двом критеріям.

Конструкція,за якоїдобросовісний набувачвтрачає майноі самзмушений шукати способи компенсаціїсвоїх втратє неприйнятноюта покладаєна добросовісногонабувача індивідуальний танадмірний тягар.Не можедобросовісний набувачвідповідати узв`язкуіз бездіяльністю владив рамкахпроцедур,спеціально призначенихдля запобіганняшахрайства при вчиненніправочинів знерухомим майном.Факт незаконноговідчуження тадопущення продажу нерухомогомайна неможе породжуватиправових наслідківдля добросовісного набувача,проте,вочевидь,є підставоюдля виникненняобов`язкув органівмісцевого самоврядування здійснитивсе необхідне,щоб відшкодуватизбитки,завдані такимвідчуженням.

У справах«Гладишева протиРосії» (Gladyshevav.Russia),«Пчелінцева таінші протиРосії» (PchelintsevaandOthersv.Russia)ЄСПЛ констатувавпорушення Державоюст.1Першого протоколуу зв`язкуз витребуваннямна користьдержави квартиру їхдобросовісних набувачівта виселенняостанніх безнадання відповідноїкомпенсації.В обохсправах квартиринезаконно вибулиз державноївласності узв`язкуз їхприватизацією,здійсненою зпорушенням законуза допомогоюшахрайських дій.У цихсправах ЄСПЛвказав нате,що визначенняумов іпроцедур,на підставіяких здійснювавсяперехіддержавних квартиру приватнувласність,і контрольза дотриманнямцих процедурвідносяться довиключної компетенціїдержави.Крім того,до виключноїкомпетенціїдержави такожналежить легалізаціяподальшого переходуправа власностіна квартиришляхом здійсненнядержавної реєстрації,спеціально створеноїдля забезпеченнядодатковоїбезпеки набувачівмайна.За наявностітакої кількостікомпетентних органів,які далидозвілна перехідправа власностіна квартири,заявники незобов`язанібули здійснюватиоцінкунаявності ризиківпозбавлення правана квартириу зв`язкуз недоліками,які малибутиусунуті задопомогою спеціальноіснуючих дляцього процедур.У зв`язкуз цимЄСПЛнаголосив,що ризикдопущення помилкиорганом владиповинна нестидержава іці помилки не повиннівиправлятися зарахунок інтересівприватних осіб(§§79,80рішення усправі«Гладишева протиРосії»,§ 98рішення усправі «Пчелінцевата іншіпроти Росії»),Позбавлення заявниківжитла занаведених обставині безбудь-якоїкомпенсації,на думкуЄСПЛ,становило длязаявників надмірнийтягар і,як наслідок,становило порушенняст.1Першого протоколу.

Зазначений підхідЄСПЛ довирішення питанняпро відповідністьвитребування майнау йогодобросовісного набувачаположенням ст.1Першого протоколувикладено нелише узазначених справах.Він знайшоввтілення такожу рішеннях«Алєнцева протиРосії»(AlentsevaV.Russia),«Поняєва таінші протиРосії» (PonyayevaandOthersv.Russia),«Столярова протиРосії» (Stolyarovav.Russia),«Ольховський протиРосії» (Olkhovskiyv.Russia), «Кочергін проти Росії» (Kochergin v. Russia).

Звертаємо увагу,що самедержава якучасник відповіднихправовідносин повиннанести ризикнезаконного відчуженнямайна,оскільки маєспеціальні механізмидлязапобігання цьому.Такий розподілризиків міжвласником ідобросовісним набувачембув биневиправданим,якби мовайшла проприватну власність.Оскільки приватнийвласник майнатак самояк ійого добросовіснийнабувач неповинен відповідатиза помилки,«допущені врамках процедур,спеціально призначенихдля запобіганняшахрайству привчиненніправочинів знерухомим майном».Такими,як вбачається,є зокрема,процедуринотаріального посвідченняправочинів знерухомістю тадержавної реєстраціїречових правна нерухомемайно.Крім того,позбавлення власностітак самопокладатиме наприватноговласника надмірнийтягар,пов`язанийз втратоюмайна тавідсутністю дієвихмеханізмівотримання компенсаціїза втраченемайно (висновкиВерховного Суду,що викладеніупостановах від02.11.2022року усправі №522/22173/18,від 14.04.2022року усправі№ 644/2204/19,від 26.09.2019року усправі №2-4352/11,від 20.03.2019року усправі№ 521/8368/15-ц).

Отже,задоволення позовнихвимог провитребування спірноїземельної ділянкиувідповідача,який єдобросовісним набувачем,призведе допорушення ст.1Першогопротоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому

випадку нанього будепокладено індивідуальнийта надмірнийтягар.Тому взадоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

У разіякщо об`єктнерухомого майнане можебути витребуванівід особи,яка незаконно заволоділаними,зокрема,якщо вінвідчужений добросовісномунабувачу,який набув прававласності нанього (ст.330ЦК України),то колишнійвласник нерухомогомайна має правовимагати відшкодуванняйого вартості(напідставі п.2ч.З ст.1212,ч.2ст.1213 ЦК України).

Таким чином,у разівстановлення судомфакту протиправногонабуття ОСОБА_2 права власностіна спірнуземельну ділянку,порушене праводержави можебути поновлено шляхом відшкодування ОСОБА_2 вартості спірної земельної ділянки.

Крім того,в обґрунтуваннянаявності порушенняінтересів державив особі Миронівської міськоїради тапідстав дляїх представництвапрокурор зазначає,що згідно п.24Прикінцевих таПерехідних положеньдо Земельногокодексу Україниз днянабрання чинності цимпунктом землямикомунальної власностітериторіальних громадвважаються всі землідержавної власності,розташовані замежами населенихпунктів умежах таких територіальних громад.

Відповідно дорішення Миронівськоїміської радивід 10.12.2020року №47-02-VII «Про початокреорганізації Зеленьківськоїсільської радишляхом приєднаннядо Миронівської міськоїради» правонаступникомвсього майна,прав таобов`язків Зеленьківської сільської ради визначено Миронівську міську раду.

Тобто,на данийчас,органом уповноваженимрозпоряджатися земельнимиділянками, які знаходилисьна територіїЗеленьківської сільськоїради належитьМиронівській міській територіальній громаді в особі її представницького органу - Миронівської міської ради.

З оглядуна викладене,прокурор вбачаєфакт порушенняінтересів державив особі Миронівської міськоїради,як законноговласника тарозпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади.

Відповідач непогоджується,що належнимпозивачем уцій справіє Миронівська міська рада.

Відповідно дост.ст.15,117,122ЗК України,Закону України«Про внесеннязмін до деяких законодавчихактів Українищодо розмежуванняземель державноїта комунальної власності»,Указу Президентавід 15.10.2020року №449/2020«Про деякізаходи прискорення реформу сферіземельних відносин»,постанови КабінетуМіністрів Українивід 16 листопада 2020 року № 1113«Деякі заходищодо прискоренняреформ усфері земельних відносин»,наказу Державноїслужби Україниз питаньгеодезії,картографії такадастру від 17 листопада 2020 року № 485«Деякі питанняпередачі земельнихділянок сільськогосподарського призначення державноївласності докомунальної власності»в Українірозпочався процес передачі земельсільськогосподарського призначеннядержавної власностіу комунальну власність місцевих громад.

Як вбачаєтьсяз інформації,що розміщенана офіційномувеб-сайтіГоловного управління Держгеокадаструу Київськійобласті,передача земельнихділянок сільськогосподарського призначення державноївласності Миронівськійміській громадіОбухівського району Київської областівід Головногоуправління Держгеокадаструу Київськійобласті розпочалась знаказу №16-ОТГвід 10.12.2020року тавідбувалась напідставі пізніше прийнятих розпорядчих актів.

В наказахГУ Держгеокадаструу Київськійобласті зазначено,що правовласності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється

відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнотаїх обтяжень».

Пункт 24Прикінцевих таПерехідних положеньдо Земельногокодексу України,наякий посилаєтьсяпрокурор,набрав чинностіз 27.05.2021року істосується земельдержавноївласності,що розташованіза межаминаселених пунктів.Спірна земельнаділянкарозташована на території Зеленьківської сільської ради.

Водночас наказГУ Держгеокадаструу Київськійобласті №10-7945/15-20-сгпропередачу ОСОБА_2 у власністьспірної земельноїділянки,який прокурорвважаєнезаконним,виданий 15.05.2020року.На підставіцього наказуправо власностіна спірнуземельну ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 27.05.2020 року.

Таким чином,спірна земельнаділянка вибулаз володіннядержави допереданняземель державноївласності укомунальну власністьтериторіальної громади.Відтак земельнаділянка,яка єпредметом спору,не моглабути переданав комунальнувласністьтериторіальній громадів особіМиронівської міськоїради заактом приймання-переданнятаправо комунальної власності на неї не реєструвалося.

З наведенихпідстав,Миронівська міськарада неє належниморганом,уповноваженим державоюздійснювати функціїзахисту їїінтересів успірнихправовідносинах,відповідно іпрокурор неможе здійснюватитакі функціївід іменіМиронівської міської ради у цій справі.

Миронівській міськійраді неналежить правовимоги витребуватиспірну земельнуділянку на свою користь, тобто Миронівська міська рада є неналежним позивачем.

В контекстізавдань цивільногосудочинства (статті2ЦПК України)звернення досуду єспособом захиступорушених прав,свобод абозаконних інтересівпозивача.Томуособа повиннадовести (асуд -встановити),що їйналежать права,свободи абозаконніінтереси,за захистомяких воназвернулася досуду.Права,свободи тазаконні інтереси,якіналежать конкретнійособі (особам)є предметомсудового захисту.Заінтересованістьповинна матиправовий характер,який виявляєтьсяв тому,що рішеннясуду повинноматиправові наслідкидля позивача.Відсутність матеріально-правовоїзаінтересованості позивачає підставоюдля відмовиу задоволенніпозову незалежновід іншихвстановлених обставинсправи.

Враховуючи викладене,відповідач вважає,що позовнавимога провитребуванняспірної земельноїділянки накористь державив особіМиронівської міськоїради неможебути задоволена незалежно від інших встановлених обставин справи.

В судовому засідання представник відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3360-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та безоплатно передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1421580400:03:000:0517, площею 2 гектари, розташованої на території Андріївської сільської ради Волноваського району Донецької області (а.с. 27).

На підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, державним реєстратором Волноваської районної державної адміністрації Донецької області Мацегорою І.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48008536 від 30 липня 2019 року та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421580400:03:000:0517 за ОСОБА_2 (а.с. 31).

Тобто в липні 2019 року, ОСОБА_2 скористався своїм правом на безкоштовне отримання у власність земельної ділянки, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Разом із цим судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 15 травня 2020 року №10-7945/15-20-сг затверджено ще один проект землеустрою та безоплатно надано у власність для ведення особистого селянського господарства другу земельну ділянку із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 20 гектари, розташованої на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області, якій присвоєно кадастровий номер: 3222982200:02:015:0014 (а.с. 28).

На підставі вищевказаного наказу приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер: 3222982200:02:015:0014.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1247 від 04.06.2020 представником ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку продано ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу внесено відомості про припинення права власності, індексний номер 52579099.

Положеннями ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст.116Земельного кодексуУкраїни безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що визначено ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Таким чином, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Передбачена ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Визначений ст. 118 Земельного кодексу України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України.

Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У відповідності до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Так, згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. п. 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (у вільному доступі https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України,безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (підпункти 31, 32 п. 4 Положення).

Всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Головним управлінням Держгеокадастру у Київської області рішенням № 10-7945/15-20-сгвід 15.05.2020 передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3222982200:02:015:0014для ведення особистого селянського господарства, в результаті чого вказаний громадянин вдруге використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для особистого селянського господарства.

Таким чином, земельна ділянка із кадастровим номером 3222982200:02:015:0014, яка на даний час знаходиться в межах Миронівської міської територіальної громади Київської області, вибула із земель державної власності внаслідок повторного незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання (для ведення особистого селянського господарства) шляхом державної реєстрації права на неї.

При цьому, ОСОБА_2 не повідомлено ГУ Держгеокадастру у Київській області, що раніше ним реалізовано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки кадастровий номер 1421580400:03:000:0517 для ведення особистого селянського господарства, а ГУ Держгеокадастру у Київській області на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки не перевірено зазначений факт.

Водночас, ОСОБА_2 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що вона своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використала, підстав для задоволення її заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області не було.

За таких обставин, розглядаючи заяву громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області, та у подальшому при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Київській області формально вирішено таку заяву, не перевіривши її змісту щодо реалізації особою раніше права на отримання безкоштовно земель для ведення особистого селянського господарства у порядку безоплатної приватизації.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяв громадян про передачу спірних земельних ділянок у власність, ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до вимог ч. 8 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 6 Закону України «Про землеустрій» мало не допустити вищезазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Маючи відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ст. ст. 30, 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області та інших територіальних органів Держгеокадастру України мали можливість, у тому числі на стадії погодження документації із землеустрою, перевірити наявність у власності зазначених громадян земельні ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (надалі Порядок № 1051).

Згідно зп.4Порядку №1051ведення Державногоземельного кадаструздійснює Держгеокадастрта йоготериторіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

До Державного земельного кадастру, згідно підпункту 16 п. 24 Порядку № 1051 вноситься, зокрема інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно п. 72 Порядку № 1051 щодо фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що його видав, тощо).

Аналогічна інформація відповідно до п. 1102 Порядку № 1051 щодо прав власності фізичної особи на земельну ділянку вноситься при подачі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки в електронній формі сертифікованим інженером-землевпорядником через єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

При цьому, згідно п. 113 Порядку № 1051 саме до повноважень державного кадастрового реєстратора віднесено обов`язок в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Зокрема, згідно підпункту 4 п. 119 Порядку № 1051 до Поземельної книги без подання заяви власником вносяться відомості (зміни до них) про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Більше того, відповідно до підпункту 1 п. 198 Порядку № 1051 Державний земельний кадастр містить відомості про одержання у власність громадянами земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України) та за заявою громадян така довідка видається безкоштовно.

Крім того, наведені положення Порядку № 1051 свідчать, що посадові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області мають доступ до відомостей не лише при оформленні права власності на земельні ділянки за фізичною особою, а й у їх розпорядженні наявна інформація безпосередньо про використання громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок відповідної категорії.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 3222982200:02:015:0014 ГУ передана Держгеокадастром у Київській області у власність ОСОБА_2 з порушенням встановленого законодавством України порядку.

Із вищезазначеного суд приходить до висновку, що законодавство України щодо безоплатного отримання/передачі землі у власність фізичній особі було порушено такими суб`єктами як:

? ОСОБА_2 , який достеменно знаючи про те, що він вже скористався своїм правом на отримання у власність земельної ділянки із таким цільовим призначенням, в порушення норми ч. 4 ст.116Земельного кодексуУкраїни повторно звернувся за отримання другої земельної ділянки;

?Держгеокадастром у Київській області, зокрема її посадові особи, на виконання вимог ч. 8 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 6 Закону України «Про землеустрій», не перевірили питання щодо реалізації раніше ОСОБА_2 права на отримання землі для ведення особистого селянського господарства у порядку безоплатної приватизації.

Разом із цим матеріали справи не містять доказів які вказують про притягнення як працівників Держгеокадастром у Київській області так і ОСОБА_2 до відповідальності за ці дії.

Відповідач ОСОБА_1 не є суб`єктом, яка вчинила будь-які із вище перелічених дій, що призвели до вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, чи була обізнана про них.

Із вищенаведенихобставин,суд приходитьдо висновку,що спірназемельна ділянка не може бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 ,оскільки вонає добросовіснимнабувачем.

Цей висновок ґрунтується на наступній правовій позиції:

Статтею 387Цивільного кодексуУкраїни встановлено,що власникмає правовитребувати своємайно відособи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас заположенням ст.330Цивільного кодексуУкраїни якщомайно відчуженеособою,яка немала наце права,добросовісний набувачнабуває правовласності нанього,якщо відповіднодо статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зч.1ст.387Цивільного кодексуУкраїни якщомайно завідплатним договоромпридбане вособи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати(добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно:1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння;2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння;3)вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншимшляхом.

В позовній заяві (а.с. 10) фактично визнає, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки у якості правових підстав позову вказує на норму ст. 388 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 знала чи могла знати про набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки із порушенням норми ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 червня 2020року,на підставі якого відповідач ОСОБА_1 набула увласність спірнуземельну ділянку,відповідає усімознакам дійсності правочину.

Цей договір посвідчений нотаріусом, який засвідчив наявність у ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, відсутність заборон на її відчуження, відсутність записівв Державномуреєстрі речовихправ на нерухомемайно просудовий спірвідносно цьогомайна (обтяження),встановив відсутність інших перешкод, які б не дозволяли укласти даний правочин.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 02.11.2021року усправі № 925/1351/19вказала,що якщоспірне майноє об`єктомнерухомості,то длявизначення добросовісності його набувача крім приписів ст. 388 Цивільного кодексу Українислід застосовувати спеціальну нормуп.1ч.1ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ на нерухоме майнота їхобтяжень»,відповідно доякої державнареєстрація речовихправ на нерухоме майнота їхобтяжень -офіційне визнанняі підтвердженнядержавою фактів набуття,зміни абоприпинення речовихправ нанерухоме майно,обтяжень такихправ шляхом внесеннявідповідних відомостейдо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Добросовісна особа,яка придбаваєнерухоме майноу власністьабо набуваєінше речове правона нього,вправі покладатисяна відомостіпро речовіправа іншихосіб на нерухоме майнота їхобтяження (їхнаявність абовідсутність),що містятьсяу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За відсутностів цьомуреєстрі відомостейпро праваінших осібна нерухомемайно або їхобтяжень особа,яка добросовіснопокладалася наці відомості,тобто незнала іне мала знати проіснування такихправ чиобтяжень,набуває правона такемайно вільнимвід незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відомості зДержавного реєструречових правпрезюмуються правильними,доки не доведено протилежне,тож добросовіснийнабувач неповинен перевірятиісторію придбання нерухомості таробити висновкищодо правомірностіпопередніх переходівмайна,а можедіяти,покладаючись натакі відомості,за відсутностіобставин,які зточки зорурозумногоспостерігача можутьвикликати сумніву достовірностіцих відомостей(п.п.6.45,6.46,6.50постанови від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

Конституція України у ст. 41гарантує,що ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності,право приватноївласності єнепорушним.Принципнепорушності права власності закріплений також у ст. 321 Цивільного кодексу України,відповідно доякоїніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власностічи обмеженийу йогоздійсненні.Для захиступрава власностівласник майнаможе скористатисяодним ізспособівзахисту, передбачених нормами глави 29 Цивільного кодексу України,зокрема можевитребувати своємайноіз чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України).Відповідно дозазначеної статтівласник маєправо витребуватисвоє майновід особи,яка незаконно,без відповідноїправовоїпідстави заволоділа ним.

Водночас заст.388Цивільного кодексуУкраїни витребуваннявласником свогомайна увипадку,якщонабувач,що придбавйого завідплатним договором,є добросовісним,можливе лишеза умови,якщо цемайно:1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноуволодіння;2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння;3)вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншим шляхом.Таким чином,саме «вольовийкритерій» євизначальним привирішенніпитання проможливість витребуваннямайна удобросовісного набувачана користьвласника.

В разінаявності увласника воліна передачумайна іншійособі і,відповідно,неможливості йоговитребування удобросовісного набувачавідповіднодо ст. 388 Цивільного кодексу України, останній стає власником майна на підставі ст. 330 Цивільного кодексу України.

Такимчином,в даномувипадку законодавецьнадає пріоритетінтересам добросовісногонабувачамайна, а не його власника.

Конвенція прозахист правлюдини таосновоположних свобод(надалі-Конвенція)та Протоколи донеї післяїх ратифікаціїУкраїною всилу положеньст.9Конституції Україниє частиною національногозаконодавства,а їхнорми єнормами прямоїдії.Питанням захисту власності присвяченаст.1Першого протоколудо Конвенції(далі-Перший протокол),яка містить загальнеправило,відповідно доякого кожнафізична абоюридична особамає право мирно володітисвоїм майном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк в інтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародного права.Одразу сліднаголосити,що поняття«власність» врозумінні ст.1 Першого протоколудо Конвенціїмає ширшезначення впорівнянні знормами національного законодавства іволодіння добросовісногонабувача охоплюєтьсязазначеним поняттямі підпадає під дію гарантій, закріплених у цій статті Конвенції.

Аналіз практикиЄвропейського судуз правлюдини (надалі-ЄСПЛ)щодо застосування ст.1Першого протоколудозволяє визначитикритерії,за якимимає здійснюватись оцінкадопустимості втручаннядержави вправо особина мирневолодіння майном зточки зоруйого відповідностіположенням Конвенції.Таких критеріївє три,а саме: 1)чи можнавважати втручаннязаконним:2)чи переслідуєвоно «суспільний»,«публічний» інтерес:3)чи такийзахід (втручанняв правона мирневолодіння майном)є пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційностів контекстіст.1Першого протоколупередбачає оцінкутого чи приздійсненні втручанняв правовласності булодотримано справедливоїрівноваги (балансу)між потребами,які випливаютьіз загальних,суспільних інтересівта інтересами особи,яка такчи інакшестраждає відвтручання.Необхідний балансне будедотриманий, якщо особанесе «індивідуальнийі надмірнийтягар» (див,наприклад,рішення усправі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) заява № 28342/95).

Конструкція,за якоїдобросовісний набувачвтрачає майноі самзмушений шукати способи компенсаціїсвоїх втратє неприйнятноюта покладаєна добросовісногонабувача індивідуальний танадмірний тягар.Не можедобросовісний набувачвідповідати узв`язкуіз бездіяльністю владив рамкахпроцедур,спеціально призначенихдля запобіганняшахрайства при вчиненніправочинів знерухомим майном.Факт незаконноговідчуження тадопущення продажу нерухомогомайна неможе породжуватиправових наслідківдля добросовісного набувача,проте,вочевидь,є підставоюдля виникненняобов`язкув органівмісцевого самоврядуванняздійснити всенеобхідне,щоб відшкодуватизбитки,завдані такимвідчуженням.

У справах«Гладишева протиРосії» (Gladyshevav.Russia),«Пчелінцева таінші протиРосії» (PchelintsevaandOthersv.Russia)ЄСПЛ констатувавпорушення Державоюст.1Першого протоколуу зв`язкуз витребуваннямна користьдержави квартиру їхдобросовісних набувачівта виселенняостанніх безнадання відповідноїкомпенсації.В обохсправах квартиринезаконно вибулиз державноївласності узв`язкуз їхприватизацією,здійсненою зпорушенням законуза допомогоюшахрайських дій.У цихсправах ЄСПЛвказав нате,що визначенняумов іпроцедур,на підставіяких здійснювавсяперехіддержавних квартиру приватнувласність,і контрольза дотриманнямцих процедурвідносяться довиключної компетенціїдержави.Крім того,до виключноїкомпетенціїдержави такожналежить легалізаціяподальшого переходуправа власностіна квартиришляхом здійсненнядержавної реєстрації,спеціально створеноїдля забезпеченнядодатковоїбезпеки набувачівмайна.За наявностітакої кількостікомпетентних органів,які далидозвілна перехідправа власностіна квартири,заявники незобов`язанібули здійснюватиоцінкунаявності ризиківпозбавлення правана квартириу зв`язкуз недоліками,які малибутиусунуті задопомогою спеціальноіснуючих дляцього процедур.У зв`язкуз цимЄСПЛнаголосив,що ризикдопущення помилкиорганом владиповинна нестидержава іці помилки не повиннівиправлятися зарахунок інтересівприватних осіб(§79,80рішення усправі«Гладишева проти Росії», § 98 рішення у справі «Пчелінцева та інші протиРосії»),Позбавлення заявниківжитла занаведених обставині безбудь-якоїкомпенсації,на думкуЄСПЛ,становило длязаявників надмірнийтягар і,як наслідок,становило порушенняст.1Першого протоколу.

Зазначений підхідЄСПЛ довирішення питанняпро відповідністьвитребування майнау йогодобросовісного набувачаположенням ст.1Першого протоколувикладено нелише узазначених справах.Він знайшоввтілення такожу рішеннях«Алєнцева протиРосії»(AlentsevaV. Russia),«Поняєва таінші протиРосії» (PonyayevaandOthersv.Russia),«Столярова протиРосії» (Stolyarovav.Russia),«Ольховський протиРосії» (Olkhovskiyv.Russia), «Кочергін проти Росії» (Kochergin v. Russia).

Саме державаяк учасниквідповідних правовідносинповиннанести ризикнезаконного відчуженнямайна,оскільки маєспеціальні механізмидлязапобігання цьому.Такий розподілризиків міжвласником ідобросовісним набувачембув биневиправданим,якби мовайшла проприватну власність.Оскільки приватнийвласник майнатак самояк ійого добросовіснийнабувач неповинен відповідатиза помилки,«допущені врамках процедур,спеціально призначенихдля запобіганняшахрайству привчиненніправочинів знерухомим майном».Такими,як вбачається,є зокрема,процедуринотаріального посвідченняправочинів знерухомістю тадержавної реєстраціїречових правна нерухомемайно.Крім того,позбавлення власностітак самопокладатиме наприватноговласника надмірнийтягар,пов`язанийз втратоюмайна тавідсутністю дієвихмеханізмівотримання компенсаціїза втраченемайно (висновкиВерховного Суду,що викладеніупостановах від02.11.2022року усправі №522/22173/18,від 14.04.2022року усправі№ 644/2204/19,від 26.09.2019року усправі №2-4352/11,від 20.03.2019року усправі№ 521/8368/15-ц).

Отже,задоволення позовнихвимог провитребування спірноїземельної ділянкиувідповідача,який єдобросовісним набувачем,призведе допорушення ст.1Першогопротоколу доКонвенції зправ людинита основоположнихсвобод,оскільки втакому випадкуна ньогобуде покладеноіндивідуальний танадмірний тягар.Тому взадоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

У разіякщо об`єктнерухомого майнане можебути витребуванівід особи,яка незаконно заволоділаними,зокрема,якщо вінвідчужений добросовісномунабувачу,який набув прававласності нанього (ст.330Цивільного кодексуУкраїни),то колишнійвласник нерухомогомайна має правовимагати відшкодуванняйого вартості(напідставі п.2ч.3ст.1212,ч.2ст.1213 Цивільного кодексу України).

При прийнятті рішення по справі, суд враховує правові позиції зроблені Європейським судом з прав людини в рішеннях по справах "Інтерсплав проти України" від 9 січня 2007 року та "Христов проти України" від 19 лютого 2009 року, за якими на особу не може бути покладено непропорційнй танадмірний тягар відповідальності за дії органу державної влади, у даному випадку Держгеокадастр в Київській області та третьої особи ОСОБА_2 , які в даному випадку фактично не несуть жодної відповідальності, натомість ця відповідальність перекладалася б на ОСОБА_1 , яка в свою чергу не брала жодної участі у порушенні земельного законодавства України, не була та не могла бути обізнана із ними, та у відповідності до ст. 330 Цивільного кодексу України є добросовісним набувачем майна у вигляді спірної земельної ділянки.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Миронівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки залишити без задоволення.

2.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук

Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2025 року