Постановление суда № 126658878, 14.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2025 року Справа 160/10179/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мерцалова Максима Юрійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та незаконною вимогу, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2025 року (03.04.2025 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мерцалова Максима Юрійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у рішенні від 27.02.2025 року;

- визнати незаконною вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довічну щомісячну страхову виплату у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання починаючи з 12.04.2023 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати на судовий збір;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з проханням надати оригінал Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 1993 року. На що отримав відповідь: у 1993 році з нагоди професійних захворювань Акти розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань форми П-4 не складалися, затверджене постановою президії ВЦСПС і державного комітету СРСР з нагляду за безпечним веденням в промисловості та атомній енергетиці від 17.08.1989 року №8-12, котре втратило чинність 01.01.1994 році. Тож, 12.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення довічних щомісячних страхових виплат внаслідок втрати професійної працездатності через професійне захворювання. Проте, відповідач листом №0400-010315-8/154792 від 04.10.2023 року відмовив у призначенні щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності, посилаючись на п. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції закону від 21.09.2022 року, відповідно до вимог якої підставою для здійснення страхових виплат потерпілому є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою. Також, у відмові зазначено, що п.3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджених постановою правління Фонду від 19.07.2018 року №11 (зі змінами, що внесені постановою правління Фонду від 25.02.2021 року) страхові виплати призначаються на підставі оригіналу акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 31.10.2023 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні йому щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа № 0400-010315-8/154792 від 04.10.2023 р.; зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати йому з 14.03.2023 р. довічну щомісячну страхову виплату у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. Згідно рішення у справі №160/28354/23 від 12.01.2024 року суд вирішив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, викладеної у формі листа від 04.10.2023 року № 0400-010315-8/154792. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням та прийняти рішення за наслідками розгляду. 13.06.2024 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надало відповідь з питання виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/28354/23 від 12.04.2024, а саме рішення про відмову у призначенні страхових виплат по професійному захворюванні, яке отримано в 1993 році на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 у зв`язку з відсутністю акту розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою. Не погодившись з таким рішенням суду було подано позов до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-25038115 від 13.06.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. Не погодившись з таким рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду. 28.01.2025 року Третій апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року у справі № 160/23159/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року у справі № 160/23159/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. 27.02.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні страхових виплат по професійному захворюванню. Підстава відмови таж сама: рішення про відмову у призначенні страхових виплат по професійному захворюванні, яке отримано в 1993 році на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 у зв`язку з відсутністю акту розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою. Позивач звертає увагу суду, що в кожному своєму попередньому рішенні суд зазначає, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхової виплати у зв`язку з професійним захворюванням враховувати висновки суд. Тобто, відповідач формально розглядає та виносить рішення. Не дивлячись, що в кожному рішенні суду зазначає, що вимога надати акт за формою П-4 є безпідставним та протиправним. Але не дивлячись на це підстава відмови таж сама: рішення про відмову у призначенні страхових виплат по професійному захворюванні, яке отримано в 1993 році на підставі пункту 3 статті 30 Закону України. «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 у зв`язку з відсутністю акту розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява подана до суду з порушенням норм ст. ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову фізичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривня.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви судом встановлено, що позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у рішенні від 27.02.2025 року;

- визнати незаконною вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довічну щомісячну страхову виплату у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання починаючи з 12.04.2023 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Таким чином позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового та одну немайнового характеру.

Верховний Суд в ухвалі від 16.11.2021 у справі № 140/10624/21 зазначив, що частиною п`ятою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Крім цього, пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, внаслідок чого, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі №9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі №9901/194/20".

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

В даному випадку 1 відсоток розміру майнових вимог (50 000 грн) становить 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленою позивачем вимогою немайнового характеру складає 1211,20 грн (3028 грн х 0,4 = 1211,20 грн.)

Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими позивачем позовними вимогами майнового та немайнового характеру складає 2422,40 грн.

Натомість, позивачем сплачено судовий збір лише у розмірі 1211,20 грн.

Відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір у сумі 1211,20 грн (2422,40 грн - 1211,20 грн = 1211,20 грн).

Таким чином, позивачу слід надати до суду докази доплати судового у розмірі 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4) сплаченого на реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Так, поданій до суду скарзі позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у рішенні від 27.02.2025 року;

- визнати незаконною вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довічну щомісячну страхову виплату у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання починаючи з 12.04.2023 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В той же час, як свідчать матеріали справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.02.2025 року №4001-25038115-2024-1 відмовлено про призначення страхових виплат по професійному захворюванню ОСОБА_1 .

Означена відмова вмотивована тим, що в доданих до звернення від 12.04.2023 року № 4858 на призначення страхових виплат відсутній акт розслідування професійного захворювання за встановленою формою. Додатковий коментар: на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/28354/23 з питання призначення ОСОБА_2 страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням прийнято рішення про відмову в призначені страхової виплати па підставі пункту 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 року у зв`язку з відсутністю акту розслідування професійного захворювання/отруєння) за встановленою формою.

Натомість, яку саме вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою слід визнати судом незаконною (дата, число, місяць та рік) позивач не зазначає.

Крім того, згідно ч.1 ст.160 КАС України вказано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).

Статтею 167 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Судом встановлено, що зміст позовної заяви не містить чітких вимог та їх належного обґрунтування, доказів та/або послідовний розбірливий виклад обставин на підтвердження позовних вимог та суті спору.

У зв`язку з чим, суду не можливо встановити наявність порушених прав позивача та обставини, які йому передували, які відносини виникли у зв`язку із такими порушеннями, які права були порушені та обрані позивачем способи захисту.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Так, згідно із приписами ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до пунктів 3, 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6).

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16.

Відтак, позивачу слід подати до суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою із зазначенням дати.

З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити зміст позовної заяви відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, всупереч п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у поданій до суду позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 133, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мерцалова Максима Юрійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та незаконною вимогу, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги - вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо зобов`язання ОСОБА_1 надати акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою із зазначенням дати;

- позовної заяви та її копіями відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами відповідно до вимог чинного законодавства виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник