Приговор № 126145135, 21.03.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3566/24

Провадження № 1-кп/712/296/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі колегії:

головуючий ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 22023250000000341 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що не пізніше серпня 2014 року (більш точну дату органом досудового розслідування не встановлено) у нього, обізнаного про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «лнр», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел і він долучився до силового блоку, фактично збройних сил, вказаної терористичної організації.

Приєднавшись до незаконних збройних формувань «лнр», ОСОБА_8 у серпні 2014 року приймав участь у бойових діях проти сил АТО поблизу м.Іловайськ Донецької області. У вересні 2014 року в боях з силами АТО ОСОБА_8 отримав поранення.

В подальшому, згідно так званого «Приказа командующего народной милиции луганской народной республики №1911 от 02.07.2015» ОСОБА_8 в званні «старший лейтенант» був зарахований на військову службу в « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та призначений на майорську посаду «помічника заступника командира по озброєнню» (в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , з 2017 року - АДРЕСА_4 ).

Після вступу до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») ОСОБА_8 обрав позивний « ОСОБА_9 ».

Так, ОСОБА_8 , в період з 02.07.2014 по 2021 рік (точну дату органом досудового розслідування не встановлено) приймав участь у бойових діях в складі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », керував діями ввіреного підрозділу проти сил АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей, за що був неодноразово представлений до державних нагород так званої «лнр».

Відомо, що в 2021 році (точну дату органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 припинив військову службу в « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_1 ) у зв`язку з оформленням інвалідності та продовжив проживання в тимчасово окупованому м. Луганськ.

Отже, ОСОБА_8 з серпня 2014 року по 2021 рік (більш точні дати органом досудового розслідування не встановлено), будучи радикально налаштованою особою, прихильником протиправної діяльності терористичної організації «лнр» та ідеології так званого «російського світу», діючи з мотивів не сприйняття чинної влади в Україні та з корисливих, ідеологічних мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди інтересам України та забезпечення окупаційного режиму на виконання рішень політичного та силового блоків терористичної організації «лнр» на тимчасово окупованій території Луганської області, з метою фізичного знищення військовослужбовців ЗСУ та правоохоронних органів України (сил АТО/ООС), усвідомлюючи, що діяльність вказаної терористичної організації є незаконна та призводить до загибелі цивільного населення, руйнування цивільної інфраструктури на території Луганської області, приймав участь та сприяв діяльності терористичній організації «лнр» на тимчасово окупованих територіях України.

Крім того, незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції та Законів України, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про проведення з боку рф підривної діяльності проти України, а також відкритої агресивної війни, метою якої є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи про те, що окупаційні війська, так званої «луганської народної республіки» (так звана «народна міліція лнр»), є незаконними і спільно з військовими підрозділами зс рф провадять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів, у квітні 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось за можливим, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, при невстановлених органом досудового слідства обставинах, під час дії воєнного стану, добровільно повернувся на військову службу до « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_1 ), тобто, перейшов на бік ворога російської федерації в період збройного конфлікту з Україною.

В 31.12.2022 так звана « ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_1 )» офіційно включена окупантами до складу «2-го армійського корпусу, в/ч НОМЕР_2 » з підпорядкуванням ІНФОРМАЦІЯ_7 . Виходячи з цього, ОСОБА_8 з 31.12.2023 офіційно перейшов на військову службу до збройних сил країни-агресора рф, присягнувши на вірність російському народу всупереч конституційним обов`язками громадянина України.

Перейшовши на бік ворога, ОСОБА_8 в період часу не пізніше квітня 2022 року до січня 2024 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось за можливим, в складі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », підпорядкованого командуванню Південного військового округу міністерства оборони країни-агресора рф, в умовах воєнного стану, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України надавав допомогу російській федерації у проведенні підривної діяльності проти України, а саме: сприяв окупації та утвердженню окупаційного режиму держави-агресора рф на території Луганської області, а також, виконуючи накази військового командування зс рф, приймав участь у бойових діях проти Сил Оборони України на території Луганської області, зокрема, в районі н.п. Жолобок, Новотошківське, Горіхове, Золоте та Гірське Попаснянського району.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_8 який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Черкаси ОСОБА_7 .

Відповідно до ухвали суду від 10.06.2024, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 111 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимогст. 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який в свою чергу повинний був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім свого невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати правову позицію ОСОБА_8 щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, реалізуючи право обвинуваченого на захист, зазначив, що стороною обвинувачення належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена та просив виправдати.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст.2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 258-3, ч.2 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано карту пам`яті з слідчої дії, про допит свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , отриманих відповідно до вимог ст.ст. 40, 65, 66, 95, 104, 106, 223, 224, 615 КПК України, з письмовим протоколом допиту останнього та письмові докази, які були оглянуті та досліджені судом, а саме:

- даними допиту свідка ОСОБА_10 , який булопереглянуто навідео всудовому засіданні,де останняпояснила, що вона є жителькою Луганської області. В 2014 році у зв`язку з російською агресією вона була вимушена з сім`єю виїхати на територію спочатку Харківської, а пізніше Черкаської області. Її брат ОСОБА_12 залишився в тимчасово окупованому м. Луганськ та перейшов на бік ворога. Їй відомо, що він спочатку був волонтером, а потім брав участь в бойових діях проти сил АТО. Був поранений, однак після поранення повернувся на службу та продовжував приймати участь в бойових діях на більш високих військових посадах, оскільки навчався та отримував підвищення. В 2015 році по Skype розказував, що він « герой» та показував арсенал зброї, яка знаходилась у нього вдома. Крім того, їздив до м. Москва та отримував там нагороди, приймав участь проти сил АТО поблизу м. Іловайськ. На сторінках в соціальних мережах на сайті «Однокласники» ОСОБА_13 розміщував інформацію щодо себе, розміщував фото в військовій формі окупантів , був на фото зі зброєю. Їй також відомо, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_14 продовжував перебувати на військовій службі у незаконному збройному формуванні ЛНР, місце розташування військової частини, в якій проходить службу її брат- є м. Алчевськ Луганської області.

-даними допитусвідка ОСОБА_11 ,який булопереглянуто навідео всудовому засіданні,де ОСОБА_10 пояснив що,є племінником обвинуваченого ОСОБА_8 та його хрещеником. Він також пояснив, що йому достеменно відомо про те, що останній з 2014 року та по даний час брав участь в бойових діях проти Збройних Сил України в Луганській області, перебував на різних військових посадах, починаючи з рядового та дослужившись до офіцера. Їх спілкування спочатку було по Skype, а потім він неодноразово бачив підтвердження участі ОСОБА_8 на боці рф в соціальних мережах;

- даними витягу зі штатного розпису бригади т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_1 ) відповідно якого встановлено, що ОСОБА_8 , 02.07.2015 року був призначений на посаду заступника командира з озброєння (відповідно до штатного розпису частини ВОС 4202003) т.зв. «З мотострілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_9 » (в/ч НОМЕР_1 ), на той час мав військове звання «старший лейтенант», позивний « ОСОБА_9 ». До його обов`язків на вказаній посаді входило: участь у здійсненні збройного опору ЗС України на лінії розмежування та у проведенні навчань особового складу терористичної організації «ЛНР» з бойової, вогневої, тактичної, підготовки;

- даними протоколу огляду від 21.01.2023, з оптичнимносієм CD-Rhavit№ 2/298 та додатками (фотозображеннями) відповідно якого було оглянуто сторінки сайту «Центру досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець» за посиланням: «https://myrotvorets.center/criminal/lozickii-maksim-aleksandrovich/» встановлено безпосередню участь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у складі НЗФ терористичної організації «ЛНР»;

- даними протоколу огляду від 21.01.2023, з оптичнимносієм CD-Rhavit№ 2/299та додатками (фотозображеннями) відповідно якого було оглянуто сторінки сайту в соціальній мережі «Одноклассники» з іменем користувача « ОСОБА_15 » https://ok.ru/profile/57456784858L на якій розміщено особисті фотозображення у військовій формі зі зброєю та військовими нагородами, що підтверджує його безпосередню участь в діяльності у складі незаконного збройного формування;

-даними протоколу оглядувід 28.12.2023,з оптичнимдиском CD-R Verbatim та додатками(№№1-10до протоколу тимчасовогодоступу) , який було надано представником АТ КБ «ПриватБанк», а саме контактні дані клієнта ОСОБА_8 , фотознімки ОСОБА_8 , ксерокопії сторінок паспорта громадянина України;

-даними висновкуексперта №СЕ -19/124-24/281-ФП від26.01.2024,на фотознімках «4.jpg», «9.jpg», «15.jpg» (перший зліва), «22.jpg» (особа на передньому плані), «3.jpeg», «4.jpeg» та достовірній фотографії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (файли «200927 1 2_(INN_2968917057)\0000002088378704.jpg», «200927 1 2_(INN_296891705 7)\0000000346529565.jpg»,

«200927 1 2_(INN_2968917057)4)000000099174598.jpg») зображена одна й та ж сама особа;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 04.01.2024 з фото таблицею № 1 та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 на фото № 2 впізнала свого брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 04.01.2024 з фото таблицею № 1 та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 на фото № 2 впізнав свого рідного дядька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- даними протоколу огляду від 22.01.2024 , відповідно д о якого було оглянуто Інтернет - ресурси на предмет розміщення відомостей щодо так званих «2-го армійського корпусу міністерства оборони російської федерації», « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а також, щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та виявлено на сайті «Вікіпедія» інформацію щодо НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади ( НОМЕР_5 ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 )». Зокрема, вказано що « ІНФОРМАЦІЯ_12 (4 ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 ) - збройне формування 2-го армійського корпусу ополчення ЛНР на Донбасі. Знаходиться у підпорядкуванні ЛНР, Формування дислокується у Алчевську. Станом на квітень 2017 року, передислокована до Красного Луча (Хрустальний). Виявлено статтю від 26.05.2023 під заголовком «Бон за поселок Новотошковское в ЛНР с 5 по 24 апреля 2022 года», присвячену діям «4 омсбр» в складі зс рф. Зокрема, в даній статті зазначено: 4 апреля 2022 года 4-я отдельная мотострелковая бригада (4 омсбр) 2-го Армейского корпуса ЛНР полностью освободила поселок Новотошковское Попаснянского района в ЛНР. Російський сайт «Энциклопедия Руниверсалис» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_13 » виявлено статтю присвяченій «народній міліції лнр». Як вказано в статті «Народная милиция ЛНР вооруженные силы Луганской Народной Республики, с 2015 года известные как 2-й армейский корпус Народной милиции ЛНР. 31 декабря 2022 года 2-й армейский корпус НМ ЛНР был официально включен в состав Вооруженных сил Российской Федерации под наименованием 2-й гвардейский Луганско-Северодонецкий армейский корпус.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 111КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22023250000000341 від 20.09.2023; № 22023250000000348 від 28.09.2023; постанови про визначення групи слідчих та доручення здійснення досудового розслідування від 15.02.2024, 20.09.2023; повідомлення про початок досудового розслідування слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області № 6-2140 від 20.09.2023; повідомлення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури № 10-1319ВИХ 23 від 22.09.2023; постанови пропризначення групипрокурорів укримінальному провадженніЧеркаської обласної прокуратури від21.09.2023; 28.09.2023; 30.10.2023; рапорт про виявлене кримінальне правопорушення № 6/2193 від 28.09.2023; постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 28.09.2023; повідомлення пропочаток досудовогорозслідування слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області № 6-2204 від 28.09.2023; повідомлення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури № 10-1356ВИХ-23 від 29.09.2023; постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування Черкаської обласної прокуратури від 29.09.2023; постанова про визначення підслідності кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора м. Києва від 17.10.2023; рапорт оперуповноваженого по розшуку 1 сектору відділу контррозвідки Управління СБУ в Черкаській області від 18.09.2023; доручення (в порядку ст. 40 КПК України) № 6/2042 від 20.09.2023; клопотання слідчого відділу УСБ України в Черкаській області про тимчасовий доступ до речей і документів від 24.11.2023; ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси про надання тимчасового доступу до речей та документів від 29.11.2023 (справа № 712/12998/23); вимога на судимість № 6/341/с1 від 19.01.2024.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень.

Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого.

Так, безпосереднім об`єктом цих кримінальних правопорушень є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності й недоторканності України в межах установлених кордонів. Територіальна недоторканність України є невід`ємною складовою її самостійності та незалежності. Частина 3 ст.2 Конституції України проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст.73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На виконання цього обов`язку законодавство України містить цілу низку правових норм, які обмежують свободу вираження поглядів з огляду на необхідність захисту національних інтересів України, її територіальної цілісності, забезпечення правопорядку тощо.

На території України існує багаторічний триваючий міжнародний збройний конфлікт, спровокований російською федерацією, внаслідок чого військовими держави-агресора було порушено державний кордон України та захоплено частину території Держави.

Згідно вимог ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст.92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст.132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Харківська, Київська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

З об`єктивної сторони державна зрада визначається наданням іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації, чи виконання конкретного злочину, схиляння до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.

Суд звертає увагу, що із суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. Обов`язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Вказаними умисними діями ОСОБА_8 в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом безпосередньої участі в утворенні незаконних органів влади, які є частиною окупаційної адміністрації рф, на окупованій території України,виконання функцій представника окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території Луганської області, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, недоторканості, державній безпеці України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 111, 258 - 3 КК України, та на день ухвалення цього вироку залишається громадянином України, незалежно від місця його проживання, а фактичне набуття громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочинів проти Основ Національної безпеки України доведена у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 :

- за ч. 2 ст.111КК України, як державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 1 ст. 258- 3 КК України, як участь у терористичній організації та сприяння її діяльності.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставин, які б, відповідно до вимогст. 66 КК України, пом`якшували покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Обставиною, яка, відповідно до вимогст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_8 є вчинення ним злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Окрім того, суд враховує, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, відповідно до якої рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст.55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням зазначеного, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_8 за ст. ст. 111 ч. 2, 258 - 3 ч. 1 КК України, покарання у межах санкцій зазначених статей, виключно у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_8 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1ст.59КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Таке покарання стосовно ОСОБА_8 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення за проведення судової експертизи від 26.01.2024 № СЕ- 19/124-24/281 - ФП у сумі 3786, 40 грн.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.111, ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити покарання за:

- ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

- ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судової експертизи від 26.01.2024 № СЕ- 19/124-24/281 - ФП у сумі 6815,52 грн.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.

Виконання вироку покласти на Управління СБУ в Черкаській області.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3