Решение № 125487548, 25.02.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2244/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивача: адвоката Артем`євої К.М.,

представників відповідача: адвокатаЛошадкіної В.О.та адвоката Петришака А.Я.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

поділ спільного майна, та усунення перешкод у користуванні майном ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.02.2025р. Овідіопольським районним судом позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, та усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право особистої власності на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237; зареєстровано за відповідачем, ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право особистої власності на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припините право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на квартиру загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 2200223251237.

Припините право власності ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 29,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237 (свідоцтво про право власності від 02.12.2014 НОМЕР_3 зареєстровано за Позивачкою, ОСОБА_1 ).

Визнано особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Припините право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 517030751237.

Припините право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на речі, меблі, телевізор, холодильник, плиту, витяжку, які знаходяться у квартирі загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 14,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано особисте право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Припините право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на транспортний засіб марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 , рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнано право особистою власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на диски та літню резину транспортного засобу марки «Toyota», комерційний опис (модель) «RAV4», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 , рік випуску 2013.

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , компенсацію у різниці вартості майна у сумі 21630 грн.

Зобов`язано ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , не перешкоджати в користуванні ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартирою загальної площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 20.10.2020 року, на відповідача, реєстраційний номер в реєстрі 2200223251237), зобов`язавши ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , надати комплект ключів ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від вхідної двері у вищезазначеної квартирі.

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Знято (скасовано) заходи забезпечення позову, а саме заборони відчуження майна накладений ухвалою суду від 10.08.2022 року, та залишеним у силі постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2022 року.

Однак у рішенні суду не було вирішено питання щодо судових витрат (судового збору) Вирішено відкласти розгляд справи стосовно розподілу судових витрат на 12.02.2025р. Також від ОСОБА_4 представника відповідача надійшла 07.02.2025 року заява про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Від ОСОБА_4 представника відповідача, надійшла заява від 11.03.2024р. про попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, в якому він спросить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу в сумі 39 500,00 грн.

На підтвердження судових витрат, представником відповідача було надано:

Договір від 31.03.2023 року про надання правової (правничої) допомоги) (юридичних послуг) укладений між АО «КПД Консалтинг» та відповідачем ОСОБА_2 , заявка №1 на надання послуг від 31.03.2023р., підписаний між АО «КПД Консалтинг» та відповідачем ОСОБА_2 , додаткова угода №1 до заявка №1 на надання послуг від 05.06.2023р. підписаного між АО «КПД Консалтинг» та відповідачем ОСОБА_2 , акт про надання послуг № 1, від 03.06.2023 року, акт про надання послуг №2, від 24.07.2023р., акт про надання послуг №3, від 22.12.2023р. Виписка по рахунку від 08.03.2024р., Виписка по рахунку 05.03.2024р. , Платіжна інструкція 03.04.23р., Платіжна інструкція 04.06.23р., Платіжна інструкція 19.05.23р. Платіжна інструкція 21.09.23р., Платіжна інструкція 22.12.23р., Платіжна інструкція.

Від ОСОБА_5 , представника позивача, надійшла заява від 17.10.2024 року про долучення доказів, на підтвердження понесених судових витрат, також представником позивача було надано:

Договір №04 (витяг) від 26.01.23р. про надання правової допомоги підписаний між Адвокатом Артем`євої К.М. та ОСОБА_1 , Додаток №2 від 15.03.2023р. до договору №4 від 26.01.2023р., Додаток № 4 до Договору № 04 про надання правової допомоги від 30.01.24р. Акт виконаних робіт № 2 від 16.10.2024 року.

Під час судового розгляду 30.01.25р. усно сторонами заявлено про подання доказів, щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Від АО "КОНОВАЛЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" Лошадкіної Валерії Олександрівни представника відповідача 30.01.2025 року надійшло клопотання про стягнення судових витрат, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (попередній розрахунок судових витрат) в якому просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 500, 00 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою звітів про незалежну оцінку вартості майна, які були необхідні для розгляду цій справи у розмірі 21 900, 00 грн.

На підтвердження судових витрат, представником відповідача було надано:

Копія платіжної інструкції 0.0.3147412889.1 від 15.08.2023, Копія платіжної інструкції 0.0.3184783172.1 від 07.09.2023, Копія платіжної інструкції P24AP24A1656712066D1574 від 05.09.2023, Копія платіжної інструкції P24AP24A1643727284D4152 від 01.09.2023,5. Копія платіжної інструкції 0.0.3039302393.1 від 10.06.2023 та копія рахунку №080623/1 від 08.06.2023, Копія Договору про надання правової допомоги від 26.09.2024 та доручення №1.

Представником відповідача 30.01.2025 року також було надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому просила суд відмовити у задоволенні заяв про стягнення судових витрат, поданих адвокатом Артем`євої К.М., та датованих 29.02.2024 та 17.10.2024 з підстав передбачених частиною другою статті 134 ЦПК України. Та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.

04.02. 2025 року, ОСОБА_6 представник відповідача надала через систему електронний суд, заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 500, 00 грн. Також стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою звітів про незалежну оцінки вартості майна, які були необхідні для розгляду цій справи у розмірі 21 900,00 грн. На підтвердження надано: Копія Акту №1 від 30.01.2025р. про надання правової допомоги згідно з Договором про надання правової допомоги № 26/09/20204 від 26.09.2024р.

Від Артем`євої К.М. представника позивача 07.02.25 р. надійшло через систему електронний суд, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Дане клопотання мотивовано тим, що представник відповідача надав через електронний суд заяви про стягнення судових витрат лише 30.01.25р. та 04.02.25р. акт № 1, але у системі електронний суд були у доступі лише 31.01.2025р та 05.01.25р., та дані заяви не були направлені позивачу, відтак надала клопотання про зменшення судових витрат тільки після ознайомлення з даними заявами представника відповідача. У даному клопотанні зазначила, за доцільним зменшити судові витрати відповідача до 1000 гривень, та просить суд відмовити у задоволені заяви про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача.

Від Петришака А.Я. представника відповідача надійшла 07.02.2025 року заява про ухвалення додаткового рішення, про вирішення питання розподілу судових витрат. Також надані до даної заяви акт від 03.02.25р., про надані послуги №6 до заявки на надання послуг №1 від 31 березня 2023 року з урахуванням додаткової угоди №1 від 05 червня 2023 року до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 31 березня 2023 року, про понесені витрати на правничу допомогу відповідачем, на підставі ч.8.ст.141 ЦПК України. Загальна вартість зазначених вище послуг становить 57 500 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Артем`єва К.М. просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача сплачений судовий збір, та витрати на правничу допомогу у розмірі 50000 грн., у задоволені заяв представників відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі з підстав викладених у клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонам.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Лошадкіна В.О. заяву представника відповідача Петришака А.Я. про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача, підтримала, та просила суд задовольнити її заяву про розподіл судових витрат, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу. У задоволені заяви представника позивача відмовити з підстав викладених у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу або зменшити до мінімум. Адвокат Петришак А.Я. просив суд задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, та просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу. У задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відмовити, або зменшити до мінімуму. Заслухавши думку учасників процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливовим рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд частково задовольнив позовні вимоги позивача. При подані позовної заяви позивачка сплатила судовий збір за подання позовної заяви про поділ майна у розмірі 5500 гривень, та 2552 гривень, (квитанції P24A2385214273C1013 від 22.06.2022 р., та квитанція 32528798800006452537 від 08.03.2023). Також при поданні позову про усунення перешкод у користуванні майном та вселення позивач сплатила 1073.60 грн., 1073.60 грн., та 2 147,20 гривень. (квитанція 32528798800006328629 від 15.02.2023 року, квитанції 32528798800006336493 від 16.02.2023 року та №29632 від 03.03.2023р.)

Загальна сума позивачем була сплачена 12346 грн, 40 коп. Суд задовольнив 90% позовних вимог. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судового збору у розмірі 11 111 гривні 76 коп.

Позивачка просить суд стягнути з відповідача судові витрати правничу допомогу, сплачений гонорар у розмірі 50000 гривень.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц. наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. (Додаткова Постанова ВП ВС від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22)

З матеріалів позову вбачається, що для отримання правничої допомоги, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Артем`євої К.М., уклавши з нею відповідні договори: договір про надання правової допомоги № 4 від 26.01.23р., Додаток № 2 від 15.03.23р. до Договору № 04 від 26.01.23р. про надання правової допомоги, Додаток № 4 від 30.01.24р. до Договору № 04 від 26.01.23р. про надання правової допомоги у відповідності до умов яких, адвокат зобов`язався за замовленням клієнта надати їй послуги у сфері права, склад яких визначений Додатковими угодами, та дорученнями до вказаного основного договору, а клієнт зобов`язався прийняти надані послуги адвоката та оплатити їхню вартість у розмірі 50000 грн., вказану у п. 1 Додаткової угоди №4 від 30.01.24р. та згідно Акту виконаних робіт №2 від 16.10.24р., з детальним описом виконаних адвокатом робіт з вказанням витраченого часу адвоката. У п. 1. Додатку № 4 до Договору № 04 про надання правової допомоги від 30.01.24р. сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням.

Таким чином, за надання правової допомоги, позивачем було фактично сплачено суму гонорару адвоката в розмірі 50000 грн., що підтверджується вищенаведеними документальними доказами після складання акту виконаних робіт (надання послуг) з детальними описом наданих адвокатом послуг.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Зазначена сума в повному обсязі сплачена ОСОБА_1 згідно із актом виконаних робіт № 2 від 16.10.2024 року на суму 50 000 гривень.

За таких обставин, Суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн.

Твердження представника відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, документи, які зазначені у акті виконаних робіт № 2 від 16.10.2024 року, ЦПК України не передбачені, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів. Суд вважає дані твердження помилковим, оскільки складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Крім того подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Із матеріалів справи убачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим. Підстави для відмови чи зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу відсутні, оскільки клопотання, подане представником відповідача, є необґрунтованим та не доводить неспівмірності витрат, які просить стягнути позивач.

Суд також відхиляє твердження представника відповідача, стосовно того, що не подання позивачем попереднього розрахунку судових витрат разом з позовною заявою, є підставою для відмови у задоволенні стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки згідно із частиною другою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

У Постанові ВС від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18 Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Суд при прийняті рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача, бере до уваги поведінку відповідача та його представників. Відповідач визнав частину позовних вимог, але зазначав не згоду з оцінкою майна, та просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_7 на судові засідання, які були призначені на 21.03.2024р. о 10:00 год, 22.05.2024р. о 13 год.00 хв. 11.06.2024р. о 13год.00хв., 01.07.2024р. 13 год.00хв. не прибував. Заяв клопотань про причину не явки не надав. На засідання суду, яке було призначено було на 23.07.24р. о 13год.00хв. відповідач ОСОБА_8 надав заяву про відкладення засідання суду у зв`язку з тим, що представник адвокат Дубовий А.М. мобілізований, та призупинено його адвокатську діяльність згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 05.06.2024 на підставі заяви адвоката від 05.06.2024р. Тобто відповідачу було відомо про підстави не явки на засідання суду свого представника з 05.06.24р.. На засідання суду 13.08.2024 року до матеріалів справи надійшла заява від представника відповідача - Вознюк Андрія Сергійовича, про вступ у справу, як представника та з проханням відкладення розгляду справи. Слухання справи по суті було призначено на 01.10.2024 р. о 11 год.00хв. Від представника відповідача, Адвоката АО "КОНОВАЛЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" Лошадкіної В.О. 27.09.2024 р. надійшла заява про вступ у справу та проведення засідання суду у режимі відеоконференції. На наступне засідання суду, яке було призначено 01.10.2024р. від Адвоката АО "КОНОВАЛЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" Лошадкіної В.О. 01.10.2024р. надійшло клопотання про відкладення засідання, у зв`язку з необхідністю ознайомитись зі справою.

Представники відповідача брали участь у засіданнях суду у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.

Відповідно до п. 2 договору на надання правової (правничої) допомоги (юридичних послуг) договору від 31.03.23р. якій укладений між ОСОБА_2 та АО «КПД Консалтинг», Обсяг послуг, розмір та строки кожного доручення з окремих питань викладається у окремому документі (заявка на надання послуг). У заявки на надання послуг №1 від 31.03.23р. до вищезазначеного договору від 31.03.23р. та у додаткової угоди №1 до заявки на надання послуг №1 від 31.03.2023 року, до договору на надання правової допомоги (юридичних послуг) від 31.03.23р. зазначені надані послуги та їх вартість. У п. 3.2. заявки на надання послуг №1 від 31.03.23р. зазначена вартість одного засідання 3000 гривень.

У Акті №1 від 30.01.2025 року про надання правничої допомоги з Договором №26/09/2024 від 26.09.2024 року якій наданий АО Коваленко та партнери» зазначено вартість одного засідання суду 6500 гривень. Також зазначена вартість у 6000 гривень, за підготовку та подання клопотання про стягнення судових витрат. Даний акт був надісланий через електронний суд 05.02.25р. Підтвердження направлення сторонам не надано.

Суд зазначає, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Тому заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. (Постанова КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22)

Обов`язок щодо надсилання іншій стороні заздалегідь доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також про направлення ним як суду, так й стороні по страві лише клопотання про надання доказів на підтвердження понесених витрат в електронному форматі, не може свідчити про належне виконання представником ст. 83 ЦПК України,

Оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та ненаправлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

У випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання. Наведені висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18.

Проте змістом наведених постанов підтверджується, що положення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України не можуть бути (у випадку їх недотримання) безумовною підставою відмови у розподілі витрат на правову допомогу, якщо іншій стороні надано можливість спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

(Постанова КЦС ВС від 21.03.2024 № 604/423/23 (61-18123св23)

Представник позивача скористалась правом та надала клопотання про зменшення стягнення витрат, які поніс відповідач.

Загальні витрати на правничу допомогу відповідач зазначив 133 900 гривень, яка складається: з 54500 гривень витрати відповідача за юридичні послуги АО «Коноваленко та партнери», представника ОСОБА_6 , 57500 гривень витрати відповідача за юридичні послуги АО «КПД Консалтінг», представника ОСОБА_4 , та 21900 гривень оплата за проведення звітів та рецензій.

Суд бере до уваги, право стороні по справі користуватися послугами адвокатів, на свій розсуд, та витрати, які пов`язані з наданням правничої допомоги стороні по справі, та їх компенсації шляхом стягнення з іншої сторони, враховуючі задоволення позовних вимог на 90%, але відповідач не довів, що такі дії, як представництво двох адвокатів, та сплата їм 6500 та 3000 гривень, загальна сума 9500 гривень за одне засідання суду, є неминучими, а їхній розмір обґрунтований та має право на компенсацію даних витрат з позивача, враховуючі що спір виник внаслідок неправомірних дій саме відповідача.

Що до відшкодування витрат відповідачу за проведення звітів та рецензії на суму 21 900 гривень, то оскільки судом не враховано відповідні звіти та рецензії, як доказ, то і відшкодуванню не підлягає.

Суд оцінивши поведінку представників відповідача, доцільність поданих клопотань та заяв, розумності, та необхідності, а також розміру гонорару на правничу допомогу визначений стороною та його адвокатами, які є завищеним, щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатами час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а тому розподіл судових витрат має здійснюватися пропорційно задоволеним вимогам, суд при винесенні рішення у даній справі, застосовує ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак суд приходить до висновку, що принцип пропорційності розподілу судових витрат у частині стягнення на правничу допомогу, може бути не застосований судом.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог представниці позивачки з приводу стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Прийняти додаткове рішення, про вирішення питання розподілу судових витрат.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 11 111 гривні 76 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень).

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 57 500,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) відмовити.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 54 500 гривень (п`ятдесят чотири гривні п`ятсот гривень) відмовити.

В іншій частині в задоволенні заяв відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст додаткового рішення складений 28.02.2025 року.

Суддя А.І.Бочаров