Решение № 124897665, 29.01.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 229/4278/24

(2/199/1353/25)

РІШЕННЯ

іменем України

29.01.2025

м. Дніпро

справа №229/4278/24

провадження № 2/199/1353/25

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1593026, який було підписано електронним підписом позичальника.

27.06.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №27062022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру.

Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1593026від 20.02.2021 на суму 32800,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800,00 грн. сума заборгованості за процентами.

Також,13.03.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 990341581, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (Додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2020 сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції), відповідно до якого було відступлено право вимоги за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №132 від 04.05.2021.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру.

Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 990341581 від 13.03.2021 на суму 44 877,75 грн., з яких 13 250,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 31 627,75 грн. сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами №1593026 від 20.02.2021 та № 990341581 від 13.03.2021, а також понесені ним судові витрати по справі (а.с.3-8).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25.06.2024 по даній справі зобов`язано Міністерство соціальної політики України надати суду відомості з Єдиної інформаційної бази даних про те, чи входить до переліку взітих на облік осіб як внутрішньо переміщена особа і якщо входить, то зазначити місце реєстрації/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.60).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 09.07.2024 дану позовну заяву передано за підсудністю до Добропільського міськрайонного суду Донецької області (а.с.65).

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.72).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2797/0/15-24 від 24 вересня 2024 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» з 7 жовтня 2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана цивільна справа 16.12.2024 надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б. (а.с.96).

17.12.2024 ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська дану справу прийнято до розгляду. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін (а.с.97).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, а також шляхом направлення СМС-повідомлення на номер телефону, зазначений у позовній заяві.

22.08.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви. Зокрема, зазначила, що на підтвердження виконання свого зобов`язання за кредитним договором №1593023 від 20.02.2021 позивачем не надано жодного банківського документа. Відповідачем зроблено витяг з архіву з детальним описом усіх транзакцій (по всім її рахункам в АТ КБ «Приватбанк») за період з 20.02.2021 по 24.02.2021 (включно), в якому відсутні транзакції на суму 10000,00 грн. від будь-якого відправника. Банківськими картками інших банків ОСОБА_1 не користується.

Також, позивачем не підтверджено виконання своєї частини зобов`язання за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, оскільки надане платіжне доручення від 13.03.2021 не містить підпису банку, а згідно витягу з архіву з детальним описом усіх транзакцій по картковому рахунку ( НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») за період з 13.03.2021 по 17.03.2021 (включно) відсутні транзакції на суму 13250,00 грн. від будь-якого відправника.

Загалом, процедура нарахування відсотків за двома кредитними договорами суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, відповідач зазначила, що позовні вимоги не доведені належним чином, не є обґрунтованими та неправомірні, а тому задоволенню не підлягають (а.с.83-86).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №1593026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, платності та возвратності (а.с.9-13).

Договір №1593026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А209.

22.03.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №1593026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого строк користування кредитом було продовжено на 30 днів (а.с.17).

Додатковий договір до договору №1593026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.03.2021 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А209.

27.06.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №27062022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру (а.с.20-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1593026від 20.02.2021 на суму 32800,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800,00 грн. сума заборгованості за процентами (а.с.23).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу приписів ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судовим розглядом встановлено, що вищевказаний кредитний договір був укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст.5Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначенийст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з якою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Істотні умови електронного договору визначеніЦивільним кодексом Українита ч. 2ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 3-5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 1 -2ст. 639 ЦК Українивизначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень ст.ст.509,526,530 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1ст.1055ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст.610,611,612,623,625 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторін.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором №1593026 від 20.02.2021, судом встановлено, що він не містять відомостей про перерахування сум кредиту (позики) кредитодавцем (позикодавцем) на рахунок відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.01.2020 по справі за № 755/18920/18 свідчить про те, що наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

Позиція Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі за № 278/2177/15-ц у постанові від 17.12.2021 викладена наступним чином: «заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором».

Повертаючись до фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 10 000,00 грн. за кредитним договором №1593026 від 20.02.2021, а саме: матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань за кредитним договором №1593026 від 20.02.2021.

В даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договору, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

Суд звертає увагу, що виникненню у позичальника обов`язку повернути позику має передувати виконання позикодавцем своїх зобов`язань щодо надання такої позики, а за відсутності доказів належного виконання своїх зобов`язань позикодавцем суд не може стверджувати про виникнення у позичальника зобов`язання щодо повернення позики.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем у даному випадку не підтверджено доказами наявність обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №1593026 від 20.02.2021, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 990341581, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 13 250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.31-33).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (Додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2020 сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції (а.с.35-37), відповідно до якого було відступлено право вимоги за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру (а.с.38-39).

Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 990341581 від 13.03.2021 на суму 44 877,75 грн., з яких 13 250,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 31 627,75 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.40).

Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.

З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу №28/1118-01, за яким згідно доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, було укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018, тобто за три роки до укладення кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

Вказане свідчить, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 990341581 від 13.03.2021, як ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, так і в подальшому ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» згідно договору факторингу №20102022 від 20.10.2022.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором №990341581 від 13.03.2021, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовної заявиТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯЗ ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимидоговорами №1593026від 20.02.2021та №990341581від 13.03.2021 відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2025 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ, 01032.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , адреса ВПО АДРЕСА_2 .

Суддя О.Б.Подорець