Приговор № 12480596, 26.11.2010, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа №1-143/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Карбовніка І.М.

при секретарі .Герич О.С.

з участю прокурора Турчина І.Я..

та адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Миколаїв справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Івано-Франківськ, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не військовозобовязаного, позапартійного, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, судимого 08.09.2009року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ст.ст.186 ч.1, 75,76 КК України на 1рік позбавлення волі з іспитовим строком на 1рік,-

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 21 березня 2010року прибувши в Держівську ВК №110 з метою збуту (передачі) наркотичного засобу подав для перевірки працівникам виправної колонії кульок з передачею на імя засудженого ОСОБА_3., в якому серед інших предметів, на прохання свого брата ОСОБА_3. помістив одну таблетку медичного препарату „Субітекс В-8”, котра містить 0,0047грама бупренорфіну, до складу якого входить наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, приховавши її в кульку „ВОSS”, яка була виявлена працівниками міліції.

В предявленому звинуваченні за ст.307 ч.2 КК України підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав частково і пояснив, в Держівській ВК № 110 відбуває покарання його брат ОСОБА_3 періодично приїжджає до нього на побачення, а також спілкувався з ним неодноразово по мобільному телефону. 14 березня 2010 року, десь між 19 та 20 годиною, йому на мобільний телефон подзвонив брат ОСОБА_3, сказав йому, щоб він в м. Калуш зустрівся з хлопцем на ім'я ОСОБА_4, від цього хлопця має отримати передачу, а саме якусь таблетку, і цю таблетку має передати йому в колонію. Він погодився на прохання брата передати йому в колонію таблетку, при тому незнаючи, що дана таблетка містить наркотичний засіб. 15 березня 2010 року, в другій половині дня, на його мобільний телефон подзвонив мужчина, який представився ОСОБА_4, і вони домовились з ним зустрітись на вул. Пушкіна, в м. Калуші, біля магазину «Прометей». Коли прийшов до магазину «Прометей», під час того, як він та ОСОБА_4 віталися за руку, то ОСОБА_4 йому передав одну таблетку, яка знаходилась в прозорому пакетику, це була таблетка білого кольору, містилась вона в прозорій обгортці від пачки сигарет. Отримав від ОСОБА_4 одну таблетку і той пішов геть, грошей йому не давав. Приніс цю таблетку у свою квартиру по АДРЕСА_1, поклав у шафу і там зберігав. Своїй матері, чи іншим особам не розповідав про зустріч з ОСОБА_4 та придбання таблетки. Яке було маркування на таблетці, не бачив. В той же день, коли отримав таблетку від ОСОБА_4, то в розмові з братом по телефону йому сказав, що отримав таблетку. 19 березня 2010 року, увечері, йому знову подзвонив брат ОСОБА_3 і сказав, щоб він купив чорного кольору пакет з написом «БОСС» і пакетик з таблеткою приклеїв до зовнішнього кутка цього пакета, а пакет передав з передачею в колонію. Так і зробив, взяв спортивну курточку (ватник), помістив в пакет «БОСС», а до кутика цього кулька приклеїв пакетик з таблеткою, використовував суперклей. 21 березня 2010 року планував поїхати в Держівську ВК №110, щоби передати своєму братові таблетку, яка була прихована в передачі. Поїхав разом з двома знайомими дівчатами, а саме з ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Йому було відомо, що ОСОБА_6 та його брат спілкуються по телефону, як вони познайомились, не знає. 21 березня 2010 року машиною таксі, яку найняла його мама, приїхав на зупинку в с. Ріп'янка, Калуського району, там в машину сіли двоє дівчат і вони поїхали в с. Держів. Під час поїздки ОСОБА_6 виявила, що забула свій паспорт, а тому вона пішла на побачення, використовуючи паспорт своєї сестри. Коли приїхали в Держівську ВК №110, то ОСОБА_6 написала заяву про передачу для його брата ОСОБА_3 а також написала заяву про побачення з ним. Він писав заяву на побачення із засудженим на прізвище ОСОБА_4, його раніше не бачив і не був знайомий. В телефонній розмові брат сказав, що він може написати заяву на побачення із цим засудженим. Коли проходили через пропускний режим, то його та ОСОБА_6 попередили працівники колонії про заборону внесення на територію колонії заборонених предметів, а саме: мобільних телефонів, спиртного, наркотичних засобів. Свої мобільні телефони і паспорта залишили на пропускному пункті. Здали кульки з передачею на перевірку, ОСОБА_6 мала кілька своїх кульків з продуктами харчування, а він до цих кульків також доклав свій кульок з спортивною курткою і прихованою таблеткою. Були на побаченні з ОСОБА_3 та засудженим ОСОБА_4. Під час цього побачення його запросили в кімнату, де перевіряли передачі, під час огляду кульків з передачею працівники колонії виявили прозорий пакетик з таблеткою, який був приклеєний до кутка кулька. Працівник колонії, який виявив цю таблетку, сказав йому, що за цю таблетку його посадять. Злякався, а тому, скориставшись тим, що працівник колонії відлучився з кімнати і залишив пакетик з таблеткою, взяв цю таблетку і подрібнив її зубами. Не ковтав цієї таблетки, а лише подрібнив її зубами і викинув у відро, яке було в кімнаті. Потім в колонію приїхали працівники міліції, які складали протокол, який він також підписав. Не знав про те, що таблетка, яку передавав прихованою в передачі для свого брата, містила наркотичний засіб, про це йому вже потім сказав працівник колонії, який перевіряв передачу. У скоєному злочині розкаюється.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_1. своєї вини у скоєному злочині за ч.2 ст.307 КК України, його вина підтверджується усіма зібраними у справі доказами.

Свідок ОСОБА_6 . в судовому засіданні показала, що в Держівській ВК №110, яка знаходиться в с. Держів, Миколаївського району, Львівської області, відбуває покарання ОСОБА_3 Олегович, з яким вона познайомилась рік тому, коли він їй подзвонив на її мобільний телефон. Звідки він дізнався номер її мобільного телефону, не знає. З того часу ОСОБА_3 кілька разів їй дзвонив на мобільний телефон і вони розмовляли. Під час цих розмов він говорив, що відбуває покарання в Держівській ВК № 110. До його засудження не була з ним знайома. До 21 березня 2010 року в Держівській ВК № 110 не була, на побачення до ОСОБА_3. не приїздила і йому передач не привозила З ОСОБА_1 познайомилась у 2009 році, точної дати знайомства не пригадує. Він приходив у магазин, сказав, що є братом ОСОБА_3. 19 березня 2010 року, десь о 13 годині, коли знаходилась в приміщенні магазину «Гламур», де працює, прийшов ОСОБА_1 запитав, чи поїде вона з ним 21.03.2010 року в с. Держів, на побачення до його брата ОСОБА_3 на що вона погодилась. 21 березня 2010 року, зранку, коли вона та її сестра ОСОБА_5 йшли до автобусної зупинки, що в їх селі, то машиною марки «Део-Ланос», під'їхав ОСОБА_1. За кермом машини був водій, якого раніше не бачила. 3 собою мала поліетиленовий кульок без написів, в кульку приготувала передачу для ОСОБА_3. З одежі нічого не передавала. ОСОБА_1 мав з собою поліетиленовий кульок чорного кольору з написом «BOSS», що було в цьому кульку, спершу не бачила, бо ОСОБА_1 сидів на передньому сидінні, а вона з сестрою сиділи на задніх сидіннях. Коли вже доїздили до м. Жидачів, то виявила, що забула свій паспорт. Коли приїхали в Держівську ВК №110, то зовсім не знала, який порядок отримання дозволу на побачення, тому всім займався ОСОБА_1. Оскільки не мала свого паспорта, то написала заяву на передачу від імені своєї сестри ОСОБА_5 і скористалась її паспортом, щоби пройти в колонію. ОСОБА_1 не писав заяви для передачі, він лише писав заяву про побачення із одним із засуджених, прізвища якого не знає. ОСОБА_1 дав їй свій поліетиленовий пакет чорного кольору з написом «BOSS», не дивилась, що в цьому кульку, оскільки ОСОБА_1 сказав, що там є теплий спортивний светр. Коли вона та ОСОБА_1 зайшли на територію установи, то два кульки із передачею для ОСОБА_3 залишила в кімнаті, а тоді разом з ОСОБА_1 зайшли в кімнату для побачень. В цій кімнаті було двоє засуджених, вона розмовляла через телефон з ОСОБА_3, а ОСОБА_1 розмовляв з іншим засудженим. Потім хтось із працівників установи покликав ОСОБА_1 щоби перевіряти передачу, яку вони привезли. Через якийсь час покликали її і запитали, який із двох кульків належить їй. Вона показала працівникам установи, який саме кульок належить їй, сказала, що передавала лише продукти харчування, її кульок перевірили і там не виявили ніяких заборонених для передачі в колонію предметів. ОСОБА_1 сказав, що кульок з написом BOSS належить йому і що він передавав спортивну куртку. На той час, коли працівники установи виявили в кульку ОСОБА_1 приховану таблетку, вона ще була в кімнаті для побачень і розмовляла з ОСОБА_3. Коли її покликали, то вже від працівників установи дізналась, що вони виявили приховану таблетку білого кольору, яку ОСОБА_1 приховав у своєму кульку для-передачі своєму братові ОСОБА_3 Працівники установи викликали працівників міліції, ними було складено протокол огляду та вилучення. Вона та ОСОБА_1 були присутні під час складання цього протоколу. Бачила, як частини якоїсь таблетки упакували в прозорий пакетик і опечатали цей пакетик. А кульок чорного кольору з спортивною курткою також помістили в прозорий кульок і опечатали. Її сестра ОСОБА_5 в той день сиділа в машині і не заходила на територію колонії. Використала її паспорт, щоби пройти в колонію на побачення. Під час телефонних розмов із засудженим ОСОБА_3 той ніколи не просив, щоби вона йому передавала в колонію наркотичні засоби. Їй нічого не було відомо про наміри ОСОБА_1 передати в колонію для свого брата таблетку з наркотичним засобом і використав її для цієї мети.

Допитаний по справі в якості свідка ОСОБА_7 показав, що працює в Держівській ВК №110 посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. В його службові обов'язки входить перевірка посилок і передач, які поступають для засуджених, проведення побачень родичів та інших осіб із засудженими, а також виконує всі вказівки, які поступають йому від керівництва. 21 березня 2010 року, це була неділя, знаходився на чергуванні. На побачення до засудженого ОСОБА_3 Олеговича, який відбуває покарання на відділенні № 2, приїхала молода дівчина на прізвище ОСОБА_6 ОСОБА_5, мешканка Калуського району, такі дані були вказані у заяві, яку вона писала на ім'я начальника колонії. Керівництвом установи їй було дано дозвіл на побачення з ОСОБА_3 Одночасно з цією дівчиною в кімнату побачень зайшов молодий хлопець на прізвище ОСОБА_1 він прибув на побачення із засудженим ОСОБА_4., який також відбуває покарання на відділенні № 2. В заяві ОСОБА_1 було вказано, що він проживає в АДРЕСА_2. Перед тим, як запустити цих осіб в охоронювану зону, їх усно попередив про заборону внесення в охоронювану зону алкогольних напоїв, наркотичних речовин, мобільних телефонів, зброї. Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_1 запевнили, що не мають при собі ніяких заборонених предметів. Запустив цих осіб в кімнату, де проходять побачення із засудженими. Ця кімната розділена на дві частини скляною перегородкою і під час побачення із засудженими спілкування проходить через телефонні трубки. Після того, як закінчилось побачення, йому для перевірки поступило кілька поліетиленових кульків, які ця дівчина ОСОБА_6 і хлопець ОСОБА_1 принесли в охоронювану зону. Під час перевірки поліетиленового кулька чорного кольору з написом «BOSS», в якому була лише спортивна куртка, бувша в користуванні, фірми «Адідас», побачив одну таблетку білого кольору, продовгуватої форми, на таблетці було вибито «В8». Ця таблетка була в прозорому маленькому пакетику, який був приклеєний до зовнішньої поверхні кулька, ближче до кутика кулька. Огляд кулька проводився в присутності хлопця ОСОБА_1. Оскільки заяву на передачу писала ОСОБА_6 ОСОБА_5, і в цій заяві було вказано, що вона передає спортивну куртку, то зразу запросив її, коли виявив таблетку, і продемонстрував їй цю таблетку. Ця дівчина почала плакати і запитувала у ОСОБА_1 що це за таблетка. Цей хлопець спершу говорив, що нічого не знає, що кульок він купив в магазині, потім говорив, що кульок йому дали якісь хлопці. Через якийсь час він почав проситися, говорив, що не потрібно нікого кликати, пропонував цю таблетку викинути, він зблід на обличчі, було видно, що він злякався. Покликав чергового Звірінського В.І., але в цей час засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4. зчинили галас, почали стукати в скляну перегородку, тому він та черговий на якийсь час залишили ОСОБА_1 і цей кульок без нагляду. Вони були відсутні 5-10 хвилин, ОСОБА_1 спершу стояв в коридорі, а потім непомітно зайшов в ту кімнату, де проводиться огляд посилок і передач. Коли він знову зайшов в цю кімнату, то побачив ОСОБА_1 біля смітника в кімнаті, а коли подивився на кульок, то побачив, що таблетки вже не має. Коли подивився у відро із сміттям, то побачив, що фрагменти таблетки білого кольору знаходяться на прозорому папері, яким обгортають блоки з сигаретами. Ці фрагменти таблетки витягнув із відра. ОСОБА_1 признався, що це він пожував таблетку, частину проковтнув, а решту виплюнув у відро. Про цю подію було повідомлено першого заступника начальника установи, а він приїхав разом з працівниками міліції. В протоколі, який складали працівники міліції, поставили свої підписи ОСОБА_6 і ОСОБА_1.

Допитаний на досудовому слідстві по справі в якості свідка ОСОБА_8 показав, що 21 березня 2010 року, в другій половині дня, від заступника начальника Держівської ВК № 110 Мицика Т.С. йому стало відомо, що цього числа, при перевірці передачі для одного із засуджених, що відбуває покарання в ДВК № 110, виявили заборонений для передачі предмет, а саме таблетку «Субітекс В-8». Знаючи із свого практичного досвіду роботи, що ця таблетка містить наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, він, спільно із заступником начальника ДВК №110 Мициком Т. С. та о/у ГБНОН Венгером МІ. виїхали в с. Держів, де розташовано виправну колонію № 110. Коли приїхали на місце, то їх запустили на територію колонії, а саме в кімнату, де проводяться огляд посилок та передач для засуджених. В цій кімнаті знаходився працівник ДВК № 110, а також незнайомі йому молодий хлопець та дівчина. Від працівника колонії дізнався, що при огляді передачі для засудженого ОСОБА_3., яка поступила від цих двох осіб, які знаходились в кімнаті, ним виявлено прихованою одну таблетку з написом «Субітекс В-8», яка була в прозорому пакетику, яка приклеєна до кутика кулька з написом «БОСС», а в цьому кульку знаходилась спортивна куртка. Коли ж залишив на деякий час хлопця самого, то останній намагався знищити таблетку, подрібнивши її в роті. Молодим хлопцем виявився ОСОБА_1 Ігорович, мешканець м. Калуш, а дівчина його знайомою, що проживає в одному із сіл Калуського району. ОСОБА_1 повідомив, що передавав таблетку для свого брата, який відбуває покарання в колонії. Коли ж цю таблетку було виявлено, то він намагався її знищити, подрібнив зубами і частину викинув в кульок для сміття, який був в цій кімнаті. Було запрошено двох понятих, які є вільнонайманими працівниками ДВК № 110, в їх присутності було складено протокол та проведено вилучення залишків таблетки, кулька «БОСС» та спортивної куртки. Всі вилучені предмети було відповідно упаковано та опечатано. В подальшому проводилась дослідча перевірка за фактом передачі в місця позбавлення волі забороненого предмета, було призначено хімічне дослідження, яким підтверджено, що у рештках таблетки, яку вилучили в колонії, є наркотичний засіб бупренорфін. Зібрані матеріали було скеровано в слідче відділення для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Допитана по справі в якості свідка законний представник н/л обвинуваченого ОСОБА_9. показала, що ОСОБА_1 Ігорович є її молодшим сином, в м. Калуші вони проживають разом. Її старший син від першого шлюбу ОСОБА_3 відбуває покарання в Держівській ВК №110. 21 березня 2010 року, зранку, її син ОСОБА_1 поїхав в Держівську ВК №110, щоб побачитись із своїм братом ОСОБА_3, їй було відомо, що з ним поїдуть двоє дівчат. Поїхали вони машиною таксі. ОСОБА_1 взяв з собою якусь спортивну куртку, а продукти повинні були взяти дівчата. Потім вона тривалий час не могла додзвонитись до свого сина, а також до дівчат. Вже під ранок змогла додзвонитись до знайомого водія таксі, який повіз ОСОБА_1 в с. Держів. Від нього дізналась, що ОСОБА_1 та дівчат затримали працівники міліції і вони всі знаходяться в м. Миколаєві. Зранку 22.03.2010 року вони повернулись в м. Калуш. 11 травня 2010 року, згідно із викликом слідчого, із сином ОСОБА_1 приїхала в м. Миколаїв. В розмові з начальником слідчого відділу, останній сказав, що ОСОБА_1 буде затримано. Ії син ОСОБА_1 злякався і втік з Миколаївського РВ ГУМВСУ. 25.06.2010 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції в м. Калуші.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України стверджується і рядом письмових доказів по справі, зокрема:

- Протоколом огляду місця події від 21.03.2010 року та фототаблицею до цього протоколу, з якого видно, що в Держівській ВК № 110, в присутності ОСОБА_1, було вилучено фрагменти таблетки білого кольору, спортивну куртку і поліетиленовий кульок з написом «BOSS», які ОСОБА_1 передавав для свого брата ОСОБА_3 (а.с. 4-9);

- Рапортом працівника ДВК № 110 ОСОБА_7. від 21.03.2010 року, з якого видно, що цього числа, під час огляду та перевірки передачі для засудженого ОСОБА_3., ним було виявлено приховану таблетку з написом «В-8», цю таблетку намагався знищити ОСОБА_1, подрібнивши її зубами (а.с.12-13);

- Заявою від 21.03.2010 року, яка написана від гр. ОСОБА_5, із змісту якої видно, що для засудженого ОСОБА_3., серед інших предметів, передавалась спортивна футболка фірми «Адідас» ( а.с. 15 );

- Заявою від 21.03.2010 року, яка написана від гр. ОСОБА_1 з якої видно, що він клопотав про побачення із засудженим ОСОБА_4. на 21.03.2010 року (а.с.18);

- Протоколом огляду речових доказів від 02.04.2010 року, з якого видно, що в якості речових доказів було оглянуто предмети, які вилучено 21.03.2010 року в ДВК № 110, з передачі, яку передавав ОСОБА_1, а саме, подрібнену таблетку, поліетиленовий кульок, спортивну куртку (а.с. 39-40);

- Висновком експерта № 3/416 від 22.04.2010 року, з якого видно, що в грубо подрібненій речовині білого кольору виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено (а.с. 53-54).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 307 ч.2 КК України, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту в місця позбавлення волі 0,0047 грама особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого обмежено, тому його дії досудовим слідством правильно кваліфіковано.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_1 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Так, скоєний підсудним злочин, передбачений ст. 307 ч.2 КК України, є тяжким.

Обтяжуючими обставинами по справі обумовлені ст. 67 КК України судом визнано рецидив злочинів.

Помякшуючі обставини покарання щиросердечне каяття.

Як особа, підсудний, будучи судимим і відбуваючи міру покарання за попередній злочин, вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, по місцю відбування проживання характеризується задовільно, що свідчить про суспільну небезпечність зазначеної особи та його небажання ставати на шлях виправлення, тому суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства. Обраний підсудному такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі підсудного, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

ОСОБА_1 08.09.2009року засуджений Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ст. ст.ст. 186 ч.1, 75, 76 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим терміном строком на 1 рік. Під час відбування цього строку ОСОБА_1 знову вчинив злочин, а тому при призначенні покарання за вчинений ним новий злочин, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним та засудити за ч.2 ст.307 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі .

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.09.2009року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (пяти) років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 26.06.2010року з часу його затримання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому ОСОБА_1 без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області № 35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 450 (чотириста пятдесят) грн. 72коп. судових витрат.

Речові докази по справі поліетиленовий пакет чорного кольору з написом „БОСС”, спортивна куртка та бурпренорфін 0,0047 грама, що знаходяться в камері схову речових доказів у ВРЗ при ГУМВСУ (м.Львів, вул.Конюшина,24) передати Миколаївському РВ ГУМВСУ у Львівській області для знищення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його проголошення, через районний суд, а засудженим ОСОБА_1. в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Карбовнік І.М.