№ 124671202, 23.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/10664/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року було задоволено частково позов ОСОБА_1 до до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправним та скасованно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.03.2023 №064150011537, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.04.1982 по 06.05.1982 в колгоспі Зоря, з 10.06.1984 по 12.12.1984 в колгоспі ім. Куйбишева, з 14.12.1990 по 06.09.1991 в колгоспі ім. Боженка, з 01.04.1993 по 31.12.1996 в колгоспі Пам`ять Леніна, з 01.01.1997 по 31.12.1998 в КСП Пам`ять Леніна, та період навчання з 31.07.1985 по 28.02.1990 в Житомирському сільськогосподарському інституті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії подану 10.03.2023 з врахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Позивачем було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в обгрунтування якої вказав, що після закінчення навчання в інституті у період з 01.04.1990 по 12.12.1990 він працював в колгоспі ім. "Куйбишева", про що було зазначено у позовній заяві та підтверджується записами у трудовій книжці. Однак судом в рішенні від 17.07.2024 не зазначено про зарахування періоду роботи в колгоспі ім. "Куйбишева" з 01.04.1990 по 12.12.1990.

Вирішуючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що рішення у даній справі приймалося судом у письмовому порядку, а тому, відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі здійснюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні питання, пов`язані з ухваленням додаткового судового рішення, врегульовані статтею 252 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у рішенні.

Судом не вирішено позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.04.1990 по 12.12.1990 в колгоспі імені «Куйбишева».

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 48 Кодексу Законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі за текстом Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Згідно з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 10.06.1984 позивача було прийнято на роботу у колгоспі ім.Куйбишева, а було звільнено з 12.12.1990 з колгоспу ім.Куйбишева.

Проте, у ході судового розгляду було встановлено, що у період з 13.12.1984 по 31.07.1985 ОСОБА_1 навчався на підготовчих курсах Житомирського сільськогосподарського інституту, а у період з 31.07.1985 по 28.02.1990 на денному відділенні Житомирського сільськогосподарського інституту.

Вказані обставини спростовують факт можливої роботи позивача у колгоспі ім.Куйбишева у період з 13.12.1984 по 28.02.1990.

Однак, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , ОСОБА_1 01.04.1990 прийнятий на роботу зоотехніком в колгосп імені Куйбишева та звільнений з роботи 12.12.1990, також зазначена трудова книжка містить записи про відпрацювання позивачем мінімуму трудової участі.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Відповідно до частини 1 3 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Щодо посилання відповідачів на те, що вказаний період роботи не зарахований до страхового стажу, оскільки в довідках №01-12/к/702 від 08.12.2022 р. та №01-12/К/703 від 08.12.2022 про відпрацьовані вихододні та заробітну плату прізвище, ім`я, по батькові зазначено не повністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Такий висновок відповідачів є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Водночас суд звертає увагу відповідача на те, що право особи на пенсію гарантоване Конституцією і законами України, пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1990 по 12.12.1990 в колгоспі ім. «Куйбишева».

Таким чином, заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо вирішення частини позовних вимог задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1990 по 12.12.1990 в колгоспі ім. «Куйбишева».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя М.С. Токарева