Постановление суда № 124386249, 08.01.2025, Радехівський районний суд Львівської області

УХВАЛА

судового засідання

08 січня 2025 рокуСправа №451/625/24 Провадження № 2-п/451/1/25

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.,

секретаря судових засідань Федорук І.Б.,

з участю представника відповідача Старика В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №451/625/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

26 грудня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана через підсистему «Електронний суд» адвокатом Стариком Володимиром Михайловичем, про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №451/625/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У заяві представник заявника зазначає, що 26 листопада 2024 року Радехівським районним судом Львівської області ухвалено заочне рішення у справі № 451/625/24, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 500751016 від 23.02.2023, у розмірі 233 660 (двісті тридцять три тисячі шістсот шістдесят) гривень 73 (сімдесят три) копійки. Судове засідання за наслідками якого було ухвалене заочне рішення було призначене на 26 листопада 2024 року о 10 год 00 хв у приміщенні Радехівського районного суду Львівської області. Відповідачем на електронну адресу суду було завчасно направлене клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на зазначену вище дату, у зв`язку з неможливістю Відповідача прибути у судове засідання з огляду на перебування у робочому відрядженні. Як видно з матеріалів справи (а.с. 178) та описової частини заочного рішення, зазначене клопотання Відповідача було отримане судом. Водночас, як свідчить описова частина заочного рішення, причини неявки Відповідача у судове засідання не були взяті судом до уваги. З огляду на зазначене, Відповідач вважає за необхідне повторно зазначити про поважність причин своєї неявки у судове засідання, що відбулося 26 листопада 2024 року, у зв`язку з перебуванням у робочому відрядженні. Що ж до поважності причин неподання відзиву Відповідач вважає за необхідне зазначити, що він, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви, перебував у пошуку фахівця адвоката, який зможе представляти його інтереси у цій справі та надати професійну правничу допомогу. Відтак, враховуючи, що представництво інтересів Позивача здійснювалося трьома адвокатами, тобто особами, що є фахівцями у галузі права, принцип рівності сторін вимагає, щоб іншій стороні також були забезпечені умови та можливості щодо представництва її інтересів таким же фахівцем у галузі права, тобто умови, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Лише 25 грудня 2024 року між Відповідачем та Адвокатським об`єднанням «АНВО ГРУП» в особі адвоката, Голови правління Адвокатського об`єднання «АНВО ГРУП» Старика Володимира Михайловича було укладено договір про надання правової допомоги № 25-12/24, відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання «АНВО ГРУП» має право здійснювати представництво у суді в інтересах клієнта та набуває процесуального статусу представника. Враховуючи те, що договір про надання правової допомоги між Позивачем та його представниками укладено ще 10 січня 2023 року, можна дійти висновку про те, що Позивач мав змогу отримувати професійну правничу допомогу ще до відкриття провадження у справі, разом із представниками підготувати позовну заяву, сформувати правову позицію, вирішувати інші питання, пов`язані з розглядом справи. Відповідачем договір було укладено тільки 25 грудня 2024 року, що позбавляло його до цього моменту можливості належним чином підготуватися до судового розгляду порівняно з Позивачем. Враховуючи те, що договір було укладено лише 25 грудня 2024 року Представник Відповідача був позбавлений можливості належним чином опрацювати матеріали позовної заяви, підготувати правову позицію та викласти власні заперечення щодо аргументів позовної заяви у відзиві у строк для подання відзиву. Також, Відповідач вважає, що відзив не було подано з поважних причин. Крім того, на думку Відповідача, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту лише у випадку, якщо таке право кредитодавця передбачене договором. Позивачем не додано до позовної заяви договору, який би містив положення, що надають кредитодавцю зазначені права, а відтак і не доведено наявність відповідного права. Окрім того, законом передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору, що полягає у направленні кредитодавцем повідомлення споживачеві. Позивач зазначає, що виконав обов`язок з досудового врегулювання спору, передбачений законом, але насправді відповідне повідомлення Відповідачеві направлено не було. Так, на підтвердження направлення повідомлення Позивач додав до позовної заяви опис вкладення та список згрупованих поштових відправлень, але зазначені документи не містять всіх необхідних реквізитів для документів такого виду. Ані опис вкладень, ані список згрупованих відправлень не містять підписів відповідальних за здавання/приймання відповідних документів осіб. Із зазначених документів не можливо встановити, що вони здавалися для відправлення Позивачем або ж приймалися до відправлення, перевірялися та відправлялися оператором поштового зв`язку. Більше того, з наданих Позивачем фіскальних чеків неможливо встановити оплата яких саме послуг була здійснена. Відповідач вважає, що Позивачем не доведено, що ним направлялася вимога про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також те, що Відповідач таку вимогу отримав. З огляду на зазначене, варто дійти висновку, що у Відповідача не виник обов`язок по достроковому поверненню усієї суми кредиту. А Позивач має право на стягнення заборгованості станом на день звернення до суду з позовною заявою 10.05.2024, і яка становить (2664,7 * 12 -1479,93 + 597,63) + (4731,84 * 2) + (229,68 * 12) + (2296,82 * 2) = 29898,84 + 9463,68 + 2756,16 + 4593,64 = 46 712 грн 32 коп. Відтак, з огляду на зазначене, на думку Відповідача, наявні підстави для скасування заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2024 року у справі № 451/625/24 та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.196-202).

Представник позивача у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву у повному обсязі та суду пояснив, що відповідач фізична особа підприємець, самозайнята особа, не мав можливості прибути у судове засідання так як перебував у робочому відрядженні у м.Київ, мета його поїздки невідома. Письмових доказів не подавав, тому що немає сенсу фізичній особі підприємцю видавати наказ на самого себе та подавати його суду. Також суду повідомив, що підставою для перегляду судового рішення є перебування відповідача у робочому відрядженні. Звертав увагу суду на те, що відповідач у продовж всього розгляду справи подавав до суду низку клопотань, які не містили доказів про поважність причин відсутності його у судових засіданнях, проте суд задовольняв його клопотання та відкладав розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, перевіривши матеріали справи, робить висновки про те, що заяву про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року необхідно залишити без задоволення.

Суд установив, що за наслідками розгляду цивільної справи заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 500751016 від 23.02.2023, у розмірі 233 660 (двісті тридцять три тисячі шістсот шістдесят) гривень 73 (сімдесят три) копійки та стягнуто судові витрати (а.с.180-186).

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Статтею 285 ЦПК передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено, зокрема ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Згідно із ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для встановлення наявності підстав для скасування заочного рішення обов`язковим є встановлення судом одночасно двох обставин, а саме, що відповідач з поважної причини не з`явився до судового засідання та не подав відзив на позовну заяву, так і того, що докази, на які він покликається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, провадження у цій справі було відкрито ще 13.05.2024 (а.с.1-2).

Відповідно до матеріалів справи, про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом завчасно та належним чином шляхом направлення документів у справі, зокрема, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.05.2024 шляхом відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, який він отримав (а.с.105а). Відповідно до довідок про доставку повідомлення у додаток «Viber» (за заявою позивача, а.с.97), відповідач отримував процесуальні документи завчасно.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово подавав заяви про відкладення судового засідання у звязку з пошуком адвоката та перебуванням у робочому відрядженні (а.с.95,101,106,125,132,157,164,170). Проте, жодного разу доказів неможливості прибуття в судове засідання відповідач не надав, такі ґрунтуються виключно на його поясненнях.

Разом з тим, відповідач звернувся за правничою допомогою лише після винесення рішення в справі, хоч мав можливість скористатись такою під час розгляду справи. Тому суд дійшов висновку, що він мав достатньо часу в ході розгляду справи по суті для викладення своєї позиції, подання суду своїх заперечень проти позовних вимог та надання доказів на їх підтвердження, проте таким правом не скористався.

За таких обставин відповідач не довів, що він не з`явився в судові засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, дійшов висновку про зловживання відповідачем його правами щодо явки у судове засідання та забезпечення захисту.

При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, а будь-яких доказів поважності причин неприбуття у судові засідання суду під час розгляду справи не надавав, одночасно, суд зазначає, що будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи відповідачем, до заяви про перегляд заочного рішення також не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Враховуючи викладене, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №451/625/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованою, безпідставною та недоведеною, в зв`язку з чим її необхідно залишити без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 284-288, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №451/625/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Семенишин О. З.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13 січня 2025 року.