Решение № 123792, 12.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.06 р. Справа № 6/205

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _____Подколзіной Л.Д.

При секретарі Бутилкіной І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків, Донецької області

до відповідача: Харківської філії Приватного підприємства “Зевс” м.Харків

до головного підприємства: Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк

про стягнення 64 543грн. 08коп.

за зустрічною позовною заявою

за позовом: Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків, Донецької області

про стягнення 6 669грн. 91коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – не з”явився

від відповідача – Момот О.В. - представник по довіреності від 07.08.2006р.

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гігант" м.Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської філії Приватного підприємства “Зевс” м.Харків про відшкодування збитків у розмірі 38 938грн. 02коп., заподіяних позивачу в результаті пожежі, яка виникла внаслідок технічної несправності холодильного обладнання, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю “Гігант” Харківською філією ПП “Зевс” м.Харків за договором суборенди холодильників № ХА-293 від 01.01.2005 року, моральних збитків та збитків від неотриманого прибутку в сумі 25 000грн. Крім того, просить суд стягнути з Харківської філії ПП “Зевс” м.Харків витрати на проведення експертизи у розмірі 605грн. 06коп. (Усього 64 543грн. 08коп.).

Рішенням від 24.01.2006 року по справі № 35/642-05 господарський суд Харківської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігант" задовольнив частково, визнав відповідачем у справі Приватне підприємство "Зевс" в особі його Харківської філії, стягнув з Приватного підприємства "Зевс" на користь позивача 30 561грн. збитків, 305грн.61коп. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про стягнення моральних збитків та неотриманого прибутку суд відмовив з огляду на недоведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2006р. рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2006 року у справі №35/642-05 було скасовано та справу передано на розгляд до господарського суду Донецької області за місцем знаходження відповідача.

Ухвалою від 09.06.2006р. господарський суд Донецької області прийняв справу до свого провадження та її слухання призначив на 05.07.2006р.

Справа слуханням відкладалася у зв”язку з неявкою представника позивача у засідання суду та непредставленням ним витребуваних судом документів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.07.2006р. заперечив проти позовних вимог та пояснив, що відповідач повністю виконав своє зобов’язання передати обладнання у технічному справному стані, передбаченому п.2.1.2. договору № ХА-293 від 01.03.2005р., про що свідчить акт прийому-передачі обладнання, в якому вказано, що технічний стан холодильника є гарним. Крім того, наполягає на тому, що відповідно п.1.4 договору передбачено, що ризик порчі, загибелі, або крадіжки несе суборендар. Також вважає, що збитки, в тому числі і неотриманий прибуток, заподіяний майну позивача, а саме приміщенню кафе, також відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає, так як заподіяний не по вині відповідача.

18 липня 2006р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою за позовом Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків вартості втраченого холодильного обладнання у сумі 2 348грн. 56коп. та пені у сумі 4 321грн. 35коп. відповідно договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.03.2005р. (Усього 6 669грн. 91коп.). Суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду.

Ухвалою від 23.08.2006р. господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків про стягнення 6 669грн. 91коп.

12 вересня 2006р. позивач у засідання суду не з”явився, відзив на зустрічну позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 09.06.2006р. була направлена позивачу 09.06.2006р. рекомендованим листом з повідомленням. Ухвала про відкладення справи від 07.07.2006р. була надіслана йому рекомендованим листом 10.07.2006р. Ухвала про відкладення слухання справи від 23.08.2006р. була надіслана відповідачу 28.08.2006р. за адресою вказаною у позові, про що свідчать штампи канцелярії господарського суду. Поштові конверти повернуті не були з поштового відділення. Суд вважає, що позивач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконав, про причину неявки суду не повідомив. Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника відповідача, суд

встановив:

1 березня 2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків та Приватним підприємством “Зевс” в особі Харківської філії був укладений договір суборенди холодильників № ХА-293, згідно умов якого відповідач (Орендодавець) взяв на себе зобов”язання передати позивачу (Суборендарю) обладнання в технічно справному робочому стані по акту прийому-передачі та установити його у відповідності з Правилами розміщення обладнання, який є невід”ємною частиною даного договору.

Як зазначив позивач, холодильники знаходилися у приміщенні кафе ТОВ “Гігант”, де 25 червня 2005р. відбулася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено та знищено майно позивача. Про даний факт було негайно повідомлено пожежній службі м.Харківа.

Комісією в складі представника пожежної служби і співробітників підприємства позивача був складений акт про пожежу від 25.06.2006р. Як вбачається з висновку спеціаліста з ремонту холодильної техніки, наявного в матеріалах справи, возгорання холодильного устаткування відбулося в результаті межвіткового замикання мотор-компресора, у результаті чого відбулося перегрівання пуско-захистного реле і возгорання холодильної шафи.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином умови договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.01.2005 року, оскільки пожежа виникла внаслідок технічної несправності холодильного обладнання, в зв”язку з чим наполягає на стягненні з відповідача матеріального збитку у сумі 38 938грн.02коп., морального збитку та неотриманого прибутку у сумі 25 000грн. Крім того просить стягнути судові витрати за проведення будівельно-технічного дослідження.

Суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається, з наданого позивачем акту про пожежу, причина пожежі - порушення правил технічної експлуатації та обслуговування холодильного обладнання ПП “Зевс”.

Холодильне обладнання було передано позивачу відповідно договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.03.2005 року, п.2.3.9 якого передбачено, що саме обов”язком позивача (суборендаря) є виконання інструкції виробника по експлуатації та догляду за обладнанням, а також пункт 2.3.5 договору передбачає обов”язок позивача (суборендаря) негайно, не пізніше 24 годин, повідомити відповідача (орендодавця) у випадку псування обладнання та необхідності його ремонту. Однак такого повідомлення у адресу відповідача позивачем не направлялося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач повністю виконав свої зобов”язання по передачі обладнання в технічно справному стані, передбачені п.2.1.2 договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.03.2005 року, про що свідчить акт прийомки-передачі обладнання, який є невід”ємною частиною договору та підписаний уповноваженими особами обох підприємств і скріплений печатками, в якому зазначено, що холодильник знаходиться у хорошому технічному стані.

Таким чином, звинувачення позивача в невиконанні відповідачем прийнятих на себе зобов”язань по договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.03.2005 року та тим самим заподіяння матеріальних збитків і моральних збитків є безпідставними. Більш того, приймаючи до уваги вищевикладені фактичні обставини справи, суд робить висновок, що саме недотримання позивачем умов договору в частині технічної експлуатації і обслуговування холодильного обладнання, яке було покладено на позивача, та що також вказано в акті про пожежу й стало причиною пожежі.

Відповідно п.п.1.4 договору суборенди холодильників № ХА-293 від 01.03.2005 року передбачено, що ризик псування, загибель або крадіжки несе суборендар (позивач).

Частина 1 ст. 614 ЦК України встановлює, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. В даному випадку, відповідач належним чином виконав свої зобов”язання за договором № ХА-293 від 01.03.2005 року та передав позивачу холодильне обладнання в належному справному стані, що підтверджується актом прийомки-передачі обладнання.

Відповідно ст. 1187 ЦК України будь-яка діяльність, пов”язана з використанням, зберіганням або утриманням обладнання, а холодильна шафа є обладнанням, визнається джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє даним джерелом. В даному випадку такою правовою підставою служить договір суборенди холодильника № ХА-293 від 01.03.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.1187 ЦК України, позивач, який на момент пожежі був власником знищеного при пожежі майна, відповідно до вказаним їм же договорів оренди, зобов'язаний відшкодувати заподіяний збиток – вартість знищеного при пожежі майна, його власникам.

Збитки, у тому числі і неотримані прибутки, заподіяні майну позивача – приміщенню кафе, також відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, так як заподіяні не з вини відповідача.

Моральна шкода, у відповідності ст. 1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідача, вказану позивачем шкоду не заподіював та в заподіянні шкоди його вини не має.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що усі збитки заподіяні самим позивачем, та саме він зобов”язаний відшкодувати заподіяні збитки відповідачу, який надав йому в оренду обладнання.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Враховуючи вищевикладене, суд вважає що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігант" м.Харків до Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк про стягнення 64 543грн. 08коп. слід відмовити.

Витрати по держмиту у сумі 475грн., а також витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн. покласти на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 475грн. що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 164грн. 38коп. менше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою стягнення не доплаченого державного мита.

Зустрічний позов мотивований тим, що на відповідно умов договору суборенди холодильника № ХА-293 від 01.03.2005 року ПП “Зевс” передало ТОВ “Гігант” холодильне обладнання, а саме: холодильник SEG CMV 395 в хорошому технічному стані (заводський номер 03041802739, інвентарний № 00087) вартістю 2 348грн. 56коп., що підтверджується актом прийомки-передачі, який є невід”ємною частиною даного договору та також як і сам договір підписаний обома сторонами.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

ПП “Зевс” посилається на виконання своїх зобов”язань у повному обсязі, де він у виконання умов п.2.1.2 укладеного договору передав у адресу ТОВ “Гігант” обладнання у технічно справному стані, про що свідчить акт прийомки-передачі обладнання, який є невід”ємною частиною договору та підписаний уповноваженими особами обох підприємств і скріплений печатками, в якому зазначено, що холодильник знаходиться у хорошому технічному стані.

ТОВ “Гігант” порушило умови п.2.3.9 договору, яким передбачено, що зобов”язанням позивача (Суборендаря) є виконання інструкції виробника по експлуатації та догляду за обладнанням, а також пункт 2.3.5 договору передбачає обов”язок позивача (суборендаря) негайно, не пізніше 24 годин, повідомити відповідача (орендодавця) у випадку псування обладнання та необхідності його ремонту.

Замість цього ТОВ “Гігант” звернулося до ПП “Зевс” з претензією, в якій повідомлялося, що холодильник згорів та став причиною виникнення пожежі, яка в свою чергу нанесла певний збиток.

Однак позивач (Суборендар) не направляв у адресу ПП “Зевс” ніяких повідомлень, як це передбачено пунктом 2.3.5 договору № ХА-293 від 01.03.2005 року, про будь-які несправності холодильника та своєчасно не повідомив про його псування.

Як вбачається з представлених позивачем документів, а саме - акту про пожежу від 25.06.2005р., причина пожежі – порушення правил технічної експлуатації і обслуговування холодильного обладнання належного ПП “Зевс”. Таким чином, вже з цього акту слід, що в знищенні майна ПП “Зевс” винен тільки позивач (Суборендар), так як це його прямий обов”язок, передбачений п.2.3.9 договору.

Відповідно ст. 1187 ЦК України будь-яка діяльність, пов”язана з використанням, зберіганням або утриманням обладнання, а холодильна шафа є обладнанням, визнається джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє даним джерелом. В даному випадку такою правовою підставою служить договір суборенди холодильника № ХА-293 від 01.03.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.1187 ЦК України, позивач, який на момент пожежі був власником знищеного при пожежі майна, відповідно до вказаним їм же договорів оренди, зобов'язаний відшкодувати заподіяний збиток – вартість знищеного при пожежі майна, його власникам.

Згідно п.2.3.7 договору № ХА-293 від 01.03.2005р. позивач (Суборендар) зобов»язаний в термін 15 днів компенсувати відповідачу (Орендодавець) вартість втраченого обладнання, з моменту його зникнення, що ТОВ “Гігант” виконано не було. Тому суд вважає вимоги ПП “Зевс” щодо стягнення вартості втраченого холодильного обладнання у сумі 2 348грн. 56коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Суд вважає, що вимоги ПП “Зевс” по стягненню пені у сумі 4 321грн. 35коп. задоволенню не підлягають, оскільки п.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а відповідно матеріалам справи, позивачем пропущено вказаний строк позовної давності. Крім того, не надано обгрунтованого розрахунку вказаної суми.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивач (Суборендар) до теперішнього часу не компенсував відповідачу (Орендодавець) вартість втраченого обладнання у сумі 2 348грн. 56коп., то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на ТОВ “Гігант”, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігант" м.Харків до Приватного підприємства “Зевс” м. Донецьк про стягнення 64 543грн. 08коп. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігант" (м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1, п/р № 26007820006221 в ХОФ АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 351016, ЗКПО 24341295) на користь державного бюджету недоплачене державне мито за подачу позовної заяви у сумі 164грн. 38коп.

Зустрічний позов Приватного підприємства “Зевс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гігант” м.Харків про стягнення 6 669грн. 91коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігант" (м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1, п/р № 26007820006221 в ХОФ АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 351016, ЗКПО 24341295) на користь ПП “Зевс” (83015, м.Донецьк, пр.Мира,13, ЄДРПОУ 31578034) вартість втраченого холодильного обладнання у сумі 2 348грн. 56коп., витрати по сплаті держмита у сумі 102грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судовому процесу у сумі 118грн.

У задоволенні позову щодо стягнення пені у сумі 4 321грн. 35коп. відмовити.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 12.09.2006р.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя Подколзіна Л.Д.