Постановление суда № 123736584, 11.12.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9595/24

№ провадження 1-в/646/355/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаряСвятолуцької К.С.,

прокурораБєляєва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові подання начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» про приведення вироків суду відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-

В С Т А Н О В И В:

До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» про приведення вироків Сєвєродонецького міського суду Донецької області від 26.05.2021 та Попаснянського районного суду Луганської області від 23.06.2020 відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.

В обґрунтування подання зазначає, що 09 серпня 2024 року набрав законної силиЗакон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, яким внесено зміни доКодексу України про адміністративні правопорушення.

У Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)» відбуває покарання ОСОБА_1 , засуджений 26.05.2021 вироком Сєвєродонецького міського суду Донецької області, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.06.2020 у виді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць. Зараховано у строк відбутого ОСОБА_1 покарання строк попереднього ув`язнення з 29.09.2020 до дня набуття вироком законної сили, виходячи з положень ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Прокурор проти задоволення подання ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» заперечував, оскільки подання колонії не передбачено жодною нормою закону, а п.13 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачає вирішення питання про звільнення від покарання і поліпшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 74 КПК України.

Засуджений ОСОБА_1 просив розглянути подання за його відсутності, вимоги подання підтримав.

Представник ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» в судове засідання не з`явилась, надала заяву в якій просила розглянути подання за її відсутності, вимоги подання підтримала та просила задовольнити.

З`ясувавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та додані до нього матеріали, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та дрібним вважається викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Щодо зворотної дії змін до статей185,190,191 КК внаслідок набрання чинності Законом № 3886-IX Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 року по справі № 278/1566/21 зазначила наступне: «Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 2020 рік з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2020 року складав 1051 грн. Тобто, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051грн х 2 = 2102 грн.

Згідно з вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.06.2020, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.70 КК України засуджено до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставіст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. ОСОБА_1 засуджений за вчинення крадіжки майна за епізодом 30.04.2020 о 13:00 год. вартістю 370 грн. та за епізодом 30.04.2020 о 14:10 год. вартістю 362 грн.

Крім цього, вироком Сєвєродонецького міського суду Донецької області від 26.05.2021 засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.06.2020 у виді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць. Зараховано у строк відбутого ОСОБА_1 покарання строк попереднього ув`язнення з 29.09.2020 до дня набуття вироком законної сили, виходячи з положень ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Водночас суд звертає увагу на те, що положеннями КК України та КПК України не передбачено можливості вирішення на стадії виконання питання про приведення вироку суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання, при цьому норми, на які посилається представник установи виконання покарань, передбачають лише можливість вирішення питання про звільнення засудженого від призначеного судом покарання.

Відтак, з урахуванням наведеного та, оскільки за вироком Сєвєродонецького міського суду Донецької області від 26.05.2021 на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.06.2020, за яким відбуває покарання ОСОБА_1 , виключає можливість вирішення судом питання про звільнення останнього від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання ДУ «Диканівська колонія (№12)» слід відмовити.

Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» про приведення вироків суду відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Cуддя А.О. Шиховцова