Постановление суда № 121504472, 05.09.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1494/24

ун. № 759/14368/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000425 від 05.04.2022 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, народного депутата України ІХ скликання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2024 з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000425 від 05.04.2022 стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою суду від 16.07.2024 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке неодноразово було відкладено за клопотанням сторони захисту, останнього разу на 05.09.2024.

04.09.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначено наступне.

На стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні 25.07.2023 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 21.09.2023 включно, який надалі неодноразово був продовжений , останнього разу ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 757/31501/24-к, на підставі ч. 6 ст. 199 КПК України, продовжено строк раніше встановленого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави строком до 12.09.2024.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_3 є особливо тяжкими та передбачають покарання у виді позбавлення волі строком до 15-ти років з конфіскацією майна та, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, для уникнення його відбування, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, ОСОБА_3 володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України. Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 має паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_1 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації в РФ: АДРЕСА_3 .

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин в інтересах Російської Федерації з метою завдання шкоди Україні, тому представники РФ можуть надати ОСОБА_3 прихисток на території держави-агресора, ураховуючи його допомогу для досягнення військово-політичних цілей РФ, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 має намір втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у тому числі на територію держави-агресора, що створить перешкоду для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності.

Під час розслідування отримано докази про те, що ОСОБА_3 29.12.2022 безперешкодно перетнув державний кордон Росії та з вересня до листопада 2022 року перебував на території тимчасово окупованої АР Крим.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 маючи свободу дій та впливові політичні зв`язки, в тому числі з тими, хто перебуває на території тимчасово окупованого м.Бердянськ, може повідомляти їм відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у даному провадженні, а також інші важливі відомості, може надати вказівку знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності ОСОБА_3 , а також встановлення інших осіб, з метою притягнення їх до кримінальної відповідальності, розгляду кримінального провадження.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що ОСОБА_3 володіє інформацією, в тому числі біографічних даних, стосовно свідків, які надали викривальні показання щодо нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. З урахуванням того, що ОСОБА_3 має авторитет серед співробітників підконтрольних йому підприємств, він може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Також, після застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, отримано докази, що він через підконтрольних йому осіб підшукує свідків, які можуть погодитися дати неправдиві показання як свідки з приводу його арешту російськими військовими, постійного конвоювання у зв`язку з його відмовою співпрацювати з окупаційною владою м.Бердянська.

Більше того, жоден із свідків, експертів наразі не допитані у ході судового розгляду, а також не досліджувалися будь-які докази.

Зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ( перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

Ураховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у колабораційній діяльності, державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України: шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, а також те, що ОСОБА_3 підтримує відносини з особами, які перебувають на території держави-агресора та які пообіцяли йому захист, слід прийти до висновку, що обрання йому запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень стосовно свідків з метою впливу на них або продовжить свою злочинну діяльність.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

На теперішній час заявлені ризики не зменшилися. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам обвинуваченому ОСОБА_3 , прокурор вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, зауваживши на тому, що прокурором не доведені заявлені у клопотанні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, натомість ОСОБА_3 своєю процесуальною поведінкою доводить, що не має намірів переховуватись від правосуддя, оскільки з моменту вручення йому повідомлення про підозру та до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідуваня, останній мав достатньо часу, щоб вжити заходів для втечі, проте ОСОБА_3 жодних дій для цього не вчинив. Окремо звернула увагу суду на надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою та його незадовільний стан здоров`я.

Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, подав письмові заперечення, в яких звертає увагу суду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 під час досудового розслідування та відсутність ризиків, заявлених прокурором у клопотанні, при цьому наголошує на тому, що ОСОБА_3 19.01.2023 без будь -якого переслідування зі сторони правоохоронних органів самостійно добровільно прибув на територію України із тимчасово окупованих територій шляхом перетину кордону третіх країн, та в подальшому перебував на території України та жодного разу не вжив заходів до втечі, ОСОБА_3 зацікавлений в тому, щоб була встановлена істина у кримінальному провадженні, так як жодних злочинів не вчиняв. Ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, невілюються тим, що сторона обвинувачення визнала зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту. Також захисник зауважив, що відсутні будь - які докази впливу ОСОБА_3 на свідків у кримінальному провадженні, звернув увагу на те, що свідки були допитані в порядку ст. 225 КПК. Захисник ОСОБА_5 вважає заявлені прокурором ризики абстрактними, наголосив на тому, що за час перебування ОСОБА_3 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у нього суттєво погіршився стан здоров`я. З огляду на відомості про особу обвинуваченого, захисник вважає, що прокурором також не доведено, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 .

Захисник ОСОБА_6 подав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просив відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зауважив на тому, що враховуючи вимоги ч.2 ст. 482-1, ч.2 ст.331, ч.4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має бути погоджене Генеральним прокурором, чого в даному випадку зроблено не було, а відтак прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні не уповноважений був звертатись з вказаним клопотанням. Також захисник просив суд в разі продовження строку тримання під вартою вирішити питання визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зауважив на тому, що пред`явлене йому обвинувачення є необґрунтованим та надуманим, заявлені прокурорм ризикі відсутні, жодних доказів того, що він може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано, намірів переховуватися від правосуддя він не має.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку тримання під вартою та документи, надані стороною захисту під час розгляду вказаного клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, водночас згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86).

Так, ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у організації провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, за обставин, викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

Суд враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_3 вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуюче зазначені чинники, з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів в інтересах Російської Федерації з метою завдання шкоди Україні, існує висока ймовірність того, що представники РФ можуть надати йому прихисток на території держави-агресора, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини (позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховувачння, в тому числі на тимчасово непідконтрольній території України.

Оцінюючи наявність існування ризику можливих спроб обвинуваченого впливати на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), суд приходить до висновку, що вказаний ризик доведений у достатній мірі, адже, свідки, покази яких з огляду на вимоги ч. 1 ст. 23 КПК України, мають бути отримані безпосередньо судом, ще не допитані, обвинувачений може впливати на них шляхом вмовлянь, використовуючи при цьому свій авторитет, а також шляхом підкупу, з метою змусити змінити покази на свою користь.

З огляду на фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, наведені у обвинувальному акті, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення Російської Федерації на територію України триває, суд вважає, що обвинувачений може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, шляхом підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідченьна підтвердження висунутих ним захисних версій, використовуючи при цьому свої політичні зв`язки, що обумовлює наявність ризиків, передбачених п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшов свого підтвердження з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт скеровано до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На думку суду, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді домашнього арешту, враховуючи стадію судового провадження, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.

Враховуючи фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 не виключає можливість перебування його під вартою в умовах слідчого ізолятора на час судового провадження.

Твердження сторони захисту, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а доводи викладені у ньому не підтверджені відповідними доказами, суд відхиляє з мотивів наведених вище. Також суд вважає необґрунтованими посилання захисника ОСОБА_6 на ст. 482-2 КПК України щодо погодження клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , який має статус народного депутата України, виключно Генеральним прокурором або особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора, оскільки ця норма стосується розгляду клопотань слідчим суддею на стадії досудового розслідування, у той час, як дане клопотання прокурора подано на стадії судового проводження та підлягає розгляду судом.

Суд зауважує, що всі інші питання, зокрема, щодо винуватості чи не винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєні кримінальних правопорушень, вирішуються під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України.

При вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, в межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , суд враховує фактичні обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку із нападом збройних сил Російської Федерації, в інтересах якої ОСОБА_3 , згідно обвинувачення, вчиняв дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, ту обставину, що збройна агресія з боку Російської Федерації продовжується, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд при продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення щодо нього застави як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 315, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 03 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 03 листопада 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1