Постановление суда № 119124669, 14.05.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3535/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.

02.04.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому останній просив передати справи №757/3535/24-ц до Голосіївського районного суду м. Києва за належною підсудністю, зважаючи, що жодна із сторін не зареєстрована у Печерському районі м. Києва, а також жодна із частин ст.28 ЦПК України, якою передбачено вибір права позивача підсудності справ не стосується Печерського району м. Києва, справа підлягає передачі до Голосіївського районного суду м. Києва, в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

В судове засідання позивач не з`явився, про місце і час повідомлений належним чином. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд клопотання без фіксації технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне та дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

За статтею 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, під час судового розгляду встановлено, що предметом поданого до суду позову є захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, тобто в даному випадку застосовуються правила загальної підсудності та можливо за вибором позивача.

Так, відповідно до пункту 2 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Одночасно, частиною 5 статті 28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Зважаючи, що жодна із сторін не зареєстрована у Печерському районі м. Києва, а також жодна із частин ст.28 ЦПК України, якою передбачено вибір права позивача підсудності справ не стосується Печерського району м. Києва, справа підлягає передачі до Голосіївського районного суду м. Києва, в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відтак, в даному випадку підлягають застосуванню положення норми ч. 2 ст. 27 ЦПК України, та відповідно матеріали справи підлягають направленню для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 23, 28, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Цивільну справу № 757/3535/24-ц за позовом акціонерного товариства «Акціонерний Банк «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні з дня отримання копії цієї ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА